Веб-бібліотека - головна сторінка


Бедь В.В. Юридична психологія, 2002:

Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...

Юридична психологія / За ред. Я. Ю. Кондратьєва: Теоретичні та методологічні засади юридичної психології. Поняття та основні категорії психології. Предмет, система та завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Рання історія юридичної психології. Розвиток юридичної психології у XX столітті. Психологічна характеристика юридичної діяльності. Психологічна структура юридичної діяльності. Психологічні особливості юридичної діяльності. Психологія особистості. Особистість та діяльність. Сутність та структура особистості. Психологія діяльності. Будова та різновиди діяльності. Психічні пізнавальні процеси особистості. Відчуття та сприймання. Пам'ять. Мислення та уява. Увага. Емоційно-вольова сфера особистості працівників правоохоронних органів...
Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Основи музеєзнавства. Музейні установи в системі освіти, культури і туризму. Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки. Історія розвитку музейної справи в Україні. Класифікація музеїв України. Основні напрями роботи музеїв. Фондова робота. Експозиційна діяльність. Комерційна та фандрайзингова діяльність. Нові інформаційні технології музейної справи. Ринкові засади музейного менеджменту й маркетингу. Суть та завдання музейного менеджменту. Організація ефективного музейного маркетингу. Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами. Географічно-туристична пам'яткознавча характеристика визначних музеїв України...
Трач Ю. В. Архівознавство: Система архівних установ України. Система архівних установ України. Організація роботи архівів. Національний архівний фонд. Національний архівний фонд: склад, структура та право власності на документи. Формування Національного архівного фонду. Організація архівних документів. Історія архівної справи в україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви литовсько-польської доби (XV - перша половина XVII ст.). Архіви та архівна справа козацько-гетьманської. України (середина XVII-XVIII ст.). Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIII-XIX ст. Архіви України XIX - початку XX ст. Архіви та архівна справа доби української революції (1917-1920 pp.). Архівна справа в Західній Україні...
Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного: Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання. Релігієзнавство як наука. Предмет і об'єкт релігієзнавства. Структурні поділи і особливості релігієзнавства. Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства. Герменевтичний аспект релігієзнавства. Релігієзнавство і теологія. Принципи академічного релігієзнавства. Принципи релігієзнавчих досліджень як гносеологічні феномени. Принцип об'єктивності. Принцип історизму. Принципи дуальності і загальнолюдськості. Зміна парадигм методологічного мислення в релігієзнавстві. Релігія як предмет наукового дослідження. Зародки науки про релігію. Вчення про релігію епохи середніх віків і Нового часу. Становлення релігієзнавства як галузі наукового знання...
Лубський В.І. Релігієзнавство: Релігієзнавство як наука. Релігія як предмет дослідження та структура сучасних релігій. Основні теорії походження релігії. Філософія релігії. Психологія релігії. Соціологія релігії. Визначення релігії. Футурологія релігії. Характеристика релігій світу. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Хеттська релігія. Фрігійська релігія. Сирійсько-фінікійська релігія. Халдейська релігія. Іудаїзм. Релігії Індії. Ведична релігія. Брахманізм. Індуїзм. Релігії Китаю. Конфуціанство. Даосизм. Синтоїзм. Зороастризм. Джайнізм. Сикхізм. Брахманізм. Релігія античного світу. Світові релігії. Буддизм. Загальна характеристика священних книг іудаїзму, буддизму, індуїзму і зороастризму. Християнство. Християнське віровчення...

МЭМФОРД Льюис

(19 октября 1895, Флашинг, Нью-Йорк - 1990) - американский философ и социолог, историк цивилизации, специалист в области теории и истории архитектуры, градостроительства и урбанизма.
В 1934 Мэмфорд опубликовал исследование "Техника и цивилизация" ("Technics and Civilization"), в котором изложил оптимистическо-технократическую концепцию развития всемирной истории и культуры. В качестве критерия периодизации развития техники Мэмфорд выделяет исторически оформившиеся крупные технологические комплексы, в основе которых лежит тот или иной вид используемой энергии. Мэмфорд выделяет три периода: эотехнический, палеотехнический и наступающий неотехнический. Вид используемой энергии определяет специфику данного исторического периода, накладывает печать на структуру социального и культурного целого, выявляет человеческие возможности и цели общества. Так, экологическая (естественная) энергетика эотехнической фазы (сила воды и ветра) обусловила длительное (до сер. 17 в.) гармоническое взаимодействие общества с природой. Палеотехническую эру (2-я пол. 17 - 19 в.), основу которой составляли добыча угля и производство железа, горнодобывающая промышленность, Мэмфорд саркастически определяет как "рудниковую цивилизацию", эру "нового варварства", способствовавшую разрушению природы, отчуждению и угнетению человека, деформации жизненных ценностей. Предпосылкой технического развития этого периода Мэмфорд считает принцип рациональности, иерархическую организацию жизни и др. Современное общество "уперлось в тупики машинизма". Мэмфорд возлагает надежды на рефлексию науки и на поворот всего социально-культурного комплекса к человеку, что связывается прежде всего с лидерством биологии, подъемом градостроительства, с реализацией масштабных архитектурных замыслов, воплощающих утопии "города будущего". Мэмфорд рассматривает архитектуру как важнейший фактор создания новых форм социальной жизни и нового мировоззрения. Вместе с тем Мэмфорд с тревогой констатирует, что новые тенденции не обретают соответствующей социально-институциональной формы. "Мы живем между двумя мирами: умершим - и другим, которому все не удается родиться" (Technique et civilisation. P., 1950, р. 235). "Мы только использовали наши машины и нашу мощь для воспроизводства феноменов, которые возникли под эгидой капиталистического и милитаристского предпринимательства" (там же, р. 236).
Атомные бомбардировки Хиросимы и Нагасаки, рост военно-промышленного комплекса, атомный шантаж привели Мэмфорда к пессимизму и антитехницизму, к идее о необратимости гибельного пути, по которому пошла современная цивилизация. Эта концепция нашла свое выражение в работе "Миф машины. Техника и развитие человека" ("The Myth of the Machine: Technics and Human development",1966).
Исследование первых авторитарных цивилизаций на Ближнем Востоке привело Мэмфорда к идее о том, что "век машин" восходит не к промышленной революции 18 в., а к бюрократической системе управления древнейших деспотий - к прототипу машины, составленной из человеческих элементов, к организации, подчиняющей человеческие массы, к деспотии, когда человек становится частичкой общего механизма. Мегамашина - это, собственно, гигантский механизм авторитарных цивилизаций. Главная тенденция подобного развития - перерождение культуры под знаком тотального политико-технического господства. На первый план выдвигаются идеологические и политические аспекты развития техники (именно эти идеи были восприняты Г. Маркузе, Ю. Хабермасом, настаивавшими на "политической интенциональности" техники). Согласно Мэмфорду, техника не была отделена от искусства. Подчеркивая связь и различия между техникой и искусством, их роль в человеческой культуре, он видит в искусстве и технике две необходимых стороны культуры, хотя в современном мире духовная жизнь человека сведена к обслуживанию техники. В истории техника и искусство находились в единстве, однако сейчас между ними - все углубляющаяся пропасть: техника становится безличной, искусство - невротическим. Дегуманизацию жизни повлекло за собой развитие горнодобывающей промышленности и военного дела. С ними связаны загрязнение и разрушение среды, все более безжалостное уничтожение человеческих жизней. Согласно Мэмфорду, техника должна стать человекоразмерной.
Мэмфорд выступал против "холодной войны", за демократические традиции, оставаясь одним из наиболее видных представителей гуманистической, антимилитаристской мысли 20 в. Социальная утопия и критика Мэмфордом современного.капитализма оказали влияние на социальную философию Франкфуртской школы (Г. Маркузе, Э. Фромма и др.). Многие идеи Мэмфорда нашли продолжение в программах Римского клуба.