Веб-бібліотека - головна сторінка


Пивовар С. Ф. та ін. Всесвітня історія XX століття:

Світ на початку XX ст. Революційні події у світі на початку XX ст. Міжнародні відносини наприкінці XIX - на початку XX ст. Перша світова війна. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1920 pp. Країни Європи і США у міжвоєнний період. Встановлення тоталітарних режимів у ряді країн Європи. Міжнародні відносини напередодні другої світової війни. Друга світова війна. Політика «холодної війни» у міжнародних відносинах. Світ у повоєнний період. Країни Азії і Африки (1945-1990 pp. Радянський Союз у 1945-1991 pp. Хронологічна таблиця...

Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови: Фразеологізм як лінгвістична одиниця. Ознаки фразеологізму. Обсяг фразеології. Олександр Потебня - предтеча української фразеології. Ідеографічна характеристика фразеології. Вибірковість фразеології. Ідеографічна класифікація фразеологізмів. Семантика фразеологізму. Фразеологічне значення. Співвіднесеність фразеологізму і слова. Творення слів на базі фразеологізмів. Символ як структурно-семантична основа формування фразеологізмів. Системні відношення у фразеології. Багатозначність фразеологізмів. Синонімія у фразеології. Фразеологічні варіанти. Антонімія фразеологічних одиниць. Класифікація фразеологізмів. Семантична класифікація. Генетична класифікація. Функціональна класифікація...
Комова М.В. Складання ділових документів: Стилі сучасної української мови. Мовна норма. Загальна характеристика функціональних стилів. Науковий стиль. Офіційно-діловий стиль. Жанроструктурні різновиди офіційно-ділового стилю. Специфіка мовних засобів офіційно-ділового стилю. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Лексичні засоби стилістики ділових та інформаційних документів. Основні типи лексики за формою Вживання в системі функціональних систем. Стилістичні опозиції в лексичній системі мови. Сполучуваність слова. Багатозначність. Тропи. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Іншомовні слова. Неологізми. Застарілалексика. Діалектизми. Жаргонізми. Тірофесіоналізми. Терміни. Морфологічні засоби стилістики ділових та інформаційних документів...
Курило Т.В. Митне право України: Загальні положення митного права. Історичний розвиток митного права в Україні. Митна політика України. Митні органи України. Тарифне та нетарифне регулювання в митному праві. Митні платежі. Митна вартість товарів та методи її визначення. Митні режими. Поняття та зміст митного режиму. Характеристика митних режимів. Митне оформлення та декларування товарів. Класифікація товарів при митному оформленні. Документи для проведення митного оформлення. Вантажна митна декларація (ВМД). Основні етапи митного оформлення товарів. Декларування товарів. Діяльність митного брокера. Товари, які не підлягають пропуску через митний кордон України. Митне оформлення зовнішньоекономічних операцій. Контракт як документ необхідний для митного оформлення вантажів...

МИХНЕВИЧ Иосиф Григорьевич

(1809-1885) - религиозный философ, историк философии. Окончил магистром Киевскую духовную академию, в 1836-1839 гг. был в ней проф., а затем перешел в одесский Ришельевский лицей. Нек-рое время был помощником попечителя Варшавского и Киевского учебных округов. Первой работой М. было исследование "Об успехах греческих философов в теоретическом и практическом отношениях" (Журнал Министерства народного просвещения. 1839. Ч. 24). Отдав должное греч. философам, М. переходит к рассмотрению христианской философии. По его мнению, в новом христианском мире философия приобретает более "возвышенное" направление, ее умственное зрение расширяется и она обнимает всю целость бытия, сосредоточенную в верховном начале ее. Боге. У философии два начала: "закон неписаный, природный, закон ума" и "закон писаный, положительный, закон Откровения", и философ должен руководствоваться тем и др. законом, в противном случае он или "разрушит все для своей философии", или "уничтожит саму философию". Только та философия вводит в святилище истинной мудрости, считает М., к-рая исходит из ума, нимало не удаляясь от Откровения, ибо "слепа та вера, в которой нет знания, но не дальновидно и то знание, в котором нет веры". Такая философия соответствует духу "Святой Руси, которая издревле чуждалась мудрований ума, несогласных с заветными истинами веры". К 1850 г. относится "Опыт простого изложения системы Шеллинга, рассматриваемый в связи с системами других германских философов" ("Речь профессора Иосифа Михневича", Одесса). Германия, утверждал М., заняла по справедливости первое место в истории философии. "Это - Греция в новом мире". Что же касается русских, то для них система Шеллинга и др. "ему подобных", доведенная до "той высоты умозрений, на которую едва могут восходить и умы, посвященные в таинства этой науки", важна единственно по своим результатам, из к-рых следует, что "знание само требует веры, так как она составляет для него и неточное начало, и верное руководство, и твердую опору; что философия не может обойтись без религии, так как одна только религия своими вечными истинами может доставить философии ту "положительность", которой в настоящее время от нее требуют и которой напрасно ищут в других источниках". Благодаря природному настроению рус. ума, в основу к-рого, по М., положены "твердые начала религии, охраняющие его от всех уклонений", наша философия так сроднилась с религией, что привыкла и мыслить в ее духе, выражаться ее языком, находя своих представителей в кругу лиц, изучающих истины ума наравне с догматами Откровения. "Семена ложных мудрований" если и были заносимы к нам, то никогда не могли привиться к нашей благодатной почве, к-рая "так проникнута духом евангельского учения, что не может принимать в себя ничего такого, что несогласно с началами нравственности и религии, на которых незыблемо держится благоденствие России". Но если кто-то скажет, что потому-то у нас не было и нет философии, то М. на это дает следующий ответ: "Не было, нет и - скажем более к чести русского народа - никогда не будет у нас того суетного мудрования, которое в буйном стремлении к мечтательному всезнанию ниспровергает все священное и заветное; но была, есть и будет та истинная мудрость, которая, не выходя из границ ума, всегда готова преклониться пред верою там, где самою природою положен предел умственным изысканиям". Все это, по мнению М., соответствует духу рус. народа, воспитанного на традиционных началах "православия, законности и порядка".