Веб-бібліотека - головна сторінка


Пальчевський С. С. Педагогіка:

Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Філософські основи сучасної освіти. Розвиток, виховання та формування особистості. Логіка і методика науково-педагогічних досліджень. З історії педагогіки. Педагогіка Давнього світу. Школа і педагогічна думка в середньовічній Європі. Розвиток школи, виховання і педагогічних ідей в епоху Відродження та Реформації. Західноєвропейська педагогіка епохи буржуазних революцій та Просвітництва. Європейська класична педагогіка кінця XVIII - першої половини XIX ст. Світова педагогічна думка та практика кінця ХІХ-ХХ ст. Школа і педагогічна думка у Київській Русі (IX-XIV ст.) та періоду Відродження в Україні (XVI - середина XVIII ст.)...

Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...

МОНАДА

(от греч. monas - единица) - "субстанциальный элемент" (Лейбниц), нечто самое простое, наименьшее, единое и неделимое.
В пифагорейско-платонической философии "единицей-монадой" выражался принцип единства, стабильности и формы; М. противопоставлялась диаде, т. е. принципу неопределенности, неоформленности, множества и материальной текучести. Пантеист Дж. Бруно, вслед за Николаем Кузанским, трактует М. как наименьший элемент действительности, средоточие единства физического и психического, микрокосм, в котором отражается макрокосм.
Лейбниц развертывает понятие М. в целую философскую систему - монадологию (см.: Лейбниц Г. В. Л. Монадология // Лейбниц Г. В. Л. Соч. В 4 т. Т. 1. М., 1982, с. 413 - 429). Он учит, что М. духовная единица бытия, непротяженная субстанция, "истинный" атом; она есть Для себя весь замкнутый мир, не нуждается в других монадах. Не имея частей, М. не могут подлежать ни образованию, ни разрушению, не могут иметь фигур. Они отличаются друг от друга только внутренними качествами и действиями. Каждая М. развивает из самой себя свои представления. Соединяясь с особым телом, всякая М. образует живую субстанцию. "Всякая монада есть живое зеркало, наделенное внутренним действием, воспроизводящее универсум со своей точки зрения и упорядоченное точно так же, как и сам универсум" (там же, с. 405). Монады могут произойти или погибнуть сразу, тогда как сложное начинается или кончается по частям. Все М., сотворенные или производные, составляют создания Бога и рождаются из беспрерывных излучений Божества (там же, с. 421); Бог - источник существования и сущности М. Учение о М. продолжили последователи Лейбница - X. Вольф, Баумгартен и др. Оно разрабатывалось также в дальнейшем Гербартом, Лотце, Мартино, Тардом, Ш. Ренувье. В настоящее время учение о М. сохраняет скорее историко-философское значение, не имеет видных последователей.
Д. В. Пивоваров