Веб-бібліотека - головна сторінка


Мухін В.М. Фізична реабілітація:

Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації. основи реабілітації. Деякі загальні питання реабілітації. Завдання, мета і принципи реабілітації. Види, періоди і етапи реабілітації. Фізична реабілітація. Лікувальна фізична культура. Механізми лікувальної дії фізичних вправ. Засоби лікувальної фізичної культури. Форми лікувальної фізичної культури. Періоди застосування лікувальної фізичної культури. Загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК. Рухові режими. Ефективність застосування ЛФК. Лікувальний масаж. Механізми лікувальної дії масажу. Вплив масажу на окремі системи організму. Форми і методи лікувального масажу. Фізіотерапія...

Семигіна Т. В. Порівняльна соціальна політика: Порівняльні підходи у соціальній політиці. сучасні соціальні проблеми у світі. Розуміння соціальних проблем. Оцінювання соціальних проблем. Загальній погляд на міжнародний контекст. Національні моделі соціальної політики. Класифікації моделей соціальної політики. Зміни в моделях соціальної політики. Фахові тенденції у соціальній політиці. Глобальна соціальна політика. Соціальна політика у великобританії. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники. Політична система та ідеологічні погляди на соціальну політику. Адміністрування соціальної політики. Соціальні програми. Соціальна політика у німеччині. Загальні відомості про країну. Основні соціальні показники...
Соціологія: Підручник / В.П.Андрущенко: Вступ до соціології. Що і як вивчає соціологія. Соціологія - наука про суспільство. Предмет та об'єкт соціології. З історії становлення соціології. Виникнення та становлення соціологічних знань. Джерела соціологічних знань. Розвиток соціальних знань в Стародавньому Світі. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та епоху Відродження. Особливості розвитку соціальних знань в XVII ст. Філософія історії - новий етап в розвитку соціального пізнання. Становлення та розвиток соціології в XIX - XX ст.ст. (Класичний період). Опост Конт і Герберт Спенсер - основоположники соціології - самостійної науки. Дальший розвиток соціології в XIX ст. Психологічні школи в соціології. Емпіричні соціальні дослідження...
Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Теоретические основы документоведения. Понятие о документе. Сущность понятия «документ». Генезис и развитие понятия «документ». Документ как система. Характеристика документа как системного объекта. Свойства документа. Признаки документа. Функции документа. Информационная составляющая документа. Материальная (физическая) составляющая документа. Материальная основа документа. Форма материального носителя информации. Структура документа. Общая характеристика структуры. Внутренняя структура документа. Внешняя структура документа. Реквизиты документа. Методы и способы документирования. Общие положения. Кодирование информации. Понятие о языках. Знаковый метод фиксирования информации. Понятие о знаках. Классификация знаков...

НАТУРФИЛОСОФИЯ

(от лат. iiatura - природа), философия природы, умозрит. истолкование природы, рассматриваемой в её целостности. Границы между естествознанием и Н., её место в философии исторически менялись. Наиболее значит. роль Н. играла в древности. Фактически Н. явилась первой историч. формой философии. Др.-греч. натурфилософы выдвинули ряд гипотез, сыгравших значит. роль в истории науки, напр. атомистич. гипотезу. В дальнейшем Н. обычно именовалась физикой или физиологией, т. е. учением о природе. Само понятие "H." (philosophia naturalis) восходит к стоицизму (Сенека).
В ср. века, когда философия сближается с теологией, Н. почти исчезает с; филос. горизонта: отд. элементы антич. Н. были приспособлены к креационистским представлениям христ., мусульм. и иудейской теологии.
Рост интереса к природе в философии Возрождения нашёл выражение в новом расцвете IT., связанной с именами Дж. Бруно, Б. Телезио, Дж. Кампанеллы, Дж. Кардано, Парацельса, Ф. Патрици. Н. этой эпохи развивалась гл. обр. на основе пантеизма и гилозоизма. Особенно широко использовался принцип тождества микро и макрокосмоса; был выдвинут принцип целостного рассмотрения природы и ряд глубоких диалектич. положений (напр., учение о борьбе противоположных начал как источнике изменения),
однако понимание природы в целом носило во многом фантастич. характер, включая астрологич. и алхимич. представления. Стремление к овладению силами природы породило увлечение магией, каббалистикой и мистикой чисел.
В 17-18 вв., в эпоху бурного прогресса механистич. естествознания, когда возобладали аналитич. методы и метафизич. способ рассмотрения природы, Н. отступает на второй план. В нем. классич. философии Н. снова выдвигается в качестве одной из осн. филос. дисциплин, особенно у Шеллинга, пытавшегося на основе объективного идеализма обобщить достижения естествознания. Шеллинг выдвинул диалектич. идеи о полярности как принципе дифференциации первоначального единства природы и о том, что высшие формы представляют собой как бы возведение в степень более низших. Н. Шеллинга развивали Л. Окен, Д. М. Велланский, а также нек-рые естествоиспытатели.
К. Маркс и Ф. Энгельс высоко оценивали значение "старой" Н., однако показали её историч. ограниченность. Характеризуя Н., Энгельс писал, что она "... заменяла неизвестные еще ей действительные связи явлений идеальными, фантастическими связями и замещала недостающие факты вымыслами, пополняя действительные проблемы лишь в воображении. При этом ею были высказаны многие гениальные мысли и предугаданы многие позднейшие открытия, но не мало также было наговорено и вздора. Иначе тогда и быть не могло. Теперь же, когда нам достаточно взглянуть на результаты изучения природы диалектически, то есть с точки зрения их собственной связи, ... натурфилософии пришел конец" (Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., т. 21, с. 304-05). Попытки возрождения Н. были предприняты в кон. 19 - нач. 20 вв. В. Оствальдом, X. Дришем, Т. Липпсом и др., пытавшимися преодолеть с помощью II. кризис новейшего естествознания. Элементы идеалистич. Н. существуют в теории эмерджентной эволюции и в философии А. Уайтхеда.
Диалектич. материализм, исходя из ленинского разграничения филос. понятия материи и естеств.-науч. её исследования, исключает возможность существования Н. как особой филос. дисциплины, возвышающейся над естеств. науками и директивной по отношению к ним.