Веб-бібліотека

Нісімчук А. С. Педагогіка:

Формування бакалаврів-професіоналів. Педагогіка та педагогічна технологія. Педагогіка та технологія освіти. Технологія формування особистості. Інтенсивні освітні технології. Особистісно орієнтовані технології. Теоретичні основи педагогічної технології. Технологія навчально-пізнавальної діяльності. Дефініції та структура технології навчання. Закономірності та принципи технології навчання. Зміст освіти в національній школі України. Методи навчання у сучасній педагогічній технології. Форми навчання у педагогічній технології. Технологія виховання. Технологія виховання: основні етапи реалізації. Закономірності та принципи технології виховання. Методи виховання у педагогічній технології. Технологія інтелектуальної підготовки бакалавра...

Оборудование предприятий торговли и общественного питания / Под ред. В.А. Гуляева: Основные сведения о механизмах и машинах. Классификация торгово-технологического оборудования. Машина. Основные понятия, классификация, структурная схема. Структурная схема машины. Механизмы. Основные понятия, классификация, устройство. Рычажные механизмы. Фрикционные передачи. Ременные передачи. Цепная передача. Зубчатые передачи. Муфты. Опоры. Оси и валы. Соединение деталей. Привод машины. Тип и структура. Электромеханический привод. Кинематический и силовой расчет электропривода. Гидропривод. Пневмопривод. Основные технико-экономические характеристики торгово-технологического оборудования. Производительность, мощность и КПД машины. Мощность машины...
Безпека життєдіяльності / За ред. В.Г. Цапка: Концепція розвитку науки і практики "Безпека життєдіяльності". Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Теоретичні основи дисципліни "Безпека життєдіяльності". Загальні положення. Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів. Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни "Безпека життєдіяльності". Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила. Закони та їх зміст. Основні принципи та їх зміст...
Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...
Усі українські письменники / Упорядники Ю.І. Хізова, В.В. Щоголева: Анатолій Дімаров. Богдан-Ігор Антонич. Валер'ян Підмогильний. Василь Барка. Василь Стус. Василь Симоненко. Володимир Сосюра. Іван Нечуй-Левицький. Іван Франко. Василь Королів-Старий. Леся Українка. Максим Рильський. Олександр Олесь. Олесь Гончар. Ольга Кобилянська. Павло Тичина. Панас Мирний. Улас Самчук. Валерій Шевчук. Володимир Винниченко. Григір Тютюнник. Григорій Квітка-Основ'яненко. Григорій Косинка. Григорій Сковорода. Іван Багряний. Іван Карпенко-Карий. Іван Котляревський. Леонід Глібов. Ліна Костенко. Микола Куліш. Микола Хвильовий. Михайло Коцюбинський. Михайло Старицький. Олександр Довженко. Остап Вишня. Тарас Шевченко. Українське шестидесятництво. Андрій Малишко. Борис Грінченко...

НЕКРАСОВ Павел Алексеевич

(1(13).02. 1853-20.12.1924, Москва) - математик, социолог и философ. Учился сначала в Рязанской духовной семинарии, затем окончил физико-математический ф-т Московского ун-та (1878). Ученик и последователь Бугаева. В 1883 г. защитил магистерскую, в 1886 г. - докторскую диссертацию, став экстраординарным, а с 1890 г. - ординарным проф. ун-та. С 1893 г. - ректор Московского ун-та, с 1897 г. - попечитель Московского учебного округа. В 1905 г. переехал в Петербург на службу в министерство народного просвещения. Был активным членом, в 1903-1905 гг. председателем Московского математического об-ва, в недрах к-рого сформировалась Московская философско-математическая школа, представленная именами Бугаева, В. Г. Алексеева, Флоренского. Основой "философско-математического синтеза", к к-рому стремились представители школы, по мнению Н., могла быть только математика. Человеческий логос, считал он, "является не диалектическим только (соответствующим лишь слову) и не диалектико-эмпирическим (соответствующим слову и делу), а математическо-диалектическо-эмпирическим" (Некрасов П. А. Московская философско-математическая школа и ее основатели. М., 1904. С. 9). Только таким и может быть "истинный рационализм", отсюда "популярную (диалектическую) школу" должна сменить "школа точная" (Некрасов А. К обществу, родителям и педагогам... Спб., 1906. С. 4). Будучи приверженцем аритмологии, Н. полагал, что в мировом порядке существуют две математические регулярности: фаталистическая причинно-следственная необходимость и свободная регулярность, выявляющая "влияние", фатально не ведущее к "последствию". В этом последнем случае законами теории вероятностей может быть описана свобода и получена ее смысловая мера. Н. приложил немало усилий для внедрения теории вероятностей в социологию, право, финансовую теорию и т. п. Он пытался создать "символическое исчисление", основами к-рого являются "аналогии", т. е. понятия, обозначенные буквами, к-рыми оперируют как алгебраическими величинами, и условные правила сложения и умножения, к-рыми оперируют "машинообразно". Термины, удобные для изучения всякой ограниченности, для применения методов теории вероятностей, дает, по мнению Н., монадология - учение о монадах как живых и одухотворенных единствах, связанных между собой отношениями любви. Исчислить всю совокупность монад ("живую пыль", по выражению Н.) призван "психо-аритмомеханик" на основе вероятностных законов "мерной свободы", а объединить все многообразие монад неживой и живой природы способен "живой этический авторитет, который и есть Истина" (Московская философско-математическая школа и ее основатели. С. 65). В плане социального устроения предстают следующие крайности: либо полная раздробленность индивидов, либо их насильственное аналитическое соединение, напр., при крепостном строе. Оптимальным является, по Н., "аристологократический строй": "Слепая независимость и слепое объединение здесь заменяются мыслемерною и правомерною свободою, нужною каждому живому элементу разумно дирижируемого хора и подчиненною живой автономнейшей из автономий, могучему Государю-самодержцу" (Там же. С. 153). Самодержавие же, писал он, покоится на союзе не только с православием, но и с Академией, обладающей "целесообразной свободой". Противостоящие такому единению внутренние разлагающие силы Н. изображал "символической гидрой" на гербе Российской империи, поверженной у ног Георгия Победоносца. Подобным "мировым спрутом" он считал всемирный капитал, к-рый, руководствуясь отвлеченной космополитической идеей, пытается смешать всех людей в одно управляемое стадо. Такому космополитическому объединению Н. противопоставляет "идеал - реальное братство племен", не исключающее благотворную национальную свободу.


© 2009-2020  lib.ltd.ua