Веб-бібліотека - головна сторінка


Митне право України / За ред. О.Х. Юлдашева:

Митна політика України. Поняття та основні складові митної політики. Принципи митного регулювання. Митна справа в Україні. Історія митної справи. Поняття митної справи. Законодавча реалізація митної справи в Україні. Митна статистика. Митне право та митне законодавство України. Поняття та предмет митного права України. Методи та принципи митного права. Система митного права України. Джерела митного права України. Поняття митно-правових відносин та їх структура. Загальна характеристика митного законодавства України. Правові підстави нарахування митних платежів та зборів. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності як елемент митно-тарифного регулювання...

Матвієнко В. Я. Соціальні технології: Вступ до теорії соціальних технологій. Соціалізація як неодмінна умова реалізації соціальних технологій. Сучасні тенденції суспільного розвитку. Основні поняття соціалізації. Людина в процесі соціалізації. Середовище соціалізації. Соціальні системи і процес соціалізації. Соціальний процес - предмет технологізації. Основні теоретичні принципи побудови соціальних технологій. Соціальні технології як частина соціальних стосунків. Класи і типи соціальних технологій. Технології влади. Суспільство і держава. Проблеми взаємодії громадянського суспільства і держави. Політична система як ціле. Політична влада. Суть і способи функціонування політичної влади. Механізм реалізації політичної влади. Технологія демократичних виборів...
Основи психології / За ред. О. В. Киричука: Природа психічного та принципи побудови системи психологічних знань. Поняття про психіку. Предмет психології як науки. Психіка людини як предмет інтересу і наукового вивчення. Історія питання. Душа в реаліях та міфах. З історії науки про психічне. Проблема природи психіки у вітчизняній психології. Умовний рефлекс, що примирив психологію з фізіологією. Вивчення мозку і психіки у вітчизняній психології. Внутрішнє і зовнішнє як психологічна проблема. Суб'єктивний та об'єктивний аспекти психічного. Предмет психології на сучасному етапі її розвитку. Предмет сучасної психології як об'єкт наукової саморефлексії. Психічне як мета, засіб і самоцінне для суб'єкта...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. С. І. Дорогунцова: Предмет, метод і завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Предмет курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Методологічні основи курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Завдання курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Структура курсу «Розміщення продуктивних сил і регіональної економіки». Теоретичні основи розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Сутність і складові елементи продуктивних сил. Вітчизняні теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки...
Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до початку нового часу: Міждержавні відносини та дипломатія на Давньому Сході. Давньоєгипетська держава в міжнародних відносинах. Єгипетська дипломатія в добу Нового царства. Міждержавні відносини та дипломатія в давньому Межиріччі. Хетська держава в міжнародних відносинах. Зовнішня політика Ассирійської держави в II тис. до н. е. Боротьба з антиассирійськими коаліціями. Ассирійська дипломатія VII ст. до н. е. Характер міжнародно-правових відносин. Дипломатія давньої Індії. Давньокитайська дипломатія. Експедиції Чжан Цяня. Започаткування Великого шовкового шляху. Дипломатичні зв'язки країн Далекого Сходу. Ідеологія зовнішньої політики Давнього Китаю. Давньогрецька дипломатія...
Ющук І. П. Українська мова: Сучасна українська мова як предмет вивчення. Походження української мови. Українська мова - державна. Стилі української мови. Мова як система. Фонетика і письмо. Звуки і фонеми. Звуки мови як фізичне явище. Звуки мови як фізіологічне явище. Членування мовленнєвого потоку. Звуки мови як соціальне явище. Фонеми в мовленнєвому потоці. ПИСЬМО. Виникнення і розвиток письма. Становлення писемності в Україні. Сучасний український алфавіт. Унормування українського правопису. Вживання великої букви. Транскрипція і транслітерація. Приголосні фонеми. Система приголосних фонем. Сонорні, дзвінкі і глухі приголосні. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака. Вживання апострофа. Подовження приголосних і подвоєння букв. Випадання приголосних...

НЕПРОТИВЛЕНИЕ ЗЛУ

- нравственное требование, непосредственно выраженное в Христовой заповеди "Не противься злому" (Мф. 5:39) и сформировавшееся в процессе перехода от талиона к золотому правилу нравственности. В Нагорной проповеди оно и сформулировано в прямой оппозиции талиону; в ней заповедуются непротивление злу в собственном смысле слова, безграничная щедрость и великодушие (Мф. 5:40 - 41); ею опосредованы заповеди любви, прощения, любви к врагам и др. Как таковая заповедь непротивления злу содержательно сочетается с провозглашаемым блаженством изгоняемых за правду и поносимых за веру (Мф. 5:10 - 11). Утверждаемая в Евангелии заповедь непротивления злу представляет собой один из вариантов этого требования (или принципа), различные версии которого отражают указанное нормативное движение в нравственном развитии человечества.
В иудейскую традицию идея непротивления злу входит в период после вавилонского пленения в виде требования благоволения врагам (Пр. 24:19, 21). Однако доброе отношение к врагу мыслится лишь как средство поборения его: благородством и добрыми поступками враг унижается; возмездие же остается в руках Бога, и оно оказывается тем более неотвратимым, чем последовательнее человек сам от него воздерживается. У злодея нет будущности (Пр. 25:20), благоволя врагу, человек усугубляет его вину и заслуживает вознаграждения Господа: "Ибо делая сие, ты собираешь горящие угли на голову его, и Господь воздаст тебе" (Пр. 25:22). Даже если принять комментарий Феофана Затворника к аналогичному тексту апостола Павла (Рим. 12:20), показывающий, что т. о. указывается не на косвенное вреждение - посредством Бога, - а на раскаяние, вызываемое у злодея добрым отношением, и тем самьм добром воспитывается добро, - используемая метафора ("горящие угли на голову его") вполне соответствует духу талиона с его мотивами угрозы, возмездия и безусловной враждебности к врагу. Этот же стандарт отношения предполагается и у ветхозаветного Бога: "С милостивыми Ты поступаешь милостиво..., а с лукавым - по лукавству его; ибо Ты людей угнетенных спасаешь, а очи надменные - унижаешь" (Пс. 17:26-28).
Близкую точку зрения проводит платоновский Сократ: не следует, вопреки мнению большинства, отвечать несправедливостью на несправедливость, поскольку несправедливость никогда недопустима (Критон 49Ьс), но не следует потому, что за несправедливость строже всего спросят в Аиде; иными словами, мотив деяния оказывается себялюбивым. Что же касается отношения к врагам, то, по Сократу, всеми силами стремясь искупить собственное преступление или преступление близких, следует, наоборот, утаивать преступления врагов, дабы сполна воздалось им после смерти (Горгий 48 la, 525a). Ни о каком благоволении как таковом к врагу не идет речи, но подспудно задается стандарт таких отношений, которые практически утверждают принцип личного и непосредственного непротивления злу.
На основе этого формируется убеждение в необходимости бескорыстного непротивления злодействуя справедливости к врагу Уже в шумерских текстах встречается утверждение о необходимости благоволения к злодею, при этом доброе отношение к человеку, совершающему злодеяние, рассматривается как средство приобщения злодея к добру. Точно такой же смысл добродеяния недобрым указывается в даосизме: добрым отношением к злодею воспитывается добродетель ("Дао де цзин", 49). Позиция Конфуция в этом плане была другой: на вопрос "Правильно ли отвечать добром на зло?" он указывал, что добром отвечают на добро, - на зло же отвечают справедливостью ("Лунь Юй", 14,34); такой ответ мог предполагать непротивление злу, но не непременно. В римском стоицизме, в частности у Сенеки, высказывается идея, вполне созвучная золотому правилу: инициативным отношением к другому задается стандарт человеческих отношений вообще.
В целом аналогичны и наставления апостола Павла (Рим. 12:17 - 18). Хотя у него и прорывается ветхозаветное понимание ("дайте место гневу Божию...", благоволя врагу, "ты соберешь ему на голову горящие уголья" - Рим. 12:19,20), главным оказывается другое: "Не будь побежден злом, но побеждай зло добром" (Рим. 12:21; ср. 1 Фее. 5:15). В последующей богословской и философской мысли в этом русле неоднократно высказывались аргументы относительно того, что ответным злом умножается зло, а ненависть увеличивается взаимной ненавистью.
Заповедь непротивления злу может быть существенно уточнена дополнением в той формулировке, которая встречается у Павла: "Не противьтесь злу силой". Речь не идет о том, чтобы попустительствовать злу, не противясь ему; противиться следует не с помощью силы (т. е. ответного зла), а с помощью добра и любви. Л. Н. Толстой настолько был уверен в очевидности именно такой трактовки заповеди непротивления злу, что приписывал ее евангельскому Христу (см. Толстовство).