Веб-бібліотека

Орбан-Лембрик Л.Е., Кощинець В.В. Юридична психологія:

Юридична психологія в системі наукового знання. Предмет і завдання юридичної психології. Структура юридичної психології. Принципи і методи юридичної психології. Історія становлення і розвитку юридичної психології. Передумови виникнення юридичної психології. Оформлення юридичної психології як науки. Сучасний етап розвитку юридичної психології. Психологія особистості й діяльності. Психологія особистості. Психологія діяльності. Психологія юридичної діяльності. Психологічна специфіка юридичної діяльності. Морально-психологічні засади юридичної діяльності. Емоції, воля і мотиви в юридичній діяльності. Соціалізація особистості. Соціально-психологічна характеристика особистості...

Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...
Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура XX століття: Світосприйняття людини XX століття і характерні риси культури цього часу. Формування нової картини світу та ідеалу особистості в XX ст. Особливості художньої культури XX ст. Нове в художній мові авангарду. Париж - батьківщина авангарду. Вплив примітивізму на мистецтво авангарду. Значення примітивізму для розвитку авангарду. Анрі Руссо - засновник примітивізму. Примітивізм в українському мистецтві. Фовізм - початок відходу від принципів класичного мистецтва. Основні принципи фовізму. Анрі Матісс - теоретик і відомий художник фовізму. Кубізм - нова ера в живописі. Нова концепція станкового живопису в кубізмі. Три періоди розвитку кубізму. Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст...
Ванеев А. Н., Минкина В. А. Справочник библиографа: Библиографическая теория и библиографическая практика. Видовая структура библиографии. Документальный поток как основа. Библиографической деятельности. Основные разновидности документов. Документальный поток и особенности его развития. Закономерности развития документального потока. Информационные ресурсы. Состав и свойства информационных ресурсов. Государственная система научно-технической информации. Универсальные информационные ресурсы. Информационные ресурсы по экономике. Информационные ресурсы в области права. Информационные ресурсы по истории. Информационные ресурсы в области художественной литературы и литературоведения. Информационные ресурсы негуманитарных областей науки и практики...
Молдован В.В. Риторика загальна та судова: Історико-теоретичні аспекти риторики. Феномен красномовства та його різновиди. Загальне поняття про красномовство. Види красномовства. Судове (юридичне) красномовство. Академічне красномовство. Політичне красномовство. Церковне красномовство. Суспільно-побутове красномовство. Нариси з історії красномовства. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Риторика Стародавньої Месопотамії. Риторика Стародавнього Єгипту. Риторика Стародавньої Індії. Риторика Стародавнього Ірану. Риторика Стародавнього Китаю. Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції. Римський період античного красномовства. Красномовство в Біблії. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя...

НЕОРАЦИОНАЛИЗМ

- течение в методологии и философии науки, сложившееся в первой половине XX в. во Франции и Швейцарии. Основные его представители - Башляр, Гонсет, Мейерсон. К этому направлению иногда относят также Пиаже, Ж. Ульмо, представителей критического рационализма в англо-амер. философии и методологии науки, франц. структурализм, общенаучные методологические построения типа общей теории систем и др. Главная организация Н. - "Союз рационалистов", основанный в 1930 и существующий до сих пор. Н. ставил задачу формирования "нового научного разума" путем осмысления практики современного естественнонаучного познания и, в частности, роли дедуктивных наук в его развитии. Образцом такого нового разума в действии служит для Н. физика XX в. с ее фундаментальными открытиями: она призвана вести за собой все другие науки, а также философию - в той мере, в какой она способна избавиться от метафизических и иррационалистических предрассудков.
Н. складывался в эпоху кризиса культуры, господства скептических и мистических умонастроений после первой мировой войны. В этой атмосфере Н. ставил своей задачей возобновление преемственной связи с веком Просвещения, защиту науки как прогрессивной социальной силы, распространение нового научного духа на различные сферы человеческой жизни. В противоположность классическому рационализму, который опирался на априорные схемы обоснования знания, Н. исходит из исторически меняющихся предпосылок познания и применяет в области историко-научных исследований диалектические идеи. Отвергая узкоэмпиристские концепции научного познания неопозитивизма, представители Н. подчеркивают обратную зависимость эмпирических данных от структур теоретического знания, в которых эти данные получают свое объяснение. Н. стремится к новому диалогу разума и опыта вне традиционной метафизики с ее субстанциализмом и спекулятивными конструкциями.
К числу основных положений Н. относятся: онтологический постулат о всеобщей детерминированности реальности; тезис о умопостигаемости "рационализированной" реальности, или "реальности второго порядка"; методологический принцип универсальной значимости широко понимаемого экспериментального метода; отстаивание идеи прогресса в познании и существенного значения рациональной мысли в жизни и Развитии общества. Эти принципы лишь очерчивают программу Н., но не определяют заранее всех ее деталей, допуская разнообразные исследовательские подходы. Так, Н. ставит целью изучение социально значимых иррациональных форм мышления и культуры; исследование различных типов и форм рациональности в их зависимости от историко-культурных условий, от степени технического развития и т.д.; анализ способов доказательства, опровержения и аргументации в различных областях практики и познания. Наиболее плодотворными оказались идеи неорационалистов о множественности форм рациональности, о исторической динамике разума, об "эпистемологических разрывах" (Башляр), отделяющих качественно своеобразные этапы мысли и познания друг от друга. Эти идеи были подхвачены и развиты в историко-научных и эпистемологических трудах Альтюссера, Фуко, Деррида, Ж. Кангильема, Д. Лекура и др.
Особое место в Н. занимает проблема обоснования, функционирования и развития теоретического знания. Однако теоретизм Н. - это не новый априоризм. Разум в Н. не исключает динамику, риск, творческую интуицию. Новый научный разум шлифует свою "утонченную чувствительность" на весьма разнородном материале - не только собственно познавательном, но и связанном с работой художественного воображения, интуиции и т.п. Для Н. важна не одна лишь мощь познающего разума, но и "красота науки" и тех моральных идей, которые лежат в основе разумной деятельности.
И. С. Автономова
Башляр Г. Новый рационализм. М., 1987; Киссель М.А. Судьба старой дилеммы: рационализм и эмпиризм в буржуазной философии XX века. М., 1974; Федорюк Г.М. Французский неорационализм. Ростов-на-Дону, 1983.


© 2009-2020  lib.ltd.ua