Веб-бібліотека - головна сторінка


Роменець В. А. Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва:

Історія психології як совість психолога. Дослідження з питань періодизації історико-психологічних знань. Становлення логічного осередку в історії психології - дія та вчинок. Вчинковий осередок і періодизація історії психології. Ситуативний рівень періодизації. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історія психології як історія розробки значущих проблем. Тотем і ранні людські спільноти. Ритуал і вчинок - засади психології у Давньому Китаї. Нірвана й нестримна чуттєвість - засади психології у Давній Індії. Людське і вселюдське в ідеології Пророчого руху...

Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Сутність соціальної політики і основні напрямки її здійснення. Поняття, сутність і об'єкт соціальної політики. Мета і завдання соціальної політики. Умови реалізації соціальної політики. Суб'єкти соціальної політики. Людина як суб'єкт соціальної політики. Держава як суб'єкт соціальної політики. Політичні партії у структурі суб'єктів соціальної політики. Громадські організації як суб'єкти соціальної політики. Шляхи оптимізації діяльності суб'єктів соціальної політики. Принципи реалізації соціальної політики. Принцип єдності об'єктивного і суб'єктивного в реалізації соціальної політики. Принцип взаємозв'язку об'єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямованої діяльності у здійсненні соціальної політики...
Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: "Етика ділового спілкування" як навчальна дисципліна та її завдання. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії. Ділове спілкування та його особливості. Культура ділового спілкування. Гуманістична спрямованість спілкування. Спілкування як науково-практична проблема. Етика й культура спілкування в пам'ятках історії та літератури. Початок формування в Україні наукової думки про спілкування. Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі. Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні. Моральні передумови ділового спілкування. Моральна культура як етична основа спілкування. Моральна культура спілкування та її рівні...
Дудик П.С. Стилістика української мови: Стилістика як лінгвістичне вчення. Мова як джерело стилістичних знань. Сучасна українська літературна мова як основа стилістики. Основні структурні компоненти і стилістичні можливості мови. Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів. Основні терміни стилістики. Стилістика в системі розділів науки про мову. Об'єкт і предмет стилістики. Стилістика і її підрозділи. Стилістичний аналіз мовних одиниць. Стилістика мови і стилістика мовлення. Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення). Теоретичне і практичне значення стилістики. Об'єктивне і суб'єктивне в стилістиці. Стилістично марковані і стилістично немарковані мовні одиниці. Стилістична норма в мові й у мовленні. Стилістика літературної мови і діалектне мовлення...
Остапчук М.В., Рибак А.І. Система технологій (за видами діяльності): Промисловість України. Загальна характеристика промисловості. Одиниці виміру фізичних величин, фізичні властивості матеріалів і робочих агентів. Властивості сировини, кінцевих продуктів і робочих агентів. Теоретичні засади технології. Основні технологічні поняття та визначення. Класифікація технологічних процесів та апаратів технології. Фізико-хімічні та біохімічні закономірності в технології. Закони зберігання маси та енергії в умовах рівноваги систем. Кінетика технологічних процесів. Технологічні закономірності технології. Використання законів фундаментальних наук в технології. Принципи ресурсо- та енергозбереження в технології. Принцип інтенсифікації процесів...
Бичківський Р.В. та ін. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Основи стандартизації. Державна система стандартизації України. Загальні відомості про стандартизацію. Основні терміни та їх визначення з стандартизації. Організація роботи зі стандартизації в Україні. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Рада стандартизації. Технічні комітети стандартизації. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації. Об'єкти стандартизації. Стандарти та їх застосування. Порядок розроблення і прийняття, перевірки, внесення змін та перегляду стандартів. Порядок застосування стандартів. Застосування стандартів у технічних регламентах...
Желібо Є.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Безпека життєдіяльності як категорія. Наукові засади безпеки життєдіяльності. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти. Рівні системи «людина - життєве середовище». Ризик як оцінка небезпеки. Загальна оцінка та характеристика небезпек. Концепція прийнятного (допустимого) ризику. Управління ризиком. Якісний аналіз небезпек. Теми для курсових, рефератів і контрольних робіт...

ОБЪЕКТИВАЦИЯ

(от лат. objectum - предмет) - одно из осн. понятий философии Бердяева, представляющее собой экзистенциальный вариант трактовки проблемы отчуждения. О. выступает как фундаментальная установка экзистенциального "я. (духа), к-рая заключается в отчуждении духа от самого себя и выбрасывании его вовне (экстериоризации). "Объективация есть выбрасывание человека вовне, экстериоризация, подчинение условиям пространства, времени, причинности, рационализации. В экзистенциальной же глубине человек находится в общении с духовным миром и со всем космосом" (Царство Духа и царство Кесаря. М., 1995. С. 194). Др. фундаментальной установкой духа, противостоящей О., является творчество или самоуглубление духа (интериоризация). Хотя идея О., по существу, свойственна всему творчеству Бердяева, специально этой проблеме посвящена его кн. "Опыт эсхатологической метафизики. Творчество и объективация" (1947). В метафизическом смысле О. означает отчуждение подлинной человеческой природы вследствие ее пораженности первородным грехом. Гносеологически О. означает порождение неподлинного мира явлений, соответствующего кантовскому миру "вещей для нас", где результаты духовной активности человека приобретают формы пространства и времени, начинают подчиняться причинно-следственным отношениям и законам формальной логики. Т. обр., О. представляет собой не раскрытие, обнаружение духа, а, наоборот, его закрытие, обеднение, вынужденное проявление в искаженной форме. В результате О. человек оказывается в двойственном положении: как личность он остается в своей глубине носителем экзистенциального "я", образа и подобия Бога, как индивид он становится причастен миру природной и социальной необходимости. Мысль Бердяева перекликается здесь с мыслями западноевропейских экзистенциалистов о трагическом положении человека в безучастном, равнодушном к его существованию мире (ср. мир das Man у М. Хайдеггера, мир, вызывающий "тошноту", у Ж. П. Сартра и др.). Сам Бердяев подчеркивает сходство этих идей: "Когда экзистенциалисты Хайдеггер, Сартр и др. говорят о выброшенности человека (Dasein) в мир и обреченности человека этому миру, то они говорят об объективации, которая делает судьбу человека безысходной, выпавшей из глубокой реальности" (Там же. С. 292). К сущностным характеристикам О., помимо экстериоризации ("овнешневления"), Бердяев относит "овременение", рационализацию, символизацию и социализацию. "Овременение" означает распад экзистенциального времени (времени внутренней судьбы человека) и образование времен космического и исторического, соответствующих двум осн. формам О. - миру природы и миру истории. Рационализация представляет собой превращение продуктов отвлеченной мысли в самостоятельные реальности, что является одним из источников рабства человека. Это относится в первую очередь ко всеобщим понятиям (универсалиям), из к-рых наибольшую критику Бердяева вызывает понятие бытия. В последовательной критике этого понятия Бердяев приходит к отрицанию онтологической традиции в философии, противопоставляя онтологии пневматологию как учение о мире, основанное на духовном опыте. Символизация означает, что мир О. не обладает самостоятельным существованием, а является отображением, "проекцией" духа. Наконец, социализация есть утрата подлинного общения между экзистенциальными субъектами и налаживание социальных контактов (поверхностного "сообщения" вместо экзистенциального "общения") в падшем, греховном мире. С социализацией тесно связана проблема познания в мире О., к-рое зависит от форм общения людей и от степени их духовной общности. Логическая общеобязательность, по мнению Бердяева, имеет социальную природу и связана с необходимостью установления принудительных связей в разобщенном мире. В отличие от Шестова, Бердяев подчеркивает, что не рациональное познание является причиной падшести мира, а наоборот, падшесть мира уже впоследствии раскрывается в рациональном познании. "Зло объективации, то есть ...отчужденности, безличности, не в науке лежит и не наукой порождено. "Объективная" наука не только нужна человеку, но и отражает логос в падшем мире" (Самопознание (Опыт философской автобиографии). М., 1991. С. 296). Преодоление О. связывается Бердяевым не столько со спасением, сколько с творчеством как "обнаружением избыточной любви человека к Богу", ответом его "на Божий зов, на Божье ожидание". Трагедией творчества в мире О. является несоответствие его результатов первоначальному замыслу. Направленное в своей основе на достижение новой, преображенной жизни, оно создает продукты культуры, к-рая является одной из форм О. и лишь символически указывает на духовный мир. В рус. философии близкую Бердяеву тему конфликта жизни и творчества развивал Степун. Трагизм человеческого творчества в мире О. ставит проблему смысла истории, к-рая понимается Бердяевым как конец объектного бытия и наступление Царства Божьего. Преодоление О., по его мнению, будет совершено совместными усилиями человека и Бога в богочеловеческом процессе, пока же человеку остается его творчество и эсхатологическая надежда.