Веб-бібліотека - головна сторінка


Блощинська В.А. Сучасне діловодство:

Поняття про діловодство. Суть діловодного процесу. Нормативна база. Принципи організації діловодного процесу. Форми організації роботи з документами. Канцелярія та її функції. Документ з найдавніших часів до наших днів. Поняття про документ. Матеріали для виготовлення документів. Суть документальної інформації. Вимоги до документа. Класифікація документів. Ознаки і групи. Реквізити сучасних ділових документів та правила їх оформлення. Рівні стандартизації документів. Підготовка до складання службових документів. Мовний стиль ділового документа. Текст службових документів. Його складові частини. Композиційні особливості побудови службових текстів. Рубрикація та нумерація інформативного матеріалу. Оформлення титульної сторінки...

Гойхман О.Я. и др. Теория и практика референтской деятельности: Руководитель за спиной референта. Суть референтской деятельности. Писать для других и за других. Документ и его реквизиты. Составление текстов небольшого объема. Спичрайтерство. Маршрут документа. С текстом работы много. Техника чтения. Реферирование. Редактирование. Прежде чем руководитель скажет. Предстоят переговоры. И жестом и голосом. Речь для руководителя. Нормы этические и протокольные. Этика речевой коммуникации. Слушать и быть услышанным. Международный протокол...
Бойко О.Д. Історія України: Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...
Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття: Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...
Винокурова Л. Е. та ін. Основи охорони праці: Правові та організаційні основи охорони праці. Зміст поняття «охорона праці». Соціально-економічне значення охорони праці. Мета і завдання предмета «Охорона праці». Додаткові вимоги щодо вивчення предмета при підготовці робітників для виконання робіт з підвищеною небезпекою. Основні законодавчі акти з охорони праці. Основні завдання системи стандартів безпеки праці. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Колективний договір, його укладання і виконання. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві, на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Охорона праці жінок та підлітків. Порядок забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту...
Основи кооперації. / С. Г. Бабенко та ін: Теоретичні основи кооперації. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооператив. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Мета господарської діяльності кооперативів виробників. Мета господарської діяльності кооперативів споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Поняття "кооперативні принципи". Міжнародні кооперативні принципи. Національні кооперативні принципи. Основний зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Поняття "кооперативні цінності". Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Машина Н.І. Страхування для туристичних підприємств: Основи страхового бізнесу. Економічний зміст страхування. Поняття страхування. Основні поняття в страхуванні. Страховий ризик. Класифікація в страхуванні. Договірні відносини в страхуванні. Організація страхової справи в Україні. Державне регулювання страхової діяльності. Перехід страхового ринку України на міжнародні стандарти. Організаційні форми страховиків. Аквізиція страхової компанії. Системи страхових відносин. Сучасний стан страхового ринку України. Основні показники. Частка страхування у ВВП. Розвиток окремих видів страхування. Популярність страхування в Україні. Страхування як елемент ризик-менеджменту в туристичній діяльності. Характеристика ризиків у туристичній діяльності...
Єлісовенко Ю.П. Ораторське мистецтво: Історичні основи ораторського мистецтва:. Два погляди на походження риторики. Реформи Солона та їх вплив на розвиток риторики. Розвиток риторики у Давній Греції в V ст. до н.е. Сицилійська школа судової риторики V-IV ст. до н.е. Ораторське мистецтво Сократа та його «мандрівна» школа. Теоретичні основи ораторського мистецтва:. Виховна роль ораторського мистецтва. Переконливість в ораторському мистецтві та умови її створення. Культура і техніка мовлення оратора. Практичне опанування мистецьких основ риторики. Логічні паузи в тексті і мовленні. Риторичні фігури в українському красномовстві. Методичні основи ораторського мистецтва:. Методика вибору теми та створення промови. Методика оволодіння фонаційним диханням...
Андрушенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Загальна концепція історії західноєвропейської соціальної філософії: проблеми пошуку. Предмет соціальної філософії в його історії. Головне питання соціальної філософії в історичному розвитку. Проблема наукової інтерпретації історії соціально-філософського знання. Європоцентристська спрямованість гегелівської періодизації історії соціально-філософських вчень. Матеріалізм та ідеалізм в історії соціально-філософських вчень (К.Маркс, Ф. Енгельс). К. Поппер про дві лінії розвитку соціальної філософії в історії: пошук демократичного суспільства (Демокріт, Ж.Ж. Руссо, І.Кант) та шлях до тоталітаризму (Геракліт, Платон, Г.Гегель. К.Маркс). Головні етапи розвитку соціологічної думки...
Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...

Чемерис А. Т. Організація діяльності служби зайнятості:

Мета, завдання та основні напрямки діяльності державної служби зайнятості. Організація професійної орієнтації, професійного відбору і профконсультацій незайнятого населення. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації незайнятого населення. Порядок реєстрації безробітних, пошуку їм підходящої роботи та працевлаштування. Єдина технологія діяльності центрів зайнятості України. Умови та розмір виплати допомоги по безробіттю різним категоріям безробітних. Організація громадських робіт, тимчасової зайнятості на сезонних роботах, залучення безробітних до підприємницької діяльності. Розробка і реалізація регіональних програм зайнятості...

МОДЕРНИЗАЦИЯ СОЦИАЛЬНАЯ

- совокупность экономических, демографических, психологических и политических изменений, претерпеваемых обществом традиционного типа в процессе его трансформации в общество современного типа (см. Современность). Различение этих двух типов обществ (появившееся в кон. 19 в. в работах таких социологов, как Г. Спенсер и Ф. Теннис) наиболее последовательно введено и обосновано французским социологом Э.Дюркгеймом в работе "О разделении общественного труда" (1893; рус. пер.; М., 1991). Критерий, избранный Дюркгеймом, - тип социальной связи, обозначенный им термином "солидарность". Для обществ традиционных характерна "механическая" солидарность или "солидарность по сходствам", что предполагает построение общества путем простого суммирования однородных исходных социальных ячеек - "кланов". Общество современное строится принципиально иначе, поскольку ему присуща "органическая солидарность", превращающая его в системную целостность, где каждый элемент выполняет собственную неповторимую функцию. Процесс разделения функций (разделение общественного труда) сообщает современному обществу внутреннюю динамику, которой принципиально лишено общество традиционное.
Неявное предположение Дюркгейма о том, что только западные общества перешли рубеж, достигли эпохи "современности", нашло свое развитие в исследованиях немецкого социолога M Вебера. В книге "Протестантская этика и дух капитализма" (1905; рус. изд. см.: Вебер М. Избр. произв. М., 1990) он показал обусловленность становления западного типа общества (в котором все виды жизнедеятельности - от музыки до политики, от архитектуры до бухгалтерского учета - тяготеют к максимальной рационализации) появлением специфической "хозяйственной этики" протестантизма. Вебер при этом не отождествлял современность как социальный тип с Западом, но его исследования хозяйственной этики основных мировых религий не давали оснований полагать, что для незападных традиционных обществ открыта подобная же перспектива модернизации.
Теоретическое наследие классиков социологии по вопросу модернизации нашло свое применение и переосмысление в 50 - 60-х гг. 20 в. в эпоху деколонизации и появления новых государств. Постколониальному миру Азии, Африки, а также Латинской Америки американскими социологами была предложена "теория" (точнее - набор теорий) социальной модернизации как стратегия ликвидации "недоразвитости" путем трансформации традиционного общества в современное. При этом тип современного общества был универсализирован и выведен за пределы западного исторического контекста, а сама социальная модернизация уже не отождествлялась исключительно с рационализацией. Центральная посылка этой теории такова: постколониальный мир должен модернизироваться по образцам Запада лишь потому, что сам Запад на несколько столетий раньше проделал этот же путь под действием неумолимой исторической необходимости (см. Вестернизация). Попытка Я. Вайнсберга предложить подход, ограничивающий применение термина "социальная модернизация" только постколониальным миром, а для описания западного опыта с кон. 18 в. и для Латинской Америки предложить термины "ремодернизация" и "демодернизация", последователей не нашла (см.: Weinberg I. The Concept of Modernization: On Unfinished Chapter in Sociological Theory. - В кн.: Perspectives on Modernity: Essays in Memory of lan Winberg. Toronto, 1972, p. 11-12).
Основной акцент социальной модернизации был сделан на индустриализацию экономики, в ходе которой происходит радикальное преобразование всех социальных структур традиционного, т. е. аграрного, общества. Предполагалось, что развитие индустриального производства должно вызвать спрос на научное знание и новые технологии, вызвать переток сельского населения в города и развитие городов (см. Урбанизация), принципиально изменить статус традиционной (объединяющей несколько поколений) крестьянской семьи и постепенно вытеснить ее семьей нуклеарной, высвобождающей индивида и задающей новую мотивацию его деятельности. Индустриализация - лишь один аспект социальной модернизации, но он "столь могуществен по своим последствиям, что изменяет недееспособные социальные институты и обычаи с помощью создания новых ролей и способов социального действия, основанных на использовании машины" (см.: ApterD. The Politics of Modernization. Chi., L., 1965, p. 68). Переход от традиционализма к современности осмысливается как: индивидуализация (базовой социальной единицей во все большей степени становится индивид, а не группа); дифференциация (передача отдельных функций, ранее принадлежавших "семье", специализированным институтам социальным); и формализация (подход к социальным институтам как действующим на основе абстрактных и универсальных законов и правил, предполагающий доминирующую позицию науки и экспертов). Чем глубже изменения традиционного общества по этим параметрам, тем более оно обретает способность использовать инновации не разрушаясь. В конечном счете социальная модернизация понималась как альтернатива социалистическому решению триединой проблемы т. н. третьего мира - проблемы искоренения голода, болезней и неграмотности.
Именно относительная нерешенность этой проблемы, выражающаяся в абсолютном отставании по параметрам социально-экономического благополучия третьего мира от развитых (западных) стран (после исчезновения альтернативного "второго мира" - "социалистического лагеря" - укореняется противопоставление "богатого" Севера и "бедного" Юга), привела к тому, что теория социальной модернизации оказалась дискредитированной как в западном научном сообществе, так и в странах, которым она адресовалась как стратегия развития. Однако само понятие современного общества или современности продолжает оставаться одним из центральных во многих социально-философских и социологических теориях. При этом можно выделить два основных подхода. Один состоит в том, чтобы определить современность не через привязку к конкретному пространственно-временному континууму, а через основной признак. Так поступил Д. Аптер, утверждавший: "Быть современным - значит воспринимать жизнь как выбор, как предпочтение одного другому, как альтернативность" (Ibid., р. 10).
Другой подход нацелен на описание институциональной структуры современности и наиболее полно представлен Гидденсом, который выделил четыре основных института: 1) капитализм (накопление капитала на конкурентных рынках труда и товаров); 2) индустриализм; 3) вооруженные силы (контроль над средствами насилия в контексте индустриализации войны); 4) национальное государство (см.: GiddensA. The Consequences of Modernity. Stanford (Calif.), 1990, p. 56 - 59).
Базовые понятия теории социальной модернизации могут продуктивно использоваться для описания и анализа процессов посткоммунистической трансформации на постсоветском пространстве, а также для реконструкции модернизационного процесса в России. Лит.; Пирсоне Т. Система современных обществ. М., 1997; Поляков Л. В. Путь России в современность: модернизация как деархаизация. - ИФРАН. М., 1998; Eisenstadt S. N. Transformation of Social, Political, and Cultural Orders in Modernization. - "American Sociological Review", v. 30, 1965; Horovilil. Three Worlds of Development: the Theory and Practice of International Stratification. N. Y., 1972; Berger P.. Berger В., Kellner H. The Homeless Mind: Modernization and Consciousness. N.Y.. 1973; ChodakSz. Societal Development. N.Y, 1973; Worsley P. The Three Warids: Culture and W)rid Development. L., 1984; Von Laue Th. The World Revolution of Modernization: The Twentieth Century in Global Perspective. N. Y, Oxf., 1987; Harris P. Inside the Third World. The Anatomy of Poverty. L.. 1993; HuntingtonS. P. The Clash of Civilizations and the Remaking the World Order. N. Y, 1996.
Л. В. Поляков