Веб-бібліотека - головна сторінка


Основи психології / За ред. О. В. Киричука:

Природа психічного та принципи побудови системи психологічних знань. Поняття про психіку. Предмет психології як науки. Психіка людини як предмет інтересу і наукового вивчення. Історія питання. Душа в реаліях та міфах. З історії науки про психічне. Проблема природи психіки у вітчизняній психології. Умовний рефлекс, що примирив психологію з фізіологією. Вивчення мозку і психіки у вітчизняній психології. Внутрішнє і зовнішнє як психологічна проблема. Суб'єктивний та об'єктивний аспекти психічного. Предмет психології на сучасному етапі її розвитку. Предмет сучасної психології як об'єкт наукової саморефлексії. Психічне як мета, засіб і самоцінне для суб'єкта...

Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...
Мозгова Н. Г. Логіка: Предмет логіки. Загальна характеристика поняття. Логічні операції з поняттями. Просте судження. Логічні відношення між категоричними судженнями. Основні закони логіки. Складне судження. Безпосередній дедуктивний умовивід. Простий категоричний силогізм. Виводи логіки висловлювань. Індуктивний умовивід. Доведення та спростування...
Муромцева Ю.І. Демографія: Демографія. Предмет і методи дослідження. Об'єкт і предмет демографії. Методологічні засади демографії. Міжпредметні зв'язки демографії. Джерела даних про населення і демографічні процеси. Переписи населення. Вибіркові обстеження населення. Поточний статистичний облік населення. Чисельність населення та його склад. Абсолютна чисельність населення. Середня (середньорічна) чисельність населення. Статево вікова структура населення. Шлюбно-сімейна структура населення. Динаміка чисельності та складу населення України. Смертність і тривалість життя населення. Епідеміологічний перехід. Показники рівнів і структури смертності. Динаміка смертності й очікуваної тривалості життя в Україні. Народжуваність і репродуктивна поведінка...
Русинка І.І. Психологія: Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...

Мерло-Понти Морис

(1908-1961) - французский философ, представитель феноменологического направления. Во время второй мировой войны участвовал в движении Сопротивления вместе с рядом выдающихся ученых своего времени, в частности с Сартром, с которым он основал в 1945 г. журнал "Les Temps Modemes". До 1950 г. он был политическим редактором журнала, давая на его страницах экзистенциалистский анализ мировых событий. Он симпатизировал коммунистам, хотя и не вступил в ряды компартии. В 1952 г. он - профессор философии в Коллеж де Франс.
Его главные работы: "Феноменология восприятия" (1945), "Гуманизм и террор" (1947), "Первенство восприятия" (1947), "Смысл и бессмыслица" (1948), "Приключения диалектики" (1955), "Знаки" (1960), "Видимое и невидимое" (1964).
Политическая философия Мерло-Понти соединяет в себе три главных философских направления: феноменологию, экзистенциализм и марксизм. Феноменология содержит описание того, как возникает значение в явлениях окружающего нас мира, а также систематическое "вопрошание" всех этих смыслов явлений, которые мы ежедневно воспринимаем как данное. Мерло-Понти утверждает, что мы прежде всего структурируем нашу среду через акты восприятия, которые представляют собой сложное взаимодействие между нашими телами и миром. Он говорит, что теории, с помощью которых мы осваиваем "жизненный мир", могут быть только предварительными, временными и вторичными описаниями более полного и более живого опыта, который они никогда не смогут исчерпать полностью. Они имеют характер отдельных первоначальных чувственных восприятий.
Это приводит Мерло-Понти к экзистенциализму, который утверждает, что существование всегда предшествует сущности: мы никогда не можем выйти за пределы нашей ситуации, чтобы оценить ее, не можем достичь абсолютного знания. Знание возникает через действие, благодаря которому мы придаем смысл миру. Когда мы описываем смысл истории, мы обязаны признать, что природа этого смысла временная и не исключает добавочных интерпретаций.
В этом состоит экзистенциальная феноменология Мерло-Понти, которая лежит в основе его воззрений. Она направлена против тех идеологических концепций и движений, которые стремятся дать всестороннее толкование исторической ситуации и ее решение. Он рассматривает такие доктрины как рационалистические, считающие, что мир полностью познаваем и контролируем. По мнению Мерло-Понти, эту ошибочную позицию занимает либерализм, полагающий, что индивиды способны достигать рациональных решений, а также ортодоксальный марксизм, считающий, что законы истории можно познать.
Согласно Мерло-Понти, позиция марксизма, полагающего, что существует единственный путь развития и что только рабочий класс выражает истину, не диалектична. Общества, созданные на основе такого подхода, неизбежно несут на себе печать инертности, закрытости, насилия, ибо они не могут приспособиться к борьбе и неожиданным ситуациям, которые порождают временные предположительные решения. Мерло-Понти полагает, что история случайна и что политическая деятельность - рискованное предприятие.
Сначала он называл такую позицию феноменологическим марксизмом, но позднее он определил ее как новый либерализм. Подход Мерло-Понти не навязывает предвзятых решений событиям. Он признает, что мы не можем контролировать историю, потому что ее институты возникают внутри мира, где индивидуальные действия дают результат, за который никто не несет ответственности.
Таким образом, феноменологическая концепция Мерло-Понти признает, что разум вступает в мир только в качестве конкретного проекта. Он продвигается вперед через борьбу. Он не имеет гарантий. Он не является заранее существующей идеей, которая может навязываться от нашего имени. Политика состоит в том, чтобы интерпретировать события, она является революционной, потому что не имеет конечных целей. Свобода наша лежит в нашей способности постоянно превосходить данную ситуацию, тем самым открывая новые возможности при аккумулировании традиционных истин.
В своих работах Мерло-Понти полагает, что следует постоянно задавать вопросы о смыслах окружающих явлений, с которыми мы ежедневно сталкиваемся, и предлагает философские и политические обоснования для осуществления этой задачи.