Веб-бібліотека

Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини:

Історичний нарис. Основні відомості про структуру та функції клітин, тканин, органів і систем. Апарат руху й опори. Кістки. Осьовий скелет. Скелет голови. Кістки мозкового черепа. Кістки лицевого черепа. Хребтовий стовп. Грудна клітка. Додатковий скелет. Кістки верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Суглоби кінцівок. М'язи. М'язи частин тіла. Системи крові та кровообігу. Система крові. Склад, кількість і фізико-хімічні властивості крові. Клітини крові. Зсідання крові (гемокоагуляція). Групи крові. Система кровообігу. Діяльність серця. Кровоносна система. Лімфатична система. Дихальна система. Дихання. Вентиляція легенів. Газообмін в легенях і тканинах. Регуляція дихання. Травна система. Травлення. Обмін речовин...

Жидецький В. Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів: Характеристика роботи користувачів комп'ютерів з точки зору охорони праці. Охорона праці, як система заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності користувачів комп'ютерів. Фактори, що впливають на функціональний стан користувачів комп'ютерів. Особливості роботи користувачів комп'ютерів. Розлади здоров'я користувачів, що формуються під впливом роботи за комп'ютером. Зоровий дискомфорт. Перенапруження скелетно-м'язової системи. Ураження шкіри. Розлади центральної нервової системи (ЦНС). Порушення репродуктивної функції. Вплив на інші системи організму. Принципи професійного відбору операторів ВДТ. Працездатність операторів ВДТ. Аналіз системи "людина-комп'ютер-середовище"...
Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...
Дубравська Д.М. Основи психології: Наука психологія. Вступ до психології. Корені психології: історичні погляди. Психологія в Україні. Поняття про душу. Предмет психології. Галузі психологічних знань. Методи психології. Завдання дослідження. Умови дослідження. Характеристика методів. Мозок, поведінка, свідомість. Мозок і психіка. Можливості людського мозку. Локалізація мозкової діяльності. Мозок й статеві відмінності. Функції мозку та вікові особливості. Еволюція психіки тварин. Інстинкти та навички. Інтелектуальна поведінка тварин. Стани свідомості. Рівні свідомості. Сон і сновидіння. Види снів. Людина і сон. Змінені стани свідомості. Гіпноз і медитація, алкоголізм і наркоманія. Психічні процеси. Відчуття. Поняття про відчуття. Загальна характеристика відчуттів...
Аболіна Т. Г. Етика: Предмет і завдання етики. Етика як філософська теорія моральності. Предмет етики й особливості етичних знань. Актуальні проблеми етики та їх значення для розв'язання загальнолюдських проблем. Основні етапи й напрями розвитку етики. Періодизація історії етики. Етична проблематика марксистської філософії. Основні лінії розвитку вітчизняної етичної думки. Типологізація етичної думки. Походження та історичний розвиток моралі. Значення філософсько-етичного дослідження процесу походження та розвитку моралі для духовно-морального самовизначення людини. Особливості морального життя в умовах первісно-родової общини. Історичне виділення моралі у сферу вільного вибору особистості між добром і злом...
Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика і основні її елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елементу. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи в Україні. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...
М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Система понять і категорій психології. Психологія як наука. Становлення психології. Етапи історичного поступу психології. Міфологічний етап. Філософський етап. Науковий етап. Формування засад наукової психології. Напрямки психології у XX ст. Психологія у пошуках свого предмета. Психологія як система знань. Психологія серед інших наук. Методологічні принципи психології. Методи психологічного дослідження. Основна проблема психології. Мозок і психіка. Буття і свідомість. Людина і світ. Розвиток психіки. Психіка у філогенезі та історіогенезі. Типи і форми поведінки організмів. Стадії розвитку психіки. Виникнення первісної свідомості. Онтогенез психіки. Психічний розвиток на рівні організму. Психічний розвиток на рівні індивіда...

НИЦШЕ (NIETZSCHE) Фридрих

(род. 15 окт. 1844, Реккен, близ Лютцена, Саксония - ум. 25 авг. 1900, Веймар) - нем. философ. Дед и отец Ницше были пасторами, отец его умер в 1849. Свои первые стихи и соч. Ницше написал в десятилетнем возрасте. В 1858 поступил в наумбургскую школу в Пфорте. В 1864-1868 изучал филологию в Бойне и Лейпциге. Уже в апр. 1869 благодаря рекомендации филолога Ф. В. Риталя он получил в Базеле место профессора, которое в 1878 вследствие болезни вынужден был оставить. С 1871 состояние здоровья Ницше все более ухудшалось, иногда ему приходилось переносить поистине адские страдания. Его терзала мучительная болезнь глаз, ведущая к полной потере зрения. В декабре 1888 Ницше был разбит параличом. Вскоре у него наступило помрачение ума. Его сестра Элизабет Фёрстер-Ницше ухаживала за ним до самой его смерти и после этого взяла на себя заботу о наследии философа. Ницше был человеком болезненным, необщительным и неловким. Стыдясь своих недостатков, он старался держаться с преувеличенным достоинством. Поскольку Ницше был погружен лишь в мир порожденного им идеального образа человека (сверхчеловека) и обречен на одиночество, то в конце концов жизнь для него стала нереальной, иллюзорной и даже привела его к самообожествлению. В 1872 вышла первая книга Ницше "Рождение трагедии из духа музыки". Его учитель Ритчль и Ульрих фон Виламович-Меллендорф сочли ее ненаучной и отвергли. В своих "Несвоевременных рассуждениях", которые были написаны в 1873 - 1876, Ницше обрушился на Д. Ф. Штрауса и сторонников историзма, превознося в то же время Шопенгауэра и Рихарда Вагнера. С Вагнером он вскоре порвал. Книга "Веселая наука" (1882, окончательная редакция - 1886) непосредственно предшествовала знаменитому произв. Ницше "Так говорил Заратустра" с подзаголовком "Книга для всех и ни для кого" (I ч. - 1883, первое полн. издание - 1892). Эту свою работу Ницше считал "самой глубокой из всех книг, которыми обладает человечество". Создавая это произв., "Ницше весь был во власти чар, навеянных архетипом "древнего мудреца". Он отождествлял себя с образом Заратустры, воплотившего в себе сознание, вышедшее за пределы человеческих возможностей... В этом отождествлении слились в удивительно тесную связь судьба Ницше и его определенная философская концепция" (Fr. Seifert, С. G. Jungs, Lehre von UnbewuЯten und den Archetypen, в "Universitas", IX, 8, 1954). Своим осн. программным произв. Ницше предполагал сделать книгу 4 Воля к власти" (попытка "переоценки всех ценностей"), но оставил лишь массу заметок и афоризмов, созданных в процессе ее подготовки. Этот материал, изданный Э. Фёрстер-Ницше и П. Гастом, появился в 1906 под общим названием "Воля к власти". Значительное влияние на ницшеанскую философию оказали волюнтаристская метафизика Шопенгауэра и дарвиновский закон борьбы за существование. Отправляясь от этих учений, Ницше стремился создать идеал нового человека, сверхчеловека, призванного уничтожить все лживое, болезненное, враждебное жизни. Его философия должна была занять место того философского нигилизма, приближение которого он видел. Борясь против христианства, Ницше утверждал, что продуктом его является "рабская мораль" - во всяком случае, ему известен лишь "инфантильный, поэтический образ Христа, наделенный сентиментальной мягкостью и пассивностью" (Г. Зигмунд). Он боролся и против буржуа, мораль которых считал лживой, и против плебса, угрожавшего, как он полагал, всему благородному и возвышенному. Ницшеанская модель сверхчеловека есть не что иное, как образ человека - господина эпохи Возрождения, воплотившегося, напр., в лице Чезаре Борджа (1475 - 1510). Метафизический лейтмотив ницшеанства имеет следующее содержание: все существующее, в т. ч. и человеческое познание, есть только форма проявления воли к власти; никакого абсолютного бытия нет: бытие - это становление, но не беспрестанное возникновение нового, а лишь "вечный круговорот" всего того, что в прошлом уже повторялось бесконечное число раз ("Вечные песочные часы бытия снова и снова оказываются перевернутыми"); идентичное, неизменное Я - такая же фикция, как и истинное бытие. Для современной экзистенциалистской философии важно также и следующее положение (из работы "Шопенгауэр как воспитатель"): "Человек, который не хочет слиться с толпой, должен прежде всего отбросить свою лень и следовать голосу своей совести, взывающей к нему: "Будь самим собой. Все, что ты теперь думаешь и делаешь, к чему стремишься, - все это не ты!" В противном случае ты будешь только манекеном, мыслящим по общему шаблону" ("Несвоевременные размышления". М., 1906). Этот манекен, мыслящий лишь по общему шаблону, и есть нечто безличное, Man в философии Хайдеггера. Несомненно, Ницше был выдающимся критиком и писателем, создавшим новые языковые формы, виднейшим мастером афоризма, крупнейшим эссеистом и поэтом. Но понимание философии Ницше затрудняет софистическая форма, в которую она облечена, "У Ницше нельзя искать никакого покоя, в его философии нет ни окончательной истины, ни положений, которые просто можно принять на веру... Ницше может правильно понять лишь тот, кто предварительно уже получил систематическую теоретическую выучку, кто приобрел точность мышления и настойчивость. Философствовать вслед за Ницше - значит постоянно утверждать себя в противовес ему" (Ясперс). Собр. соч. Ницше вышло в 1905-1913 в 19 тт. (рус. пер.: Поли, собр. соч., М., 1910 и следующие).


© 2009-2020  lib.ltd.ua