Веб-бібліотека

Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці:

Загальні питання охорони праці. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном. Основні розділи дисципліни "Основи охорони праці". Основні поняття в галузі охорони праці. Основні терміни та визначення. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Класифікація виробничих травм. Правові основи охорони праці. Основні законодавчі акти про охорону праці. Закон України "Про охорону праці". Гарантії прав громадян на охорону праці. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. Найважливіші надбання закону "Про охорону праці". Відповідальність за порушення законодавства про ОП. Контрольні питання. Державні нормативно-правові акти з охорони праці...

Гук М. Аппаратные средства IBM PC: Устройство персонального компьютера. Немного компьютерной философии. Конструкция персонального компьютера. Карты, сокеты, слоты, джамперы. Краткий экскурс в цифровую схемотехнику. Кабели и разъемы. Системные ресурсы PC. Распределение памяти. Стандартная память - Conventional Memory. Верхняя память - UMA. Дополнительная память - Extended и Expanded Memory. Использование первого мегабайта физической памяти - Shadow ROM и Shadow RAM. Архитектура унифицированной памяти - UMA. Виртуальная память. Пространство ввода/вывода. Аппаратные прерывания. Немаскируемые прерывания. Маскируемые прерывания. Контроллер прерываний 8259А. Прямой доступ к памяти - DMA. Каналы прямого доступа к памяти и прямое управление шиной. Контроллер прямого доступа...
Багров М. В. та ін. Землезнавство: Історія й методологія сучасного землезнавства. Історія формування уявлень про землю і всесвіт. Від натурфілософії до сучасної науки: уявлення людства про Всесвіт і Землю. Уявлення про будову Землі. Земна поверхня як географічне середовище людства. Спадщина видатних європейських землезнавців. Землезнавство найновішого часу. Основні поняття сучасного землезнавства. Методологія сучасного землезнавства. Джерела інформації в землезнавстві. Парадигми землезнавства. Методологічні засади землезнавства. Засоби подання інформації в землезнавстві. Методи землезнавства. Загальні природничі й організаційні закони в географічній оболонці. Механічна взаємодія в планетарних фізико-географічних процесах. Ізостазія в геосферах...
Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Теоретичні основи дозвілля. Соціальна сутність дозвілля. Дозвілля в житті людини. Функції та принципи дозвілля. Педагогічні засади дозвілля. Стан наукових досліджень дозвіллєвої сфери. Основні інститути дозвіллєвої сфери. Специфіка діяльності дозвіллєвих центрів. Робота парку як дозвіллєвого центру. Дозвіллєва діяльність в клубах. Дозвілля в туристичних комплексах та готелях. Музей як дозвіллєвий центр. Хобі-групи як інститути дозвілля. Дозвіллєва робота з різними категоріями населення. Специфіка дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю. Особливості дозвіллєвої роботи з дорослими. Дозвіллєва діяльність з особами похилого віку. Специфіка дозвіллєвого обслуговування інвалідів. Дозвіллєва робота з сім'ями...
Політологія / За ред. Кремень В. Г., Горлача М. І: Що і як вивчає наука про політику. Політика - соціальне явище. Предмет та метод науки про політику. Становлення та розвиток політичних знань. Політичні ідеї Стародавнього Світу. Політичні вчення в Середньовіччі. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Політичні вчення в XVI -XVII ст. Розвиток політичної думки в XVIII ст. Політична думка в Європі, Росії кінець XVIII - XIX ст. Сучасні політичні вчення Заходу. Формування політичної думки в Україні. Джерела політичних знань. Основні напрями і тенденції розвитку суспільно-політичної думки в XIX - початку XX ст...
Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Поняття літературної мови. Мовна норма. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль - мова ділових паперів. Документ - основний вид офіційно-ділового стилю. З історії документів в Україні. Критерії класифікації документів. Реквізит - елемент документа. Текст як реквізит документа. Оформлення сторінки. Рубрикація тексту. Оформлення титульної сторінки. Правила оформлення заголовків і підзаголовків. Прийоми виділення окремих частин тексту. Оформлення приміток, додатків і підстав до тексту. Виноски до тексту та правила їх оформлення. Бібліографія. Написання цифр та символів у ділових паперах. Вимоги до мови ділових паперів. Документи різних видів: вимоги до оформлення. Документи щодо особового складу...
Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології: Теоретичні аспекти загальної екології. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища. Структура природного середовища. Природне середовище. Атмосфера. Літосфера. Гідросфера. Природні ресурси. Біосфера. Загальні властивості біосфери. Склад і функціонування біосфери. Проблема походження життя на Землі. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Ноосфера. «Біосфера-2». Кругообіг речовин та енергії в біосфері. Організми та середовище. Великий кругообіг речовин й енергії. Вплив антропогенного фактора на кругообіг. Природні ресурси Землі. Біологічні ресурси. Мінеральні й енергетичні ресурси. Кліматичні ресурси. Життєвий простір. Генетичний фонд. Структура сучасної екології. Предмет екології. Основні екологічні поняття...
Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Коляда Т.А. Правове регулювання туристської діяльності: Законодавчі акти в сфері туризму. Цивільно-правові зобов'язання та договори. Правовий режим міжнародної туристичної діяльності. Міжнародні нормативні акти. Регламентація міжнародної туристської діяльності в законодавстві України. Порядок оформлення виїзду українських громадян за кордон. Поняття і види підприємницької діяльності в галузі туризму. Правове регулювання підприємницької діяльності в галузі туризму. Правові засади державного регулювання підприємницької діяльності в галузі туризму. Юридична відповідальність за порушення у сфері підприємницької діяльності. Захист прав суб'єктів підприємницької діяльності. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності...
Горлач М.І. та ін. Основи філософських знань: Що таке філософія. основні етапи розвитку філософії. Зародження та розвиток філософських вчень. Розвиток філософських знань в Україні. Сучасна світова філософія. Проблеми онтології та гносеології. Матерія. Буття. Людина. Свідомість. Пізнання. Практика. Основи соціальної філософії. Природа та суспільство. Суспільство. Філософський аналіз. Цінності. Духовне життя суспільства. Повсякденність. Сенс і спрямованість історії. Логіка. Логіка - наука про мислення. Поняття. Судження. Основні закони логіки. Умовивід. Основи етики та естетики. Етика: предмет і значення. Мораль - соціальне явище: спосіб соціальної регуляції соціальних відносин. Функціонування моралі. Естетика: роль у житті людини та суспільства. Естетична свідомість...
Загальна психологія: Загальні питання психології. Предмет і завдання психологічної науки. Предмет психології. Завдання психологічної науки. Місце психології в системі наук. Галузі психологічних знань. Мозок і психіка. Школи, напрями, концепції у психології. До історії психологічної думки. Дохристиянські часи - XVIII ст. Розвиток психологічної думки у XIX-XX ст. Методи психології. Загальні питання побудови психологічних досліджень. Загальнонаукові методи. Статистичний метод у психології. Конкретні наукові методи. Розвиток психіки та свідомості. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин. Механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки. "Мова" і спілкування тварин...

МЕРЛО-ПОНТИ Морис

(14 марта 1908, Рошфор-сюр-Мер - 4 мая 1961, Париж) - французский философ, представитель экзистенциалистско-феноменологического направления в философии 20 в. Философские воззрения Мерло-Понти сложились в результате критического переосмысления феноменологии Гуссерля в контексте ее эволюции к идеям "жизненного мира" и дальнейшей экзистенциалистской интерпретации в учении Хайдеггера. Центральная проблема философских исканий Мерло-Понти - бытие человеческой субъективности и многообразие ее отношений с миром и другими людьми. Он внес серьезный вклад в развитие философских и психологических аспектов междисциплинарной теории смысла, а таюке теории "телесности", или "феноменального тела", как средоточия культурных смыслов. В творчестве Мерло-Понти выделяется три основных периода. К первому относятся два сочинения: ранняя работа "Структура поведения" (1942) и фундаментальный труд "Феноменология восприятия" (1945). В обеих работах Мерло-Понти широко использует материал психологии: рефлекторной теории и бихевиоризма, гештальтпсихолопш и психоанализа. Предпринимая анализ общих философскометодологических посылок и способа исследования в науках о человеке, Мерло-Понти приходит к выводу, что истоки глубочайшего кризиса как психологии, так и философии коренятся в господстве объективирующего подхода к проблемам человеческого существования и превалировании целевой - натуралистически-детерминистской или интеллектуалистской рациональности над более высокими ее формами - ценностной и смысловой. Придавая большое значение гештальтистской идее целостности восприятия, а также гуссерлевской трактовке понятия "феномен", Мерло-Поити определяет человеческое поведение как "символическое", т. е. разворачивающее свои собственные значения, однозначно не редуцируемые к физическим, биологическим или психическим детерминациям, подобно тому как целое не сводится к сумме частей. Будучи высшим типом целостности и интеграции, оно само рождает смысл, благодаря которому человек способен создавать вторую природу - экономическую, социальную, культурную, сверх природы биологической, а также превосходить созданные структуры, ориентируясь не только на ближайшее окружение, но и на возможные отношения. Вопрошая в своем труде "Феноменология восприятия" - как может состояться опыт человеческой культуры, в которую индивид погружен с начала до конца, но которой он тем не менее никогда не обладает наподобие вещи? - Мерло-Понти предпринимает онтологическую трактовку восприятия как первоначального, дорефлексивного, жизненного слоя опыта, в котором зарождается система "я-другой-вещи", происходит одновременно и подлинное самовыражение человеческой субъективности, и конституирование культурного мира смысла. Субъектом восприятия предстает у Мерло-Понти т. н. "феноменальное тело", являющееся не объектом, не суммой органов, не мыслимым (или представляемым) телом, но одухотворенной, интенциональной плотью, совокупностью бытийных "чувственно-смысловых ядер", не отменяемых рациональным мышлением и непрерывно, спонтанно и самопроизвольно распространяющих собственные действия, "системой возможных жизненных позиций", "носителем метафизического смысла". Именно "феноменальное тело" как "временной синтез" позволяет, согласно Мерло-Понти, "обнаружить в субъекте восприятия его непрозрачность и историчность": "феноменальное тело", ассимилируя, интегрируя и вбирая в себя все метаморфозы пережитого, растягивает затем многочисленные интенциональные нити, благодаря которым человек оказывается укорененным в мире, постигая природу, вещи и поведение других как культурные ценности. Подробно анализируя в "Феноменологии восприятия" различные человеческие способности и проявления - от перцептивной и двигательной функции, мимики, жеста до сложнейших "метафизических чувств, мышления, языка и т. п., - Мерло-Понти приходит к выводу, что все эти явления кажутся непостижимыми, если трактовать человека как "пучок инстинктов" или систему управляемую рациональным мышлением, и не видеть, что жизнь сознания имеет в своей основе дологическое единство телесной схемы, или "интенциональную арку", которая определяет наш способ проектирования и понимания мира. Рассматривая "воплощенный смысл" как первичный феномен, тело как "инструмент выражения и понимания", а существование как непрерывное трансцендирование, т. е. движение смысловыявления и смыслосозидания, Мерло-Понти исследует возникновение смысла на трех взаимосвязанных уровнях: индивидуально-личностного существования, интерсубъекгивной коммуникации и коллективной истории и культуры. Первому аспекту посвящена "Феноменология восприятия", а два вторых Мерло-Понти более подробно разрабатывает в серии книг и статей, написанных во второй период творчества - с конца 1940-х до сер. 1950-х гг. : "Гуманизм и террор" (1947), "Смысл и бессмыслица" (1948), "В защиту философии" (1953), "Науки о человеке и феноменология" (1953), "Приключения диалектики (1955) и др. Смыслосозидание начинается, согласно Мерло-Понти, уже на уровне "бессловесной", или естественной, символизации, когда тело использует свои собственные части в качестве символов, в которых раскрывается стиль жизни индивида, его эмоционально-аффективные ценности и экзистенциальные значения. Затем над уровнем естественной символизации надстраивается искусственная, или конвенциональная, символизация, которая находит свое выражение в речи, языке, литературе, искусстве, философии, науке, политике и т. п. Не принимая концепции межличностного общения Сартра, у которого единственно возможным отношением между индивидами, в конечном счете, оказывается лишь взаимное отрицание, Мерло-Понти считает, что в подлинном общении индивиды открыты друг другу как "трансцендируюшие трансценденции" и потому ничто так не расширяет их собственные возможности и не обогащает мир культуры, как личностная коммуникация. Рассматривая в качестве важнейшего средства искусственной символизации слово, Мерло-Понти различает "слово сказанное" (язык как готовый продукт заданных значений, закрепленных в наличных знаках) и "слово говорящее" (язык как творческий процесс живого говорения, в котором преодолевается напряжение между концептуальным значением и новыми экзистенциальными смыслами слова). При этом определяющее значение Мерло-Понти придает "говорящему слову" и говорящему субъекту, который с помощью устоявшихся языковых форм выражает собственные значимые интенции, стиль бытия и жизненные ценности. В языковом общении человек занимает определенную позицию в мире культурных ценностей, смыслов и значений, соотносит собственное видение мира с видением других. При помощи слова человек "трансцендирует", т. е. преодолевает данное состояние, и открывает новые значения, делая их элементом собственного поведения. Т. о. он включается в историческую деятельность целого ряда поколений по обретению и созиданию богатства культуры и ее смыслов. Анализируя в работах второго периода соотношение знака и значения, выражения и изображения, образа и смысла на примере лингвистического опыта, литературы, живописи, кинематографа, науки, философских доктрин и исторических событий, Мерло-Понти приходит к выводу, что все они обнаруживают одну и туже структуру - "тотальную интенцию", "значащее ядро", "собственное тело", "глубинный смысл", который, спонтанно проявляя себя, высвечивается в любой перспективе трансцендентального поля символического человеческого существования. Обращая особое внимание на феноменологическую концепцию истории, Мерло-Понти отвергает спиритуализм, который растворяет историю в абсолютном разуме, а также материализм, сводящий ее прежде всего к экономическому значению, и считает необходимым заниматься не "головой" (Гегель) и не "ногами" (Маркс), а "телом" истории. Подобно тому как в индивидуальном существовании различные мотивы переплетаются в единстве поведения и деятельности, так в коллективной истории экономические структуры, право, мораль, религия, искусство переплетаются в "теле" социальных событий, и этот синтез всегда оказывается в действительности более сложным и многозначным, чем строгая субординация значимости взаимодействующих сторон. Задача историка-феноменолога заключается в том, чтобы проникнуть в толщу этих смыслов, раскрыть и расшифровать их. В конце 1950-х гг. начался третий период творчества МерлоПонти, наметивший его переход от экзистенциальной феноменологии к т. н. "новой онтологии". Поставив в работе "Видимое и невидимое" (1964) вопрос о предельном основании самой возможности отношений телесной субъективности и воспринимаемого мира, поздний Мерло-Понти пытался найти его в особом роде бытия, "Плоти", или "диком" "первоначальном Бытии", для которого в классической философии не существовало даже понятия, поскольку оно является не бытием-в-себе, или объективной реальностью, и не бытием-длясебя, или конституирующим сознанием, но "Всеобщим Чувственного". "Первоначальное Бытие", "Плоть", или "Всеобщее Чувственного", и есть, согласно Мерло-Понти, подлинная трансценденция, в движении которой одновременно формируется и видимый мир, и видящая субъективность, происходит переплетение воспринимаемого и воспринимающего. Будучи открытым, динамичным, процессуальным, "первоБытие", по Мерло-Понти, является источником всех смыслов, самой возможности соизмеряемости и значительности каждой вещи и существующего индивида, поскольку они, в свою очередь, выступают как результат раскрытия Бытия, поскольку они порождены, обогащены и соизмерены с ним. Основные сочинения третьего периода творчества Мерло-Понти остались незавершенными. Главный итог, к которому пришел в результате своих поисков Мерло-Понти, состоит в признании трансцендирования и смыслосозидания в качестве основополагающих характеристик Бытия и человеческого существования и, как следствие этого, в признании "неопределенности", "многозначности" и "многосмысленности" в качестве неустранимой, онтологической структуры человеческого существования, истории и культуры, а не в качестве простого результата какого бы то ни было несовершенства нашего познания. Только учитывая в полной мере это решающее обстоятельство, человек может овладеть искусством устанавливать плодотворный и взаимообогащающий диалог с природой, другими культурами и людьми, что является жизненно важным для современного межцивилизационного взаимодействия и выживания всего человечества.
Соч.: La structure du comportement. P., 1967; Phenomenologie de la perception. P., 1945; Humanisme et terreur. P., 1947; Sens et non-sens. P., 1948; Eloge de la philosophie. P., 1953; Les sciences de lhomme et la phenomenologie. P., 1953; Les aventures de la dialectique. P., 1955; Signes. P., 1960; Le visible et linvisible. P., 1964; La prose du monde. P., 1969; Око и дух. M., 1992; Человек и противостоящее ему. - В кн.: Человек и общество. Проблемы человека на XVIII Всемирном философском конгрессе. Вып. 4. M., 1992; В защиту философии. М., 1996. Лит.: Вдовина И. С. Феноменология во Франции, обзор французской литературы 70-х годов. - В кн.: Природа философского знания, ч. II, Современная феноменология, т. 1. M., 1977; Она же. Философские проблемы общения: феноменологический подход. - В кн.: Философия и мировоззрение. М., 1988; Долгов K.M., От Киркегора до Камю. М-, 1991; Коссак Е. Экзистенциализм в философии и литературе. М., 1980; Пиворюс В. Перцептуальное сознание в феноменологии М. Мерло-Понти. - В кн.: Проблемы сознания в современной буржуазной философии. Вильнюс, 1983; Сахарова Т. А. От философии существования к структурализму. М., 1974; Тавризян Г. М. Проблема человека во французском экзистенциализме, М. 1977; Dufreme M. Maurice Merleau-Ponty. - "Les Etudes philosophiques", 1962; №1; Halda B. Merleau-Ponty ou la philosophie de lambigte. P., 1966; LefortC. Le софа, la chair. - "LArc", 1971, № 46; MadisonG. В. La phenomenologie de Merleau-Ponty: Une recherche des limites de la conscience. P., 1973; Sichere B. Merleau-Ponty ou le corps de la philosophie. P., 1982.
В. Л. Кошелева


© 2009-2020  lib.ltd.ua