Веб-бібліотека

Філософія / За ред. І.Ф. Надольного:

Філософія буття і пізнання. Вступ до філософії та основні етапи її історичного розвитку. Філософія. Специфіка філософського осмислення дійсності. Світогляд як духовно-практичний феномен. Філософія, її предмет та функції. Роль філософії у житті суспільства. Історичний розвиток світової філософії. Філософія Стародавньої Індії. Філософія Стародавнього Китаю. Філософія стародавніх Греції і Риму. Середньовічна філософія. Філософія епохи Відродження. Філософія Нового часу. Проблема субстанції у філософії XVII ст. Філософія просвітництва XVIII ст. Німецька класична філософія. Марксистська філософія. Сучасна світова філософія. Некласична філософія кінця XIX - початку XX ст. Психоаналіз і неофрейдизм. Екзистенціальна філософія...

Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Загальні засади національної макроекономіки. Методологія національної макроекономіки. Сутність національної макроекономіки. Питання національної макроекономіки в Конституції України. Національно-економічне мислення. Показники національної макроекономіки. Оцінка продуктивності та ефективності національної економіки. Національні продуктивні сили. Теорія формування і розміщення продуктивних сил. Сутність продуктивних сил. Економічні закони і розміщення продуктивних сил. Економічне районування і територіальна структура господарства. Методологія економічного районування. Методи аналізу територіальної організації економічної системи...

МИРОВАЯ ДУША

- термин идеалистич. философии и теологии, к-рым обозначается некое единое и активное начало или существо, якобы оживляющее и одушевляющее Вселенную и обладающее способностью чувствовать и познавать. Платон, напр., усматривал в созданной демиургом М. д. связующее звено между миром чистых идей и чувств, предметами. Жизнь ее, по Платону, подчиняется математич. отношениям и гармонии, к-рые свойственны также космич. явлениям и душе человека. В той или иной форме идея М. д. присуща мн. учениям. В стоицизме М. д. (божеств, огненная пневма) отождествляется с природой, в системе веданта душа мира (брахман) является божеств. реальностью. Иногда она сводится к одной из ипостасей бога (напр. у Оригена - к Христу-логосу). Для Бруно М. д. - свойственное всему материальному формообразующее и одушевляющее начало, "внутр. художник материи". Шеллинг видит в М.д. орудие бога, к-рым он "действует на природу и мир духов", "художеств, мудрость", присущую мировому целому. Понятие М. д. играет важную роль в софиологии (Соловьев, Булгаков и др.). Следует выделить 2 тенденции в учении о М. д. Представители одной (напр., Бруно) стремятся с помощью М. д. объяснить факт сознания и движения материи (отсюда их пантеизм и ги-лозоизм). Сторонники другой, доминирующей, тенденции, вводя М. д. как посредника между богом и миром, пытаются избежать пантеизма и тем самым снять с бога ответственность за зло, царящее в мире. Это - одна из форм апологии религ. миросозерцания.


© 2009-2020  lib.ltd.ua