Веб-бібліотека - головна сторінка


Калінін Ю.А. Релігієзнавство:

Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика. Матеріалістична концепція релігії. Марксистська релігієзнавча концепція. Об'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Суб'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Натуралістична концепція релігії. Соціологічна концепція релігії. Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури. Сутність і походження релігії. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Релігії світу. Родоплемінні культи. Магія. Фетишизм. Анімізм. Тотемізм. Землеробські культи. Шаманізм. Ранні національні релігії. Релігія Стародавнього Єгипту...

Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Стандарти - нормативна база управлінням якістю продукції і сертифікації. Загальні відомості про стандартизацію. Органи з стандартизації в Україні. Основні положення державної системи стандартизації України. Організація робіт з стандартизації і загальні вимоги до стандартів. Порядок впровадження стандартів і державний нагляд за їх додержанням. Вітчизняні системи стандартів. Роль уніфікації в промисловому виробництві. Нормоконтроль технічної документації. Техніко-економічна ефективність стандартизації. Міжнародна та європейська діяльність з стандартизації та участь у ній України. Основні тенденції розвитку міжнародної стандартизації систем якості. Міжнародні стандарти ISO серії 9000...
Євтух М. Б., Сердюк О. П. Соціальна педагогіка: Загально дидактичні характеристики навчальної моделі соціально-педагогічної науки. Визначення об'єкта соціально-педагогічної науки. Визначення предмета соціально-педагогічної науки. Розробка методу соціально-педагогічної науки. Соціально-педагогічні закони саморозвитку суспільства. Соціально-педагогічні принципи самопізнання і саморозвитку суспільства. Народна педагогіка як джерело соціального виховання. Категоріальні засади соціально-педагогічної діяльності. Провідні категорії соціальної педагогіки. Соціальний педагог: професія та особистість. Соціальна педагогіка у саморозвитку економічного простору країни: саморозвиток трудових ресурсів. Соціально-педагогічні закономірності навчання персоналу...
Шевчук П. І. Соціальна політика: Сутність соціальної політики. Соціальна справедливість і соціальна рівність. Зміст і мета соціальної політики. Завдання соціальної політики. Об'єкти і суб'єкти соціальної політики. Інструменти соціальної політики. Складові соціальної політики. Ринок праці і зайнятість. Ринок праці. Робоча сила, її показники та методи їх визначення. Трудова мобільність. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці. Зайнятість і реалізація трудової активності. Види зайнятості. Безробіття, його види та форми. Неформальний сектор трудової активності. Ситуація на ринку праці України. Шляхи зниження безробіття. Бідність і шляхи її подолання. Бідність як соціально-економічне явище. Поширення бідності в Україні. Поняття мінімального споживчого бюджету...
Філософія / За ред. І.Ф. Надольного: Філософія буття і пізнання. Вступ до філософії та основні етапи її історичного розвитку. Філософія. Специфіка філософського осмислення дійсності. Світогляд як духовно-практичний феномен. Філософія, її предмет та функції. Роль філософії у житті суспільства. Історичний розвиток світової філософії. Філософія Стародавньої Індії. Філософія Стародавнього Китаю. Філософія стародавніх Греції і Риму. Середньовічна філософія. Філософія епохи Відродження. Філософія Нового часу. Проблема субстанції у філософії XVII ст. Філософія просвітництва XVIII ст. Німецька класична філософія. Марксистська філософія. Сучасна світова філософія. Некласична філософія кінця XIX - початку XX ст. Психоаналіз і неофрейдизм. Екзистенціальна філософія...
Андрущенко В.П., Михальченко М.Л. Сучасна соціальна філософія: Суспільство як об'єкт філософського пізнання. предмет соціальної філософії. Історична генеза предмета соціальної філософії в історії філософії. Тріумф і трагедія соціальної філософії марксизму-ленінізму. Діалог на зламі століть: множинність соціально-філософського знання. Виробничі основи життєдіяльності суспільства. Дієва сутність соціального. Проблема побудови теоретичних моделей соціуму. Природні засади історії. Природа і суспільство. Архітектоніка суспільного виробництва. Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу. Людина як суб'єкт історичного процесу. Організаційні основи соціальності. Суспільні відносини...
Шепелев А. М. Штукатурные работы: Сведения о зданиях, производстве строительных и отделочных работ. Классификация зданий и их части. Виды отделки и последовательность строительных и отделочных работ. Охрана труда и противопожарные мероприятия на строительстве. Леса, подмости, люльки, лестницы, стремянки. Основные требования. Леса. Люльки, подмости, лестницы. Инструменты, приспособления, инвентарь. Инструменты. Приспособления и инвентарь. Подготовка поверхностей под оштукатуривание. Камневидные, деревянные, фибролитовые и другие поверхности. Сетчатые конструкции, заделка стыков, каналов. Общие сведения о штукатурных работах. Штукатурные слои, их нанесение и разравнивание. Нанесение и разравнивание накрывки. Лузги, усенки и фаски...

МИСТИКА

(от греч - таинственный), религ. практика, имеющая целью переживание в экстазе непосредств. "единения" с абсолютом, а также совокупность теологич. и филос. доктрин, оправдывающих, осмысляющих и регулирующих эту практику.
Мировоззренч. основы М. могут резко различаться в зависимости от социальных и религ. конфессиональных условий. В ортодоксальных системах теизма (иудаизм, христианство, ислам) абсолют - это личный бог, и "единение" с ним - это диалогич. "общение", к-рое требует согласия партнёра и потому не может быть достигнуто механически односторонним усилием. В ересях "общение" может переосмысляться как "слияние" (так, исламский мистик аль-Халладж был казнён в 10 в. за то, что в экстазе сказал "я есмь истинный", т. е. бог). Наконец, в системах нетеистич. М. место личного бога занимает безличное трансцендентное начало (дао даосизма, шуньята буддизма, единое неоплатонизма и т. п.). Однако все мистич. доктрины имеют нек-рые общие черты. Все они тяготеют к иррационализму, интуитивизму, намеренной парадоксальности; они выражают себя не столько на языке понятий, сколько на языке символов, центральный изк-рых - смерть (как знак для опыта, разрушающего прежние структуры сознания). Представители М. всех времён и народов, всех вероисповеданий и направлений в совершенно одинаковых выражениях заявляют о полной невозможности передать смысл М. иначе, чем в неадекватном намёке или через молчание (ср. "благородное молчание" буддистов). Теология М. обозначается в христ. традиции как "отрицательная" ("негативная", апофатическая теология) , поскольку она описывает бога посредством отрицаний, не оставляя места для утвердит. характеристик. Практика М. предполагает ту или иную систему психофизич. упражнений (дхъяна и йога в инд. системах М., "умное делание" православных монахов), обычно включающую гипнотич. сосредоточение ума на простейших фигурах (янтры и мандалы в инд. традиции, крест у христиан), на простейших сочетаниях слов (мантры индуизма, "молитва Иисусова" в православии, молитв, восклицания в католицизме, повторяемые тысячи раз подряд), на отд. словах и т. д. В нек-рых системах М. для таких "медитаций" рекомендуются оптим. позы и регуляции дыхания (йога, исихазм). Приёмы могут быть самыми разными - от бешеной пляски дервишей до тихого "умиления" христ. аскетов. Но в любом случае М. не может обойтись без психотехники аскетизма (или, как в нек-рых видах гностицизма и тантризма, а также в сатанизме, без аскетизма навыворот, ритуализированного нарушения этич. и сакральных запретов, создающего предпосылки для психологич. шока и транса). Поскольку М. предполагает движение через неиспытанные психологич. состояния, "посвящаемому" ничего не остаётся, как слепо вверяться руководству "посвящённого", к-рый испытал всё на себе. Отсюда значение наставников типа гуру в индуизме, пира в суфизме, старца в исихазме, цадика в хасидизме.
Хотя историч. аналог и прообраз М. можно усмотреть уже в глубокой древности в шаманско-оргиастич. культах, имевших целью экстатич. снятие дистанции между человеком и миром духов или богов, однако М. в собств. смысле возникает лишь тогда, когда религ. умозрение подходит к понятию трансцендентного абсолюта, а развитие логики делает возможным сознат. отступление от логики в М. Поэтому самый ранний расцвет М. происходит в странах с филос. и логич. культурой - в Индии (веданта), Китае (даосизм), отчасти в Греции (пифагореизм, платонизм). Дальнейшие волны М., проходящие, как правило, поперёк национальных и вероисповедных рамок, отмечают эпохи обществ. кризисов: крушение Рим. империи в первых вв. н. э. (мистерии, неоплатонизм, раннее христианство, гностицизм, манихейство), конец средневековья в 13- 14 вв. (суфизм, каббала, исихазм, Иоахим Флорский, Экхарт и его последователи), становление раннего капитализма в 17-18 вв. (кружки янсенистов, квиетистов, методистов, пиетистов, квакеров, хасиды, хлысты). При определ. историч. условиях М. становилась формой протеста против церк. и социальной иерархии (такова, напр., роль М. в мировоззрении плебейских сект времён Крест. войны в Германии). При др. историч. условиях парадоксы М. давали импульс идеалистич. диалектике (см. оценку Ф. Энгельсом нем. мистика Я. Бёме - в кн.: Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., т. 18, с. 574). В условиях кризиса совр. бурж. общества в полуинтеллигентских кругах получили распространение эклектич. и наукообразные системы внеконфессиональной М. (теософия и антропософия) , а также крайне вульгаризованная практика обретения "мистич. опыта" - от старомодных спиритич. сеансов до радений хиппи. Мистич. мотивы присущи мн. течениям совр. идеалистич. философии, обнаруживаясь даже в таких сугубо рационалистич., "сциентистских" направлениях, как неопозитивизм (интерпретированный в ряде высказываний Витгенштейна как род "апофатич." М., аналог "благородному молчанию" буддистов).
Марксизм-ленинизм рассматривает М. как превратную форму отражения реального мира, несовместимую с материалистич. мировоззрением, как бегство от противоречий обществ. бытия человека.