Веб-бібліотека

Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування:

Теоретичні основи психологічного консультування. Визначення психологічного консультування. Консультування як професія. Що таке консультування. Хто займається консультуванням. Де застосовується консультування. Список використаної й рекомендованої літератури. Консультування як психологічна допомога. Історичні корені психологічного консультування. Психологічне консультування. Відмінні риси психологічного консультування і психотерапії. Напрями психологічного консультування. Психоаналітичний напрям у консультуванні. Психоаналіз як теорія особистості. Структура особистості. Основні техніки у психоаналітичному консультуванні. Інші психоаналітичні теорії...

Бочелюк В. Й. Юридична психологія: Юридична психологія в системі психологічних знань. Психологія як наука. Предмет і завдання юридичної психології. Психологія в системі наук. Система юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Сутність методології та методів юридичної психології. Загальна характеристика методології та методів пізнання в юридичній психології. Конкретні методи психолого-юридичних досліджень. Соціально-психологічні методи виправлення правопорушника. Психологічні особливості злочинних дій. Особистісна мотивація злочинних дій. Особливості групової мотивації злочинних дій. Психологія неповнолітніх правопорушників. Особистість неповнолітнього злочинця. Соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх...
Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки): Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...

МОРСКОЙ КОНЬ

- в отличие от большинства вымышленных существ, морской конь не является комбинированным существом. По легенде, это просто дикий конь, обитающий в море и выходящий на сушу только в безлунные ночи, когда бриз доносит до него запах кобыл. На некоем острове - возможно, Борнео - пастухи выгоняют лучших царских кобыл, а сами прячутся в пещерах. Именно тут Синдбад-мореход, увидев выходящего из моря жеребца, наблюдал, как он покрыл кобылицу, и слышал его ржанье. По мнению историка Л. Бертона, окончательная версия "Тысячи и одной ночи" создана в XIII в. В этом же веке жил космограф Захария аль Казвини, который в трактате "Чудеса творения" написал: "Морской конь подобен коню суши, но грива и хвост у него длиннее, окраска более яркая, копыта раздвоены, как у дикого быка, а ростом он меньше обычного коня и чуть больше осла". Он же отмечал, что скрещение морской и обычной пород дает весьма красивое потомство. Спустя пять веков китайский путешественник Ван Тайхай дал такое описание морского коня: "Шерсть у него черная, блестящая, хвост длинный, волочится по земле. На суше он двигается, как обычные кони, очень послушен и способен за один день пройти сотни миль. Однако не следует купать его в реке - как только он видит воду, в нем возрождается прежняя его природа, и он уплывает прочь". Современные этнологи увидели корни этих исламских представлений в грекоримском поверье о ветре, оплодотворяющем кобыл. В третьей книге "Георгик" Вергилий изложил эту легенду в стихах, а несколько позже Плиний Старший описал ее более конкретно: "Известно, что в Португалии, на берегах реки Тахо и близ Лиссабона, когда подует западный ветер, кобылы, поворачивая круп ему навстречу, задирают хвост и так зачинают от этого плодоносного ветра вместо естественного семени..." Историк Юстин предполагал, что своим возникновением эта легенда обязана метафоре "сыны ветра", характеризующей быстрых скакунов. Однако в греко-римской мифологии сохранились и другие представления о морском коне, гиппокампе - сказочном морском существе, соединившем в себе коня и рыбу. Гиппокампы везли колесницу бога морей Посейдона-Нептуна и нереиды - Галатеи. В раннем христианском искусстве в виде гиппокампа изображалась "большая рыба", проглотившая библейского Иону. Источ.: Борхес X. Л. Бестиарий: Книга вымышленных существ. М., 2000; Холл Дж. Словарь сюжетов и символов в искусстве. М., 1999.


© 2009-2020  lib.ltd.ua