Веб-бібліотека - головна сторінка


Історія України: нове бачення / Під ред. В.А. Смолія:

Стародавня доба. Кам'яний вік. Епоха міді - бронзи. Трипільська культура. Скіфо-сарматський світ. Античні міста Північного Причорномор'я. Населення України в 1 тис. н.е. Слов'яни. Київська Русь. Вихід на історичну сцену. Передумови для утворення східнослов'янської держави. Київське князівство Аскольда. Інші осередки державності на Русі. Народження Давньоруської держави наприкінці IX - на початку X ст. Розвиток державності на Русі в першій половині X ст. Ігор. Перші спроби регламентації данини й адміністративно-судової системи. Ольга. Характер і форма Давньоруської держави ІХ-Х ст. Воєнна активність Русі в 60-х - на початку 70-х pp. X ст. Святослав. Розбудова держави за Володимира Святославича...

Архівознавство / За ред. Я. С. Калакури: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкт і методи архівознавства. Зв'язок архівознавства з іншими науками та навчальними дисциплінами. Джерельна база та історіографія архівознавства. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви литовсько-польської доби (XV ст. - перша половина XVII ст.). Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина XVH-XVIII ст.). Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIH-XIX ст. Архіви України в контексті проектів архівних реформ у Росії XIX - початку XX ст. Архіви та архівна справа доби Української революції...
Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК: Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...
Кислюк К. В., Кучер О. М. Релігієзнавство: Релігія як духовний феномен людства. Сутність і складові частини релігії. Феномен релігійної свідомості. Основні теорії походження релігії. Функції релігії. Класифікація релігій. Релігієзнавство як галузь наукового знання. Предмет і структура релігієзнавства. Релігієзнавство та богослов'я (теологія). Філософія релігії. Соціологія релігії. Психологія релігії. Географія релігії. Історія релігії. Феноменологія релігії. Первісні форми релігії. Особливості первісних форм релігії. Фетишизм. Тотемізм. Анімізм. Племінні культи. Магія. Табу. Шаманізм. Етнічні і регіональні релігії. Особливості первісних форм релігії. Іудаїзм: історія, віровчення, культ. Зороастризм: звичаї і вірування. Індуїзм - релігія давньої і сучасної Індії...
Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів / За заг. ред. проф. Г. В. Щокіна: Проблеми і тенденції змін світової освіти й Україна. Як і чому змінюється світова освіта. Тенденції змін європейської школи і світові стандарти середньої освіти. Кілька загальних тенденцій змін європейської і світової школи. До проблеми освітніх стандартів і визнання шкільних атестатів. Найхарактерніші тенденції розвитку закордонної вищої освіти (системні процеси). Темп і межі розширення масштабів. Тенденція подовження обов'язкової освіти після школи. Тенденція урізноманітнення закладів вищої освіти. Тенденція розширення завдань закладів вищої освіти. Створення і розвиток нових університетів та інших ВЗО...

НЕОГЕГЕЛЬЯНСТВО

- течение в западной (преимущественно европейской) философии конца XIX-XX веков, для которого характерно стремление к созданию монистического мировоззрения на основе обновленной интерпретации диалектического метода и учения о духе Гегеля. Получило распространение в Великобритании, Италии, Германии и Франции. В отличие от гегельянцев представители Н. не распространяли гегелевскую философию вширь на еще не освоенные области действительности и не стремились развить основные принципы Гегеля более последовательно, чем это делал сам Гегель, а пытались радикально переосмыслить его философию с учетом происшедших в XX в. изменений в социально-культурной реальности. Н. в Великобритании (Э. Кэрд, Брэдли, Т. Грин, Б. Бозанкет, Дж.Э. Мак-Таггарт, Коллингвуд) сосредоточено на разработке учения об абсолютном духе. Это учение они считают достаточно глубоким выражением социальной природы человеческого сознания, однако подвергают его существенным изменениям. По Мак-Таггарту, абсолютный дух существует не как до и без человека имеющаяся реальность, а лишь как совокупность личностей, индивидуальных сознаний. По Бозанкету, абсолют есть высшая форма индивидуальности, а социальные институты (государство, религия, нравственность и т.д.) - формы ее проявления. Большое влияние на брит. Н. оказали комментарии Мак-Таггарта к "Науке логики" Гегеля. Суть этой интерпретации состояла в пересмотре центрального положения гегелевской диалектики - "тождества тождества и различия". Абсолютизация борьбы противоположностей, по Мак-Таггарту, была ошибкой Гегеля, а категория противоречия не выводима из категорий тождества и различия. Согласно Э. Кэрду, необходимо заменить "темное" положение гегелевской диалектики "тождество тождества и различия" более ясным - "тождество в различии", а учение о противоречии - учением о "синтезе различия".
В Италии с начала XX в. до окончания второй мировой войны Н. было доминирующим философским течением. Кроче развивает "этико-политическую" концепцию истории, в которой не сила и зло, а свобода и свободное "нравственное" подчинение индивида "всеобщему" оказываются подлинно творческим началом и одновременно целью истории. Полемика между Кроче и Джентиле во многом определила проблематику итал. философии первой половины XX в. Кроче, занимавший негативную позицию в отношении итал. фашизма, подверг критике гегелевское понимание государства, тогда как Джентиле, ставший одним из официальных идеологов режима Муссолини, отстаивал справедливость положения Гегеля о государстве как высшем воплощении нравственной идеи.
Оформление Н. в относительно самостоятельное течение нем. философии начинается в 10-х годах XX в., когда в пользу возрождения философии Гегеля высказываются столпы неокантианства Виндельбанд и Коген. Кронер предпринимает попытку соединения гегелевской диалектики с "философией жизни". Г. Глокнер трактует философию Гегеля как единство "рациональной рассудочности" и "иррационального духовного содержания", рассматривая диалектический метод как единственно верный путь к адекватному постижению исторической реальности. Нем. Н. представлено также Г. Лассоном, Т. Литтом, Т. Герингом, Ф. Розенцвейгом, А. Либертом. Во Франции Ж. Валь, КожевM, Ж. Ипполит создают в 30-40-е годы "экзистенциальное гегельянство". Опираясь на ранние произведения Гегеля, Кожев и Ж. Валь интерпретируют гегелевскую философию как "радикальный и сознательный атеизм". По мнению Ж. Ипполита, ядро учения Гегеля - "философия духа", которая представляет собой подлинную "онтологию жизни" и выявляет всеобщие характеристики человеческого существования.
Крупным теоретиком Н. был рус. философ И.А. Ильин (1882-1954), живший с 1922 по 1934 в Германии, а с 1938 - в Швейцарии. В концепции Ильина философия Гегеля мыслится как исходный пункт создания "содержательного метафизического мировоззрения" и основание разработки универсальной феноменологии религиозного опыта.
Н. не следует смешивать с гегелеведением, переживающим начиная с 70-х годов своеобразный "ренессанс". Его видные представители: Р. Норман, Г. Сейерс, М. Розен, М.Дж. Инвуд - в Великобритании, Д. Хенрих, Гадамер, О. Пёггелер, К. Дюзинг, Л. Пунтель - в Германии, П.Ж. Лабарьер, Ж. Говен, Ф. Шатле - во Франции, Тейлор в Канаде, Х.-Х. Хольц - в Голландии.
И.А. Pay, Б. Нуржанов
Гарин Э. Хроника итальянской философии XX в. М., 1965; Богомолов A.C. Английская философия XX века. М., 1973; Кузнецов В.Н. Французское неогегельянство. М., 1982.