Веб-бібліотека

Чекман І. С. та ін. Фармакологія:

Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. Історія лікознавства і фармакології. Загальна фармакологія. Взаємодія організму й лікарської речовини. Чинники, що зумовлені лікарською речовиною. Чинники, що зумовлені організмом. Вплив навколишнього середовища на взаємодію організму й лікарської речовини. Фармакокінетика. Головні поняття фармакокінетики. Шляхи введення лікарської речовини організм. Вивільнення лікарської речовини лікарської форми. Абсорбція лікарської речовини організмі. Розподіл лікарської речовини в органах тканинах. Біотрансформація лікарської речовини організмі. Мікросомне окиснення. Немікросомне окиснення. Реакція кон'югації. Виведення лікарської речовини організму. Фармакодинаміка. Види дії лікарської речовини...

НАВСИФАН с Теоса

(кон. 4 в. до н. э.) - греческий философ, причастшди традициям атомизма и скептицизма. Последователь Демокрита (через ученика Демокрита Метродора Хиосского и его преемников - Диогена из Смирны и Анаксарха), слушатель Пиррояа и учитель Эпикура. Автор "Триподия", в котором излагалась этика, физика и логика - вероятный источник "Каноники" Эпикура (мнение биографа Эпикура Аристона, на которое ссылается Диоген Лаэртий 14). В этике Навсифану приписывается введение термина "несмутимость" () (fr.3 = Clem. Strom. II, 21,130) вместо демокритовской "неустрашимости" () - ср. эпикуровскую "невозмутимость" (атараксия). В круг интересов Навсифана входили также математика, музыка и риторика. Представления Навсифана о риторике критически обсуждаются в трактате Филодема кз Гаиары "О риторике", кн. 6. О Навсифане как учителе Эпикура говорят Аполлодор в "Хронологии", Климент Александрийский в "Строматах" (Strom. I, 14, 64), а также словарь Суда; однако восходящая к свидетельствам самого Эпикура традиция отрицала это ученичество фрагм.: DK II, 246-250.
M. А. Солопова


© 2009-2020  lib.ltd.ua