Веб-бібліотека - головна сторінка


Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної:

Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...

Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття: Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...

НЕОРАЦИОНАЛИЗМ,

течение в методологии и философии науки, сложившееся в 1-й пол. 20 в. во Франции и Швейцарии. Гл. организации Н.: "Союз рационалистов" (осн. в 1930 во главе с А. Роже и П. Ланжевеном; печатный орган - журн. "Les cahiers rationalistes") и "Союз логики, методологии и философии науки" (Г. Башлар, Ф. Гонсет, Ж. Детуш, П. Феврие и др.; печатный орган - журн. "Dialeetica", изд. с 1947 в Цюрихе под ред. Гонсета). К Н. относят также Ж. Пиаже, Н. Мулуда и ряд др. философов и естествоиспытателей. Неорационалисты ставят задачу осмысления практики совр. естеств.-науч. познания и, в частности, роли дедуктивных наук в его развитии. В противоположность классич. рационализму, к-рый основывался на априорных схемах обоснования знания, Н. исходит из исторически изменяющихся предпосылок познания, приближаясь, т. о., к идеям диалектики. Отвергая неопозитивистские концепции науч. познания, Н. признаёт зависимость эмпирич. данных от структур теоретич. знания, в к-рых содержание эмпирич. знания получает объяснение. Главенствующее место в исследованиях представителей Н. занимает проблема образования, функционирования и развития теоретич. знания. Концепция "обновлённого" рационализма предполагает анализ культурно-историч. обусловленности науки, осмысление диалектич. характера её развития, однако этот анализ осуществляется в Н. противоречиво и неполно, что связано с ограниченным пониманием диалектики.
Иногда к Н. относят также "критич. рационализм" в совр. англо-амер. философии и методологии науки, франц. структурализм в его филос. аспектах, общенауч. методологич. построения типа общей теории систем.