Веб-бібліотека - головна сторінка


Левчук Л. Т. Естетика:

Предмет естетики: історія і теорія проблеми. Предмет естетики: проблема термінології. Предмет естетики: становлення проблематики науки. Естетика як самостійна наука. Естетика в структурі міжпредметних зв'язків. Естетична діяльність та її форми. Творчий потенціал людської праці. Людина і суспільні відносини як об'єкти естетичної діяльності. З. Природа в структурі естетичної діяльності. Естетична діяльність і мистецтво. Структура естетичної свідомості. Естетичне почуття. Естетичний смак. Естетичний ідеал. Естетичні погляди і теорії. Основні естетичні категорії. Категорії "гармонія" і "міра". Категорії "прекрасне" і "потворне". Категорії "піднесене", "героїчне", "низьке"...

Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...
Бойко О.Д. Історія України: Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...

НАУКИ О ДУХЕ

- также науки о культуре или исторические науки; с сер. 19 в. так называют все науки, занимающиеся исследованием творений человеческого духа культурных образований и сфер культуры, таких, как искусство, религия, государство, экономика, право и др. К наукам о духе относятся поэтому история, филология, социология, теология, этика, эстетика, в то время как психология занимает промежуточное положение между науками о природе и науками о духе (см. Вопрос об отношении тела и души). Выражение "науки о духе" ведет свое начало от Шиля, переведшего "Логику" Д. Ст. Милля (1849), и является переводом выражения "moral science". Рассматриваемая со стороны внешнего мира сфера наук о духе начинается там, где духовно-культурная деятельность человека оставляет в природе чувственно воспринимаемые и сохраняющиеся следы. Дильтей в 1883 в своей работе "Einleitung in die Geisteswissenschaften" пытался провести резкую грань между науками о духе и естественными науками; науками о духе он считал те, предметом исследования которых является общественно-историческая действительность. Задачей этих наук, согласно Дильтею, является переживание проявлений этой действительности и их осмысление, постижение, понимание. Принцип причинности также имеет силу и в, науках о духе; но здесь он должен быть дополнен представлением о цели (см. Телеология), суждением ценности и внесением смысла. Для теории науки (см. также Наука) разграничение наук о духе и естественных наук является важной проблемой, в которой проявляется противоположность между рациональным и иррациональным. Согласно Шпрангеру, науки о духе занимаются транссубъективными и коллективными духовно-историческими образованиями, важными для отдельного человека; духовными нормами отдельного человека и его духовно-культурной жизни и деятельности. Виндельбанд, подобно Риккерту и Рудольфу Штаммлеру, различает исторические, описывающие единичные явления (идеографические) науки о духе и законополагающие (номотетические) естественные науки. Другие противопоставляли науки о духе, как социальные или науки о культуре, естественным наукам. Поскольку человек, несмотря на свое духовное достояние, остается элементом природы, то некоторые философы, в т. ч. Геккель и Брейзиг, считали все науки, следовательно и науки о духе, в конечном счете естественными науками. Называющая себя "наукой о духе" антропософия не имеет с "науками о духе" ничего общего.