Веб-бібліотека - головна сторінка


Жорняк Т.С. Вища освіта України і Болонський процес:

Європейська освітня інтеграція. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Системи вищої освіти у країнах Європи та Америки. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу. Європейська кредитно-трансферна система накопичення - ECTS. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської сис-теми перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України. Запровадження кредитно-модульної системи...

Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Кримінальна психологія у системі психології та правознавства. Предмет і пріоритетні завдання кримінальної психології. Зв'язок кримінальної психології з іншими науками. Історія розвитку кримінальної психології. Злочинність як кримінально-психологічне явище. Кримінально-психологічна характеристика злочинності. Психологічні особливості окремих видів злочинності. Психологічний механізм злочину. Кримінально-психологічні ознаки злочину. Мотив у психологічному механізмі злочину. Типові криміногенні мотиви. Особистість як суб'єкт злочину. Кримінально-психологічний портрет особистості. Акцентуація характеру та особистості. Типологія особистості як суб'єкта злочину. Психологічні портрети типів злочинної особи...
Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002): Основні проблеми світу після другої світової війни. Поляризація суспільно-політичних систем у післявоєнному світі. Особливості політичного розвитку. Соціал-реформістська модель організації суспільства: становлення та криза. Неоконсерватизм: суть та особливості. Розпад колоніальної системи та модернізація країн третього світу. Науково-технічний прогрес та постіндустріальне суспільство. Глобальні проблеми сучасності. Міжнародний тероризм як планетарна проблема. Провідні країни Європи та Америки. Сполучені Штати Америки. Гаррі Трумен - 33-й президент США. Наслідки другої світової війни для США. Повоєнна реконверсія та економічний розвиток. "Справедливий курс"...
Історія української літератури. XX століття / За ред. В. Г. Дончика: Літературно-мистецьке життя. Художній процес. 60-ті - 90-ті роки. Поезія. Василь Мисик. Леонід Первомайський. Андрій Малишко. Дмитро Павличко. Ліна Костенко. Василь Симоненко. Микола Вінграновський. Іван Драч. Борис Олійник. Павло Мовчан. Борис Нечерда. Ірина Жиленко. Леонід Талалай. Володимир Забаштанський. Володимир Базилевський. Василь Голобородько. Василь Стус. Ігор Калинець. Іван Світличний. Василь Барка. Поезія діаспори ("нью-йоркська група" та інші). Емма Андієвська. Олег Зуєвський. Остап Тарнавський. ПРОЗА. Публіцистика. Олесь Гончар. Михайло Стельмах. Ірина Вільде. Григорій Тютюнник. Анатолій Дімаров. Павло Загребельний. Юрій Мушкетик. Іван Чендей. Василь Земляк...
Сало Я. М. Організація обслуговування населення на підприємствах харчування: Характеристика ресторанів та кафе. Історія виникнення ресторанів та кафе. Характеристика приміщень ресторанів. Характеристика допоміжних приміщень ресторану. Матеріально-технічне забезпечення ресторану. Меблі та обладнання торгового залу. Меблі та обладнання банкетних залів. Асортимент скляного посуду. Асортимент скляного посуду для ресторанів. Асортимент столового посуду з порцеляни. Асортимент металевого посуду. Столове приладдя. Столова білизна. Підготовка до обслуговування відвідувачів. Санітарно-гігієнічна підготовка торгового залу. Розставляння меблів. Сервірування столів. Особливості розміщення посуду та столового приладдя. Естетика в сервіруванні стола...
Сирохман I. В. та ін. Товарознавство продовольчих товарів: Споживні властивості харчових продуктів. Основні речовини харчових продуктів та їх властивості. Якість продовольчих товарів. Втрати продовольчих товарів у процесі товаропросування. Стандартизація і сертифікація продовольчих товарів. Штрихове кодування і товарна класифікація експортно-імпортних продовольчих товарів. Зберігання продовольчих товарів в роздрібній торговельній мережі і вимоги до їх якості. Зерноборошняні товари. Хімічний склад зерна. Крупи. Борошно. Показники якості та дефекти крупів і борошна. Пакування, маркування, транспортування та зберігання крупів і борошна. Макаронні вироби. Хлібобулочні вироби. Плодоовочеві товари. Фактори, що впливають на хімічний склад та властивості плодів і овочів...
Пазенок B.C., Федорченко В.К. Філософія туризму: Філософія туризму. Осмислення феномена туризму в європейській історико-філософській традиції. Гуманістична функція туризму. Антропологія туризму. Етика туризму. Соціо-інтегративна сутність туризму (соціально-філософський та праксеологічний аспекти). Туризм у контексті міжетнічних та кроскультурних відносин. Туристська діяльність як чинник глобальної синергії культур. Міжнародний туризм як чинник міжцивілізаційної взаємодії і взаємозбагачення культур. Соціологія туризму. Філософський аспект паломницького (релігійного) туризму в Україні. Туризм і політологія. Філософські аспекти проблеми безпеки і правового захисту особистості в туризмі. Необхідність туризмології. Філософія туризмології...
Макеєва С. Структурні виміри сучасного суспільства: Глобалізація: сучасні теорії, ідеологія і практика. Громадянське суспільство: теорія, інститути та моделі розвитку. Етнічна структура українського суспільства. Паблик рілейшнз як соціальний інститут. Дилема "природа - суспільство" в екологічній соціології. Територіальна структура: місто і село. Моніторинг соціальних змін в українському суспільстві. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі. Середній клас у соціальній структурі українського суспільства. Тендер і стратифікація. Тендер та інститут сім'ї. Сучасні міграційні процеси. Структура соціально-економічної поведінки населення України. Бідність в локальній та глобальній перспективах...
Усі українські письменники / Упорядники Ю.І. Хізова, В.В. Щоголева: Анатолій Дімаров. Богдан-Ігор Антонич. Валер'ян Підмогильний. Василь Барка. Василь Стус. Василь Симоненко. Володимир Сосюра. Іван Нечуй-Левицький. Іван Франко. Василь Королів-Старий. Леся Українка. Максим Рильський. Олександр Олесь. Олесь Гончар. Ольга Кобилянська. Павло Тичина. Панас Мирний. Улас Самчук. Валерій Шевчук. Володимир Винниченко. Григір Тютюнник. Григорій Квітка-Основ'яненко. Григорій Косинка. Григорій Сковорода. Іван Багряний. Іван Карпенко-Карий. Іван Котляревський. Леонід Глібов. Ліна Костенко. Микола Куліш. Микола Хвильовий. Михайло Коцюбинський. Михайло Старицький. Олександр Довженко. Остап Вишня. Тарас Шевченко. Українське шестидесятництво. Андрій Малишко. Борис Грінченко...
Основи митної справи / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні та створення митних органів. Перші відомості про мито на території сучасної України. Митні порядки на Запорізькій Січі та у гетьманській Україні. Україна в складі Російської імперії. Митна справа в Україні на початку XX ст. Поняття "митна справа". Органи державного регулювання митної справи. Структура митних органів України. Завдання митних органів. Роль та місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Взаємовідносини митних органів України з іншими органами та особами. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів...
Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Теоретичне підґрунтя та об'єктивна основа визначення ціни товару. Механізм формування ринкової ціни товару (послуги), роль і функції ціни. Базова стратегія конкуренції та її вплив на формування ринкових цін. Стратегія зниження ціни продукту. Стратегія диференціації продукту. Стратегія сегментування ринку. Сутність стратегії нововведень. Сутність стратегії швидкого реагування на потреби ринку. Систематизація та класифікація цін на товари і послуги споживчого ринку. Загальні ознаки класифікації цін. Специфічні різновиди цін, які застосовуються у сфері туристичної діяльності. Характеристика комплексного туристичного продукту та послуг гостинності...

Бек В.Л. Теорія статистики:

Предмет і метод статистики. Загальне уявлення про статистику і відомості з її історії. Предмет статистики. Основні категорії статистики. Загальні поняття про статистичну методологію. Організація і завдання статистики. Статистичне спостереження. Поняття про статистичне спостереження. Програмно-методологічні питання статистичного спостереження. Організаційні питання статистичного спостереження. Форми статистичного спостереження. Види та способи спостереження. Помилки спостереження та способи їх виправлення. Зведення і групування статистичних даних. Ряди розподілу. Статистичні таблиці і графіки. Поняття про статистичне зведення. Види зведення. Статистичне групування. Види групування...

НЕОКАНТИАНСТВО

- философское направление, возникшее в Германии и получившее широкое распространение в Европе между 1870 и 1920. Хотя тенденция ориентировать философию на Канта спорадически дает о себе знать еще в 1-й пол. 19 в. (см., напр.: Beneke F. E. Kant und die philosophische Aufgabe unserer Zeit, 1832, а также: Weile C. H. In welchem Sinn die deutsche Philosophie jetzt wieder an Kant sich zu orientieren hat, 1847), особенно концентрированно она выступает с кон. 1860-х IT. в программном сочинении О. Либмана "Кант и эпигоны" (Liebmann O. Kant und die Epigonen, 1865), рефрен которого: "Назад к Канту!" стал своеобразньм девизом для всего движения, а также в знаменитой "Истории материализма" Ф. А. Ланге (Lange F. A. Geschichte des Materialismus und Kritik seiner Bedeutung in der Gegenwart, 2 Bde, 1866).
Исторической причиной возникновения неокантианства послужил разрыв и растущая пропасть между философией и естественными науками. Если 1-я пол. 19 в. стояла все еще под знаком немецкого идеализма, даже в послегегельянских явлениях распада последнего, то очевидный уже к середине столетия мощный рост естественных наук оспаривал права этого идеализма не только на познавательную, но и на мировоззрителъную монополию. Ничто в рамках мыслительных потенций университетской философии не указывало на возможность какой-либо продуктивной кооперации между Гегелем и, скажем, Г. Гельмгольцем; философия меньше всего способна была иметь дело с "бильярдными шарами" механики, наука меньше всего могла серьезно считаться с превращениями "абсолютного духа". Налицо оказывалась двоякая угроза: научно несостоятельной философии, с одной стороны, и философски беспризорной науки - с другой. Понятно, что в свете абсолютных притязаний естествознания, его недвусмысленной готовности по-новому разыграть старый сценарий "Константинова дара" и стать престолонаследником агонизирующей религии вторая угроза представляла собой гораздо более серьезную опасность, чем первая, поскольку дело шло уже не о споре факультетов, а о жизненно определяющих ориентирах. Если опасность научно не фундированной философии лежала в ее открытости мистическим соблазнам, то опасность философски не защищенной науки заключалась в стихийных порывах наивно материалистического толкования. Не случайно поэтому, что внешним толчком обращения к Канту послужил т. н. "спор о материализме", в результате которого непримиримость философии и естествознания должна была уступить место их союзу и даже органической связи, при условии, разумеется, что философская сторона представлена не метафизикой Гегеля, а критицизмом Канта (реабилитация Гегеля и равнение на него случится позже, в более зрелый, "марбургский", период. См. Марбургская школа). Весьма симптоматично поэтому, что наиболее ранняя манифестация кантовского ренессанса имела место не в логике, а в физиологии и вошла в историю философии под вызывающим названием "физиологическое неокантианство". Именно на почве физиологии, конкретнее, учения о специфической энергии чувств, была предпринята первая попытка интерпретации естественнонаучного материала в свете кантовской критики познания. Гельмгольц еще в 1855 подчеркивал общность оснований кантовской философии и современного естествознания (HelmfwhfH. Vortrage und Reden, Bd. l. Braunschweig, 1884, S. 368), а О. Либман без всяких оговорок интерпретировал гипотезу И. Мюллера о строении сетчатки глаза как "физиологическую парафразу кантовской априорности пространства" (Zur Analysis der Wirklichkeit. Strassburg, 1911, S. 50) - линия, обобщенная в "Истории материализма" Ланге до фундаментального вывода, согласно которому априоризм Канта есть учение о "физическо-психической организации человека".
Фактором, определившим универсальные притязания неокантианства и его небывалый философский успех, бьшо противопоставление им себя не только стихийному материализму естествоиспытателей, но и всем разновидностям метафизического идеализма. X. Файхингер, автор знаменитой "Философии как если бы" и едва ли не самый энергичный организатор неокантианского движения (он основал в 1896 т. н. Kantstudien, а в 1904 "Общество Канта"), говорит о "сотнях философов, естествоиспытателей, теологов", которых страх перед обеими названными крайностями "гнал в объятия Канта" ( Vaihinger H. Kommentar zu Kants Kritik der reinen Vernunft, Bd. l. Stuttg., 1922, S. 13). Это значит: именно в кантовском критицизме искали спасения как от "наивного реализма" физиков с их верой в "сами вещи", так и от "наивного спиритуализма" метафизиков, гипостазирующих собственные мысли. В программном тезисе Э. Кассирера: "Мы познаем не предметы, а предметно" (Познание и действительность. СПб., 1912, с. 393) - отчетливо обозначена позиция, в той или иной мере исходная для всего направления. Но именно здесь и выявились сложности, лежащие в самом термине "неокантианство". Вставал неизбежный вопрос об отношении этого философского движения к "самому" Канту, вопрос: в какой мере "кантианство" сочетаемо с приставкой "нео"? Некоторые критики (как, напр., И. Э. Эрдманн) ставили под сомнение правомерность самого понятия и требовали его проверки и оправдания для каждого отдельного случая, если уж "в одном случае не подходит "нео", а в другом "кантианец" (Erdmann }. E. Die deutsche Philosophie seit Hegels Tode. B., 1964, S. 764). Достаточно уже сравнить неокритицизм А. Риля с панметодологизмом Г. Когена в пункте истолкования вещие себе, чтобы воздать должное меткости этого требования; если Риль, для которого кантовская вещь "существует в строжайшем смысле слова "существование" (Rieh! A. Der philosophische Kritizismus, Bd. l. Lpz., 1924, S. 552), может быть еще - пусть с массой оговорок - назван "кантианцем", но никак не "нео", то Коген, упразднивший не только "вещь саму по себе", но заодно и "трансцендентальную эстетику", может с полным правом быть назван "нео", но уж никак не "кантианцем".
Т. о., возможность неокантианства, или возможность приложимости приставки "нео" к кантовской философии, зависела в первую очередь от понимания этой последней. "Всякий, кто хочет сделать какой-нибудь шаг вперед в философии, считает первейшей своей обязанностью разобраться в философии Канта" (Наторп П. Кант и Марбургская школа. - В сб. "Новые идеи в философии", 5. СПб., 1913, с. 93). Среди необозримого множества интерпретаций кантовской философии в 19 в. выделяются три центральных направления, под которые можно в той или иной мере подвести неокантианство как таковое. Любопытна уже сама структура этих направлений, как бы расчленяющих трехчастную "Критику чистого разума" и базирующихся соответственно на каждой из ее частей. Первое направление, т. н. критический феноменализм, исходит из "трансцендентальной эстетики" с ее учением об идеальности пространства и времени и находит законченное выражение в философии Шопенгауэра. Из положения Канта о субъективности времени и пространства Шопенгауэр посредством введения малой посылки о пространственно-временном характере всяческого опыта заключает к "миру как представлению". Параллельно осмысление "вещи самой по себе" как воли окончательно вывело кантовскую критику познания из круга вопросов о возможности математики и математического естествознашта, обрамив ее неожиданными горизонтами философии Упанишад и мистически истолкованного платонизма (эта линия - скорее "паракантианская", чем "неокантианская" - нашла спорадическое продолжение у некоторых мыслителей, вроде П. Дойссем и X. Ст. Чемберлена).
Вторая интерпретация, определившая профиль Бадепской школы неокантианства, делает своей точкой отсчета "трансцендентальную аналитику" Канта с ее учением о дедукции чистых рассудочных понятий. Этот труднейший раздел "Критики чистого разума" устанавливает разнородность и разграниченность элементов познания: эмпирически-апостериорного материала и рационально-априорной формы. Дальнейшая судьба кантианства оказалась и в этом случае довольно нетипичной. Э. Ласк, один из ведущих мыслителей школы, тончайшим образом ограничил логически рациональные права кантовской философии выдвижением иррационального момента в ней; форма понятия, по Ласку, лишь внешне логизирует чувственный материал, который продолжает внутренне оставаться иррациональным (Lask E. Die Logik der Philosophie und die Kategorienlehre, 1911). Здесь, как и в поздних рефлексиях Г. Риккерта, явно вырисовывается уклон в сторону "трансцендентального эмпиризма"; в линии, намеченной Ласком, особенное место занимает категория сверхчувственного и переживание трансцендентного - топосы, вполне мыслимые у Плотина, но совершенно немыслимые у Канта. ("Логика философии" Ласка перекликается в этом пункте с темой "логических переживаний" во втором томе "Логических исследований" Гуссерля.) Понятно, что и это толкование должно было с другого конца привести Канта ad absurdum.
В третьем направлении, представленном Марбургской школой, отклоняются как первая, так и вторая интерпретации. Исходной точкой здесь оказывается "трансцендентальная Диалектика", с которой, по мнению Г. Когена, главы школы, и начинается собственно критическая философия. Обеим первым частям "Критики чистого разума", "трансцендентальной эстетике" и "трансцендентальной логике", приписывается второстепенное значение (первой к тому же лишь историческое): понять Канта не исторически, а по существу, "из собственного его принципа" (П. Наторп), значит сосредоточить внимание на существенном и принципиальном; существенное же для Канта - трансцендентальный метод, цель которого - систематизация и логическое обоснование единства научного знания. В интерпретации марбургской школы критическая философия начинается с "основоположений чистого рассудка" и продолжается в "трансцендентальной диалектике". Итогом такого прочтения оказалась радикальная идеализация учения Канта с приведением его на этот раз не к Шопенгауэру И не к Плотину, а к Гегелю.
По силе влияния и авторитарности неокантианство не только оставило позади себя прочие современные ему философские школы и течения, но и вышло за рамки только философии в своих претензиях на роль некоего фундаментального мировоззрения, определяющего все без исключения области культурной и социальной жизни, вплоть до теологии, социологии и рабочего движения. Если среди всех "символических форм" культуры наибольшая зрелость и объективность отводилась научному познанию, то ведущая роль принадлежала, бесспорно, форме, определявшей критерии и значимость самого научного познания. Таковьм видело себя неокантианство, сумевшее в течение считанных десятилетий занять по отношению к современной ему культуре позицию, допускающую сравнение разве что с влиянием неоплатонизма на европейскую культуру от Августина до Фичино. Можно без преувеличения говорить о своего рода философской церкви, отождествившей себя с философией как таковой и присвоившей себе право отлучать от философии любые мыслительные усилия, держащие курс не на Каноссу кантовского критицизма, а на самостоятельность. В раскатах 1-й мировой войны, параллельно с концом старой Европы, этому философскому строю мысли суждено было уйти со сцены, освободив место новым и более отвечающим действительности воззрениям.
Лит.: Бакрадзе К. С. Очерки по истории новейшей и современной буржуазной философии. Тбилиси, 1960; Богомолов А. С. Немецкая буржуазная философия после 1865 года. М., 1969; Hartmann E. von. Kritische Wanderungen durch die Philosophie der Gegenwart. Lpz., 1889: Windelband W. Praludien, 2 Bde. Tub., 1919; Hermann K. Einiuhning in die neukantische Philosophie. Halle, 1927; Ollig H.-L. Der Neukantianismus. Stuttg., 1979; Kahnke H. Ch. Entstehung und Aufstieg des Neukantianismus. Fr./M., 1986.
К. А. Свасьян