Веб-бібліотека - головна сторінка


Соціальна робота: технологічний аспект / За ред. А.Й. Капської:

Теоретичні основи соціальної роботи. Соціальна робота як практична діяльність. Взаємозв'язок соціальної політики і соціальної роботи. Соціальна робота як вид професійної діяльності. Об'єкти і суб'єкти соціальної роботи. Функції, структура, рівні соціальної роботи. Принципи соціальної роботи. Професійна компетентність спеціаліста соціальної роботи. Професійна компетентність соціального працівника. Методи соціальної роботи. Організаційні форми соціальної роботи. Технологізація соціальної роботи як умова її оптимізації. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, класифікації. Діагностика соціальної роботи як умова успішного її прогнозування. Експертиза й оцінка ефективності соціальної роботи...

Орбан-Лембрик Л.Е., Кощинець В.В. Юридична психологія: Юридична психологія в системі наукового знання. Предмет і завдання юридичної психології. Структура юридичної психології. Принципи і методи юридичної психології. Історія становлення і розвитку юридичної психології. Передумови виникнення юридичної психології. Оформлення юридичної психології як науки. Сучасний етап розвитку юридичної психології. Психологія особистості й діяльності. Психологія особистості. Психологія діяльності. Психологія юридичної діяльності. Психологічна специфіка юридичної діяльності. Морально-психологічні засади юридичної діяльності. Емоції, воля і мотиви в юридичній діяльності. Соціалізація особистості. Соціально-психологічна характеристика особистості...
Ющук І. П. Українська мова: Сучасна українська мова як предмет вивчення. Походження української мови. Українська мова - державна. Стилі української мови. Мова як система. Фонетика і письмо. Звуки і фонеми. Звуки мови як фізичне явище. Звуки мови як фізіологічне явище. Членування мовленнєвого потоку. Звуки мови як соціальне явище. Фонеми в мовленнєвому потоці. ПИСЬМО. Виникнення і розвиток письма. Становлення писемності в Україні. Сучасний український алфавіт. Унормування українського правопису. Вживання великої букви. Транскрипція і транслітерація. Приголосні фонеми. Система приголосних фонем. Сонорні, дзвінкі і глухі приголосні. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака. Вживання апострофа. Подовження приголосних і подвоєння букв. Випадання приголосних...
Основи митної справи / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні та створення митних органів. Перші відомості про мито на території сучасної України. Митні порядки на Запорізькій Січі та у гетьманській Україні. Україна в складі Російської імперії. Митна справа в Україні на початку XX ст. Поняття "митна справа". Органи державного регулювання митної справи. Структура митних органів України. Завдання митних органів. Роль та місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Взаємовідносини митних органів України з іншими органами та особами. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів...
Освітні технології / За ред. О. М. Пєхоти: Технологічний підхід в освіті. Особистісно орієнтована освіта і технології. Вальдорфська педагогіка. Технологія саморозвитку. Технологія організації групової навчальної діяльності школярів. Технології розвивального навчання. Технології формування творчої особистості. Технологія навчання як дослідження. Проектна технологія. Нові інформаційні технології навчання. Технологія колективного творчого виховання. Педагогічна технологія "створення ситуації успіху". Сугестивна технологія. Аналіз образу - персонажа епічного твору: педагогічна технологія. Індивідуальність учителя і освітні технології...
Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Вступ до юридичної психології. Юридична психологія як наука. Предмет юридичної психології. Система юридичної психології. Зв'язок юридичної психології з іншими науками. Методи юридичної психології. Пізнавальна функція методів юридичної психології. Система методів юридичної психології. Використання методу тестування в юридичній практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Історія юридичної психології. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток і становлення юридичної психології. Природничонаукові основи юридичної психології. Психологічний аналіз діяльності людини. Емоційно-вольові процеси і стани...
Українське народознавство / За ред. С. П. Павлюка: Предмет і завдання етнографії. Походження українського народу. Етнічна територія України. Етнографічне районування України. Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні. Світоглядні уявлення та вірування. Людина. Доля. Душа. Демонологія. Довколишній світ. Релігія в житті українського народу. Передхристиянські вірування наших предків. Християнізація духовного життя українського народу. Етнічні архетипи в релігійному житті українців. Звичаї та обряди. Календарно-побутова обрядовість: етапи формування. Обрядовість зимового циклу. Обрядовість весняного циклу. Літні звичаї та обряди. Осінні звичаї та обряди. Народні знання. Народний календар. Космогонія і астрономія. Метеорологія...
Сало Я. М. Організація обслуговування населення на підприємствах харчування: Характеристика ресторанів та кафе. Історія виникнення ресторанів та кафе. Характеристика приміщень ресторанів. Характеристика допоміжних приміщень ресторану. Матеріально-технічне забезпечення ресторану. Меблі та обладнання торгового залу. Меблі та обладнання банкетних залів. Асортимент скляного посуду. Асортимент скляного посуду для ресторанів. Асортимент столового посуду з порцеляни. Асортимент металевого посуду. Столове приладдя. Столова білизна. Підготовка до обслуговування відвідувачів. Санітарно-гігієнічна підготовка торгового залу. Розставляння меблів. Сервірування столів. Особливості розміщення посуду та столового приладдя. Естетика в сервіруванні стола...
Політологія / За ред. Кремень В. Г., Горлача М. І: Що і як вивчає наука про політику. Політика - соціальне явище. Предмет та метод науки про політику. Становлення та розвиток політичних знань. Політичні ідеї Стародавнього Світу. Політичні вчення в Середньовіччі. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Політичні вчення в XVI -XVII ст. Розвиток політичної думки в XVIII ст. Політична думка в Європі, Росії кінець XVIII - XIX ст. Сучасні політичні вчення Заходу. Формування політичної думки в Україні. Джерела політичних знань. Основні напрями і тенденції розвитку суспільно-політичної думки в XIX - початку XX ст...
Основи кооперації. / С. Г. Бабенко та ін: Теоретичні основи кооперації. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооператив. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Мета господарської діяльності кооперативів виробників. Мета господарської діяльності кооперативів споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Поняття "кооперативні принципи". Міжнародні кооперативні принципи. Національні кооперативні принципи. Основний зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Поняття "кооперативні цінності". Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...

Васюренко О.В. Банківські операції:

Становлення, сучасний стан та розвиток банківської справи. Банківська діяльність: сутність, процес становлення та основні функції. Особливості функціонування сучасних банківських систем. Становлення та розвиток банківської системи України. Економіко-правові особливості діяльності Національного банку України. Організаційно-правові основи функціонування НБУ. Функції та операції НБУ. Грошово-кредитна політика НБУ. Особливості побудови плану рахунків НБУ. Порядок створення й організація діяльності комерційних банків. Види й операції комерційних банків. Порядок створення та реєстрації комерційних банків. Ліцензування комерційних банків. Операції комерційних банків з формування ресурсної бази. Власні ресурси комерційного банку...

ОБЪЯСНЕНИЕ

- рассуждение, посылки которого содержат информацию, достаточную для выведения из нее описания объясняемого явления. О. представляет собой ответ на вопрос "Почему данное явление происходит?" Почему тело за первую секунду своего падения проходит путь длиной 8,9 метра? Чтобы объяснить это, мы ссылаемся на закон Галилея, который в общей форме описывает поведение разнообразных тел под действием силы тяжести. Если требуется объяснить сам этот закон, мы обращаемся к общей теории гравитации И. Ньютона. Выведя из нее закон Галилея в качестве логического следствия, мы тем самым объясняем его.
Имеются два типа О. Первый тип представляет собой подведение объясняемого явления под известное общее положение, функционирующее как описание. О. второго типа опирается не на общее утверждение, а на утверждение о каузальной связи. Оба типа О. являются дедуктивными рассуждениями.
В работах, посвященных операции О., под нею почти всегда понимается О. через общее утверждение, причем предполагается, что последнее должно быть не случайной общей истиной, а законом науки. О. через закон науки принято называть номологическим, или О. посредством охватывающего закона. Идея О., как подведения объясняемого явления под научный закон, начала складываться еще в 19 в. Она встречается в работах Дж.С. Милля, А. Пуанкаре, П. Дюэма и др. Четкую формулировку номологической (или дедуктивно-номологической) модели научного О. в современной методологии науки обычно связывают с именами К. Поппера и К. Гемпеля. В основе этой модели лежит следующая схема рассуждения:
Для всякого объекта верно, что если он имеет свойство S, то он имеет свойство Р.
Данный объект А имеет свойство S. Следовательно, А имеет свойство Р.
Напр., нить, к которой подвешен груз в 2 кг, разрывается. Нам известно общее положение, которое можно считать законом: "Для каждой нити верно, что если она нагружена выше предела своей прочности, она разрывается". Нам известно также, что данная конкретная нить нагружена выше предела ее прочности, т.е. истинно единичное утверждение "Данная нить нагружена выше предела ее прочности". Из общего утверждения, говорящего обо всех нитях, и единичного утверждения, описывающего существующую ситуацию, мы делаем вывод: "Данная нить разрывается".
Номологическая схема О. допускает разнообразные модификации и обобщения. В число посылок может входить несколько общих и единичных утверждений, а объясняющее рассуждение может представлять собой цепочку умозаключений. Объясняться может не только отдельное событие, но и общее утверждение, и даже теория. Гемпель предложил также вариант индуктивно-вероятностного О., в котором используемое для О. общее положение носит вероятностно-статистический характер, а в заключении устанавливается лишь вероятность наступления объясняемого события.
Номологическое О. связывает объясняемое событие с др. событиями и указывает на закономерный и необходимый характер этой связи. Если используемые в объяснении законы являются истинными и условия их действия реально существуют, то объясняемое событие должно иметь место и является в этом смысле необходимым. Гемпель формулирует следующее "условие адекватности" помологического О.: "...Любое объяснение, т.е. любой рационально приемлемый ответ на вопрос: "Почему произошло X?", должно дать информацию, на основании которой можно было бы уверенно считать, что событие Xдействительно имело место".
Мнение, что О. должны опираться только на законы (природы или общества), выражающие необходимые связи явлений, не кажется обоснованным. В О. могут использоваться и случайно истинные обобщения, не являющиеся законами науки. Прежде всего, наука в современном смысле этого слова, ориентированная на установление законов, начала складываться всего около трехсот лет тому назад; что касается О., то оно, очевидно, столь же старо, как и само человеческое мышление. Далее, О. универсально и применяется во всех сферах мышления, в то время как номологи-ческое О. ограничено по преимуществу наукой. Кроме того, между необходимыми и случайными обобщениями (законами науки и общими утверждениями, не являющимися законами) нет четкой границы. Понятие закона природы, не говоря уже о понятии закона общества, вообще не имеет сколь-нибудь ясного определения. Если потребовать, чтобы в О. всегда присутствовал закон, то граница между О. и теми дедукциями, в которых используются случайные обобщения, исчезнет. И наконец, общие утверждения не рождаются сразу законами науки, а постепенно становятся ими. В самом процессе утверждения научного закона существенную роль играет как раз выявление его "объяснительных" возможностей, т.е. использование общего утверждения, претендующего на статус закона, в многообразных О. конкретных явлений. Последовательность "сначала закон, а затем О. на основе этого закона" не учитывает динамического характера познания и оставляет в стороне вопрос, откуда берутся сами научные законы. Общие утверждения не только становятся законами, но иногда и перестают быть ими. О. - фундаментальная операция мышления, и ее судьба не может ставиться в однозначную зависимость от понятия научного закона.
О. может быть глубоким и поверхностным. О. на основе закона столь же глубоко, как и та теория, в рамках которой используемое в О. общее положение оказывается законом. О., опирающееся на не относящееся к науке или вообще случайное обобщение, может оказаться поверхностным, как и само это обобщение, но тем не менее оно должно быть признано О. Если общее положение представляет собою закон, О. обосновывает необходимость объясняемого явления. Если же используемое в О. общее положение оказывается случайным обобщением, то и заключение о наступлении объясняемого явления будет случайным утверждением.
По своей структуре О., как выведение единичного утверждения из некоторого общего положения, совпадаете косвен ным подтвержден и ем, т.е. подтверждением следствий обосновываемого общего положения (см.: Аргументация эмпирическая). Если выведенное следствие О. подтверждается, то тем самым косвенно подтверждается и общее утверждение, на которое опирается О. Однако "подтверждающая сила" объясняемого явления заметно выше, чем та поддержка, которую оказывает общему утверждению произвольно взятое подтвердившееся следствие. Это вызвано тем, что О. строятся как раз для ключевых, имеющих принципиальную важность для формирующейся теории фактов, представляющихся неожиданными или даже парадоксальными с т.зр. ранее существовавших представлений и, наконец, для фактов, которые претендует объяснить именно данная теория и которые необъяснимы для конкурирующих с нею теорий. Кроме того, хотя О. совпадает по общему ходу мысли с косвенным подтверждением, эти две операции преследуют прямо противоположные цели. О. включает факт в теоретическую конструкцию, делает его теоретически осмысленным и тем самым "утверждает" его как нечто не только эмпирически, но и теоретически несомненное. Косвенное подтверждение направлено не на "утверждение" эмпирических следствий некоторого общего положения, а на "утверждение" самого этого положения путем подтверждения его следствий. Эта разнонаправленность О. и косвенного подтверждения (объяснение мира и укрепление теории) также сказывается на "подтверждающей силе" фактов, получивших О., в сравнении с фактами, служащими исключительно для подтверждения теории. В известном смысле объяснить мир важнее, чем строить о нем теории, хотя эти две задачи во многом неотделимы друг от друга.
Общая схема каузального объяснения:
А является причиной В.
А имеет место.
Следовательно, В также имеет место.
Напр.: "Если поезд ускорит ход, он придет вовремя; поезд ускорил ход, значит, он придет вовремя". Это - дедуктивное рассуждение, одной из посылок которого является утверждение о зависимости своевременного прибытия поезда от ускорения его хода, другой - утверждение о реализации причины. В заключении говорится, что следствие также будет иметь место.
Далеко не все О., которые предлагает наука, являются О. на основе уже известного научного закона. Наука постоянно расширяет область исследуемых объектов и их связей. На первых порах изучения новых объектов речь идет не столько об открытии тех универсальных законов природы или общества, действие которых распространяется на эти объекты, сколько об обнаружении тех причинно-следственных связей, в которых они находятся с др. объектами. Вряд ли есть основания утверждать, что каждая научная дисциплина независимо от ее своеобразия и уровня развития дает исключительно О., опирающиеся на законы. История, лингвистика, психология, политология и т.п. не устанавливают, как можно думать, никаких законов; социология, экономическая наука и т.п. если и формулируют какие-то обобщения, то явно отличные от естественно-научных законов. Очевидно вместе с тем, что все указанные науки способны давать причинные О. исследуемых ими явлений (см.: Предсказание, Понимание.)
О Философия и методология науки. М., 1977; Поппер К. Логика и рост научного знания. М., 1983; Иван А.А. Основы теории аргументации. М., 1997; Гемпель КГ. Логика объяснения. М., 1998; Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. М., 1998. А.А. Ивин