Веб-бібліотека

Хоменко І.В. Логіка для юристів:

Визначення логіки як науки. Історичні етапи розвитку логічного знання. Міркування і його структура. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку. Логічна форма міркування. Визначення логічної форми. Формалізована мова. Метод формалізації. Основні компоненти логічної форми міркувань. Значення логіки для юристів. Контрольні запитання і вправи. Семіотичний характер логіки. Поняття про знак. Види знаків. Семіотика як наука про знаки. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки. Структура значення знака і специфіка мови права. 6. Виміри і рівні знакового процесу. Контрольні запитання і вправи. Логічний аналіз понять. Загальна характеристика поняття. Структура поняття. Види понять...

Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до початку нового часу: Міждержавні відносини та дипломатія на Давньому Сході. Давньоєгипетська держава в міжнародних відносинах. Єгипетська дипломатія в добу Нового царства. Міждержавні відносини та дипломатія в давньому Межиріччі. Хетська держава в міжнародних відносинах. Зовнішня політика Ассирійської держави в II тис. до н. е. Боротьба з антиассирійськими коаліціями. Ассирійська дипломатія VII ст. до н. е. Характер міжнародно-правових відносин. Дипломатія давньої Індії. Давньокитайська дипломатія. Експедиції Чжан Цяня. Започаткування Великого шовкового шляху. Дипломатичні зв'язки країн Далекого Сходу. Ідеологія зовнішньої політики Давнього Китаю. Давньогрецька дипломатія...
Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка: Загальні основи української етнопедагогіки. Поняття про педагогіку, народну педагогіку, етнопедагогіку. З історії розвитку української етнопедагогіки. Структура української етнопедагогіки. Основні принципи і засоби української етнопедагогіки. Педагогічні погляди народу на виховання підростаючого покоління. Мета, зміст та основні чинники виховання. Засоби та методи виховання. Принципи народного виховання. Самовиховання в житті людини. Етнопедагогіка - основа сучасної національної системи виховання. Виховний ідеал української народної педагогіки. Суть виховного ідеалу. Традиційний український ідеал людини. Тип досконалої людини в українській козацькій педагогіці. Виховний ідеал у творчості Г. Ващенка...
Голуб Н.Б. та ін. Технологія сучасного уроку рідної мови: Заняття №1. Заняття №2. Заняття №3. Заняття №4. Заняття №5. Заняття №6. Заняття №7. Заняття №8. Заняття №9. Заняття №10. Заняття №11. Заняття №12. Заняття №13. Заняття №14. Заняття №15. Заключне слово...
Пашутинський Є.К. Діловодство кадрової служби: Основна організаційна документація. Штатний розпис. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Положення про структурний підрозділ. Колективний договір. Трудовий договір. Посадова інструкція. Документація з особового складу. Розпорядчі документи з особового складу. Прийняття на роботу. Переведення на іншу роботу. Звільнення працівників. Надання відпусток. Відрядження. Заохочення. Стягнення. Матеріальна відповідальність. Трудова книжка. Облік кадрів. Особова картка. Особова справа. Табельний облік робочого часу. Охорона праці. Організація охорони праці. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Зберігання кадрової документації...
Блощинська В.А. Сучасне діловодство: Поняття про діловодство. Суть діловодного процесу. Нормативна база. Принципи організації діловодного процесу. Форми організації роботи з документами. Канцелярія та її функції. Документ з найдавніших часів до наших днів. Поняття про документ. Матеріали для виготовлення документів. Суть документальної інформації. Вимоги до документа. Класифікація документів. Ознаки і групи. Реквізити сучасних ділових документів та правила їх оформлення. Рівні стандартизації документів. Підготовка до складання службових документів. Мовний стиль ділового документа. Текст службових документів. Його складові частини. Композиційні особливості побудови службових текстів. Рубрикація та нумерація інформативного матеріалу. Оформлення титульної сторінки...
Желібо Є.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Безпека життєдіяльності як категорія. Наукові засади безпеки життєдіяльності. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти. Рівні системи «людина - життєве середовище». Ризик як оцінка небезпеки. Загальна оцінка та характеристика небезпек. Концепція прийнятного (допустимого) ризику. Управління ризиком. Якісний аналіз небезпек. Теми для курсових, рефератів і контрольних робіт...
Основи митної справи / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні та створення митних органів. Перші відомості про мито на території сучасної України. Митні порядки на Запорізькій Січі та у гетьманській Україні. Україна в складі Російської імперії. Митна справа в Україні на початку XX ст. Поняття "митна справа". Органи державного регулювання митної справи. Структура митних органів України. Завдання митних органів. Роль та місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Взаємовідносини митних органів України з іншими органами та особами. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів...
Москаленко, Л. В. та ін. Масова комунікація: Концепції масової комунікації. Світовий інформаційний простір і демократичне суспільство. Проблеми становлення інформаційного суспільства. Ера інформації і гуманістична парадигма трансформації сучасного соціального знання. Соціологічні теорії розвитку мас медіа. Масова комунікація і суспільство. Соціальне функціонування журналістики. ЗМІ у соцієнтальних системах суспільства. Журналістика і духовність суспільства. ЗМІ і національна ідея. Результативність масово-інформаційної діяльності. Свобода преси: теорія і практика. Правові основи функціонування мас медіа. Законодавче поле діяльності українських мас медіа. Громадський контроль за діяльністю засобів масової комунікації. Самоконтроль у ЗМІ...
Історія сучасного світу / За ред. Г.К. Парієнко: Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія. Сучасний поділ та класифікація країн світу. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування. Основні тенденції світового суспільного розвитку. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині XX - початку XXI століття. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі...
Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Місце проблем особистості і спілкування в загальній парадигмі соціальної психології. Особистість і спілкування у процесі уточнення предмета соціальної психології. Особистість і спілкування в загальній структурі соціальної психології. Сфера особистості і спілкування в контексті функцій і поняттєвого апарату соціальної психології. Методологічна основа соціальної психології особистості і спілкування. Еволюція соціально-психологічних знань про особистість і спілкування: як це відбувалося. Основні джерела та передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання. Розвиток зарубіжної соціальної психології. Становлення вітчизняної соціально психології...

Метафизика,или первая философия

(philosophia prima) - умозрительное учение о первоначальных основах всякого бытия или о сущности мира. Слово "метафизика" произошло случайно. Когда ученики Аристотеля приводили в порядок все его сочинения, то 14 книг с рассуждениями о первых причинах, оставшиеся после учителя в недоработанном виде, были помещены после трактатов о физике и обозначены, как следующая за физическими (книгами) - ?????? ??????; Николай Дамасский, перипатетик I в. по Р. Хр. цитирует их под этим названием. Понятое в переносном смысле, как обозначающее самое содержание "первой философии" (по Аристотелю), название метафизики указывает на изучение того, что лежит за пределами физических явлений. Этот смысл термина и остался в общем сознании.
Метафизика есть догматическая часть теоретической философии, которой в логическом порядке предшествует часть критическая - учение о познании, или теория познания. В историческом порядке, напротив, вопрос о первооснованиях всех вещей возникает ранее вопроса о познании, и метафизика предваряет гносеологию. Хотя всем метафизическим системам, кроме материализма, присущ критический элемент, но важное значение он получает лишь по мере развития философии, и только в новейшие времена обособляется в виде самостоятельной философской дисциплины. С точки зрения философской вопрос о возможности метафизического познания связан с более широким вопросом о возможности достоверного познания вообще. Обыкновенно предполагается, что достоверность наук естественных не требует исследования и доказательства, которые необходимы только для метафизики. Такое коренное противоположение двух областей знания основано на недоразумениях, из которых главные следующие: 1) различие между положительной наукой или физической (в широком смысле древних) и метафизикой полагается в том, что первая есть знание относительное и потому доступное человеческому уму, тогда как вторая имеет притязание быть знанием абсолютным, что не соответствует ограниченности человеческих способностей. Это рассуждение основано на безотчетном и неопределенном употреблении термина: "абсолютное знание". Никакая метафизика на имеет притязания быть абсолютным знанием во всех отношениях, а, с другой стороны, всякая наука заключает в себе знание в известном смысле абсолютное. Таковы, во-первых, все истины математические. Что таблицы умножения и теоремы Эвклидовой геометрии могут оказаться ложными на какой-нибудь планете, где 2х2=15 и сумма углов плоскостного треугольника иногда равна двум, а иногда 45 прямым углам - это есть лишь крайний вывод из предвзятого отвлеченного принципа (скептического эмпиризма), а не серьезное научное убеждение. А так как математика не есть только особая отрасль знания, но и входит как основной элемент во многие другие науки, то она и им сообщает, в той или иной мере, свой характер абсолютного знания. Помимо этих формальных истин, есть в науке истины материальные, признаваемые самими учеными как абсолютно достойные. Так, для всякого биолога существование изучаемого им органического мира есть истина абсолютная: он с абсолютной уверенностью знает, что этот мир есть действительное бытие, а не мечта его воображения; оно полагает безусловное, а не относительное только различие между действительными организмами и такими представлениями, как гиппогрифы, фениксы или говорящие деревья. Эта общая абсолютная уверенность в существовании действительного предмета науки нисколько не изменяет своего характера от частных ошибок, когда какие-нибудь микроорганизмы, например, батибии Геккеля, оказываются оптическим обманом. Точно также для историка основные события из жизни человечества в их прагматической связи абсолютно достоверны, и он полагает в этом смысле безусловное, а не относительное только различие между ними и тем, что считает чистым мифом или легендой. Итак, со стороны общего характера знания и самооценки его в смысле достоверности между метафизикой и положительной наукой прямого контраста не существует. 2) Не существует его также и со стороны предметов познания. Ошибочно утверждают, будто метафизика берет своим предметом непознаваемую сущность вещей, тогда как предмет положительной науки есть познаваемый мир явлений. Безусловное противоположение между сущностью и явлением не выдерживает не только критики гносеологической, но и просто логической. Эти два понятия имеют значение соотносительное и формальное; явление обнаруживает, проявляет свою сущность, и сущность обнаруживается, проявляется в самом явлении - а вместе с тем то, что есть сущность в известном отношении или на известной степени познания, есть только явление в другом отношении или на другой степени познания. Когда мы смотрим в микроскоп на живую инфузорию, то ее движения и все, что мы в ней замечаем, есть явление, в котором обнаруживается известная сущность, именно жизнь этого организма; но и эта жизнь есть только явление более глубокой и основной сущности, именно того существенного органического типа, по которому построено это животное и который воспроизводится и пребывает в бесконечном ряде поколений, доказывая тем свою субстанциальность; но и это есть только явление целого органического процесса и так далее. Подобным образом и в психологии: мое слово или действие есть явление или обнаружение моих скрытых состояний мысли, чувства и воли, которые непосредственно не даны постороннему наблюдателю и в этом смысле представляют для него некоторую "непознаваемую сущность"; однако, она познается именно через свое внешнее явление; но и эта психологическая сущность - например, определенный акт воли, - есть только явление моего общего характера или душевного склада (эмпирического характера - по Канту), который в свою очередь не есть окончательная сущность, а только проявление более глубокого - задушевного - существа (умопостигаемого характера - по Канту), на которое непререкаемо указывают факты нравственных кризисов и перерождений. Таким образом, и во внешнем, и во внутреннем мире провести определенную и постоянную границу между сущностью и явлением, а, следовательно, и между предметами метафизики и положительной науки, совершенно невозможно, и безусловное их противоположение есть явная ошибка. Действительное различие между положительной наукой и метафизикой в данном отношении состоит в том, что первая изучает явления и их ближайшую сущность с известной определенной стороны (математика - со стороны количества), или в известной определенной области бытия (например, зоология - животную организацию и жизнь), тогда как метафизика, имея в виду все явления в совокупности, исследует общую сущность или первоосновы вселенной. 3) Также ошибочно и противопоставление метафизики, как знания чисто умозрительного, положительной науки, как знанию чисто-опытному. Понимание опыта, как страдательного восприятия готовой, извне данной действительности, давно оставлено серьезными учеными. Действительность, с которой имеет дело наука, есть умственное построение, невидимое и неподлежащее никакому восприятию. Никто никогда не наблюдал фактического бытия физических молекул или химических атомов (не говоря уже про абсолютные атомы материализма принимаемые некоторыми за научную реальность, тогда как они на самом деле суть лишь слабый опыт метафизического мышления). Положительная наука неизбежно становится на тот путь сверхчувственного умозрительного построения вселенной, по которому метафизика пытается идти далее до конца. У метафизики нет какого-нибудь особого, исключительно ей свойственного метода; она пользуется всеми способами научного мышления, отличаясь от положительных наук лишь стремлением дойти до окончательного мировоззрения, из которого можно было бы объяснить все области бытия, в их внутренней связи. Это стремление свойственно всякой метафизике, как такой, результаты же, к которым оно приводит, то есть самые метафизические системы, представляют большое разнообразие, которое однако, легко сводится к немногим основным типам. Вообще все системы метафизики могут быть разделены на элементарные и сложные (синтетические). Первые представляют следующие главные типы. I. По качеству признаваемого основного начала или всемирной сущности: 1) материализм, ищущий это начало или эту сущность в том, из чего состоит или происходит все существующее; 2) идеализм, для которого эта сущность заключается в умопостигаемой форме или идее, определяющей всякое бытие; 3) панпсихизм, видящий в основе всякой реальности производящую ее внутренне одушевленную силу и 4) спиритуализм, понимающий такую силу как самосознательный разумный дух. II. По количественному определению всемирной сущности - также четыре типа метафизики: 1) монизм, полагающий ее безусловно единою; 2) дуализм, принимающий в основе мира двойственность самостоятельных начал; 3) определенный плюрализм, признающий их несколько и 4) неопределенный плюрализм (айперизм), представляющий мировую сущность как изначала раздробленную на беспредельную множественность самостоятельных единиц. III. По способу бытия системы метафизики различаются на два типа: 1) статический, или метафизика пребывания (субстанционизм) и 2) динамический, или метафизика изменения (процессуализм). Так как при всяком понимании мирового начала (признается ли оно материальным или духовным и так далее) вопрос о его определении по числу и образу бытия остается в силе, то всякая элементарная система определяется с этих трех точек зрения; так, материализм может понимать свою мировую сущность (материю) монистически - как единственную и нераздельную (таков, например, гилозоизм), или дуалистически - различая, например, весомое вещество от невесомого эфира, или плюралистически - как множественность неделимых единиц (атомизм - самая распространенная форма материализма); вместе с тем по образу бытия материалистическая метафизика может быть или статистическою, не признающей связного и последовательного процесса или развития вещественного бытия (таков материализм Демокрита и в новейшей философии - Чольбе), или динамической (большинство новейших материалистов, принимающих принцип эволюции). Подобным образом и спиритуализм может полагать в основе мира или единый творческий дух, или два духовных начала, или несколько, или, наконец, неопределенную множественность единичных умов или духов, а по образу бытия духовное начало (или начала) понимается здесь или только со стороны своей пребывающей сущности, или же как допускающее в себе и процесс развития. То же должно сказать об идеализме и о панпсихизме, соответственно их особым началам. В системах сложных или синтетических не только совмещаются типы различных категорий или по различным точкам зрения (что необходимо и в системах элементарных), но соединяются между собой типы одной и той же категории, например, материальному началу дается место наравне с идеальным и духовным, далее принцип единства вцелом совмещается с коренной множественностью единичных существ (как например, в монадологии Лейбница) и так далее. Наиболее полные системы метафизики стремятся, исходя из одного основного начала, связать с ним внутренней логической связью все другие начала и создать, таким образом, цельное, всеобъемлющее и всестороннее миросозерцание. Такая задача выходит, однако, из пределов собственно метафизики, не только захватывая другие философские дисциплины, но вызывая также вопрос об истинном отношении между философией и религией.
Вл. С.


© 2009-2020  lib.ltd.ua