Веб-бібліотека - головна сторінка


Митне право України / За ред. О.Х. Юлдашева:

Митна політика України. Поняття та основні складові митної політики. Принципи митного регулювання. Митна справа в Україні. Історія митної справи. Поняття митної справи. Законодавча реалізація митної справи в Україні. Митна статистика. Митне право та митне законодавство України. Поняття та предмет митного права України. Методи та принципи митного права. Система митного права України. Джерела митного права України. Поняття митно-правових відносин та їх структура. Загальна характеристика митного законодавства України. Правові підстави нарахування митних платежів та зборів. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності як елемент митно-тарифного регулювання...

Цюрупа М.В., Ясинська B.C. Основи сучасної політології: Становлення предмету політології - історико-наукові методологічні проблеми. Політологія в структурі політичного знання. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія - інтегральна соціальна наука і навчальна дисципліна. Методологічні засади, категорії та принципи політології. Основні парадигми політичного мислення. Функції політології. її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин). Протополічні погляди у країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки. З.Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя...
Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Академічний курс: Вступ до юридичної психології. Юридична психологія як наука. Предмет юридичної психології. Система юридичної психології. Зв'язок юридичної психології з іншими науками. Методи юридичної психології. Пізнавальна функція методів юридичної психології. Система методів юридичної психології. Використання методу тестування в юридичній практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Історія юридичної психології. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток і становлення юридичної психології. Природничонаукові основи юридичної психології. Психологічний аналіз діяльності людини. Емоційно-вольові процеси і стани...
Роменець В. А. Історія психології XX століття: Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...
Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших часів: ОМАНЛИВИЙ МИР (1919 - 1933 рр.). Перші наслідки мирних договорів. Нові кордони Німеччини. Гаранти проти Німеччини та репарації. Розчленування Австро-Угорщини та його наслідки. Балкани й розпад Османської імперії. Радянська проблема. Проблеми колоній. Перші кроки Ліги Націй. Європа в 1922-1925 рр. Каннська й Генуезька конференції, Рапалльський договір. Рурські справи. Врегулювання рурського питання. План Дауеса. "Женевський протокол". Середземноморська та Східна Європа. Визнання СРСР. Європа і апогей колективної безпеки (1925-1929 рр.). Локарнські договори та прийняття Німеччини до Ліги Націй. Бріан і Штреземан. Пакт Тріана-Келлога. Залишення Рейнської області. План Янга...
Ющук І. П. Українська мова: Сучасна українська мова як предмет вивчення. Походження української мови. Українська мова - державна. Стилі української мови. Мова як система. Фонетика і письмо. Звуки і фонеми. Звуки мови як фізичне явище. Звуки мови як фізіологічне явище. Членування мовленнєвого потоку. Звуки мови як соціальне явище. Фонеми в мовленнєвому потоці. ПИСЬМО. Виникнення і розвиток письма. Становлення писемності в Україні. Сучасний український алфавіт. Унормування українського правопису. Вживання великої букви. Транскрипція і транслітерація. Приголосні фонеми. Система приголосних фонем. Сонорні, дзвінкі і глухі приголосні. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака. Вживання апострофа. Подовження приголосних і подвоєння букв. Випадання приголосних...
Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: Філософсько-освітні та психолого-педагогічні засади методики викладання української літератури в старшій школі. Методика викладання української літератури як педагогічно-літературознавча прикладна наукова дисципліна, її парадигматика і систематизовані курси (друга половина XX ст). Діалогічний та екзистенціальний аспекти психолого-педагогічних засад викладання української літератури в школі. Рівні спілкування та їх практичне застосування в шкільному викладанні літератури. Рання юність як етап літературного розвитку школярів. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. Психологічно-літературознавче дослідження художнього тексту...
Карачинська Е. Т., Удалова В. К. Бібліотечні каталоги: Бібліотечні каталоги, їх значення і види. Централізована каталогізація. Значення каталогів. Види каталогів. Форма бібліотечних каталогів. Обладнання для карткових каталогів. Централізована каталогізація. Бібліографічний опис. Бібліографічний опис: поняття, значення і вимоги. Стандартизація бібліографічного' опису. Загальні правила складання бібліографічного опису. Складання бібліографічного опису під заголовком індивідуального автора. Бібілографічні описи під назвою. Бібліографчні описи на твори авторів-укладачів. Бібліографічні описи збірників. Бібліографічні описи на офіційні видання. Бібліографічні описи багатотомних видань. Бібліографічні описи серіальних видань. Бібліографічні описи частини книги...
Роменець В. А. Історія психології XX століття: Вчинок як осередок історичного поступу психологічної науки. Культурологічний підхід у тлумаченні історії психології. Ситуативний рівень) становленні психологічних знань. Конфліктна ситуація як принцип тлумачення психологічних знань у Стародавньому світі. Колізійна ситуація і формування психологічних знань. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історична психологія XX століття. Післядія (рефлексія) як реакція на вчинкову дію та формування смисложиттєвих настановлень (інтеріоризація-катарсис-переображення). Рефлексивність і вчинковий канон...
Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економіка та розвиток регіонів (областей) України: Стан, проблеми та основні напрями розвитку господарства економічних районів (регіонів) обласного рангу:. Вінницький регіон. Волинський регіон. Дніпропетровський регіон. Донецький регіон. Житомирський регіон. Закарпатський регіон. Запорізький регіон. Івано-Франківський регіон. Київський регіон. Кіровоградський регіон. Львівський регіон. Луганський регіон. Миколаївський регіон. Одеський регіон. Полтавський регіон. Рівненський регіон. Сумський регіон. Тернопільський регіон. Харківський регіон. Херсонський регіон. Хмельницький регіон. Черкаський регіон. Чернівецький регіон. Чернігівський регіон. Кримський регіон...
Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Порівняльна педагогіка як галузь наукових знань. Основні історичні етапи розвитку порівняльної педагогіки. Предмет порівняльної педагогіки, її завдання та методи дослідження. Провідні чинники розвитку освіти в сучасних умовах. Провідні контекстуальні чинники розвитку освіти в кінці XX - на початку XXI ст. Глобалізація як чинник впливу на розвиток освіти. Визначення глобалізації. Політичний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Економічний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Культурний аспект впливу глобалізації на розвиток освіти. Сучасний стан і перспективи розвитку освіти в провідних розвинених країнах та в Україні. Загальна характеристика суперечностей і перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі...

Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту:

Історія розвитку аудиту. Аудит в системі господарського контролю та його необхідність. Суть аудиту та його завдання. Виникнення аудиту в світі. Виникнення та встановлення вітчизняного аудиту. Предмет, метод та об'єкти аудиту. Предмет, об'єкти і суб'єкти аудиту. Методі методичні прийоми аудиту. Класифікація послуг, що надаються аудиторами. Аналітичні процедури в аудиті. Вибіркова перевірка. Організація аудиту в Україні, права і обов'язки аудиторів. Аудитор, його статус та сертифікація. Аудиторська діяльність. Управління аудиторською діяльністю. Основні принципи аудиту та вимоги до нього. Методика проведення аудиту, аудиторський ризик, помилки і обман в аудиторській практиці...

Мера (METRON)

Без понятия "меры" немыслима ни платоновская ни вообще античная эстетика.
а) Кроме обычного измерения одной величины другой Платон имеет в виду также (Politic, 283d - 284с) измерение вещи с точки зрения ее назначения или ее сущности. Если существуют искусства, существует и такой двоякий способ измерения - внешнефизический и идеальный; а если существует такой двоякий способ измерения, существуют и искусства. Если же нет чего-нибудь из двух - искусства или двоякого измерения, то нет и другого (Politic, 284d). Одни искусства - "те, которые измеряют числа, длину, глубину, ширину и толщину тем, что противно этому"; другие же - те, которые относятся к "реальной мерности вещи, соответственности, удачному попаданию, долженствованию (pros to metrion cai to prepon cai ton cairon to deon) и всему тому, что находится посредине между крайними тонами" (Politic, 284 е). В последнем случае мера вещи есть идея этой вещи;
и такое искусство не просто измеряет свои произведения, но измеряет так, что мы начинаем находить их соответствующими своему назначению, удачными, мерными, а не просто измеренными, т. е. исключающими всякие искажения и крайности. Другими словами, такая мера есть принцип эстетический.
б) Эти рассуждения в "Политике" особенно важны. Все остальное, что мы можем привести из Платона по вопросу о "мере", - только их развитие или иллюстрация. Мера, например, не только специальна, но и совершенна. "...Мера подобных вещей [вроде души с ее тремя способностями]... если хоть немного не соответствует сущности, бывает не очень мерною (metrics), ибо ничто несовершенное ни для чего не может быть мерой" (R. Р., VI 504с).
в) Эта специфическая и совершенная мера может быть рассматриваема и субъективно-психологически и диалектически, объективно и синтетично. В субъективном смысле мерой является "умение и знание" (Prot., 356 d - 357b; R. P., X 602с - 603а). С толкованием меры как свойством объективным, вытекающим из самых главных принципов диалектики, мы встречаемся и в общем анализе платоновского учения об эстетическом предмете. Именно в "Филебе" (26 d), как известно, выдвинуто учение о происхождении понятия меры из диалектического синтеза понятий предела и беспредельного. Платон хочет сказать, что предел, входя в диалектическое тождество с беспредельным, уже перестает быть просто пределом; он становится мерой. Таково объективно-диалектическое происхождение понятия меры.
г) Но мера получает у Платона еще более богатое содержание, когда он ее мыслит как такую меру, которая сразу и объективна и субъективна и дана в виде целой иерархической лестницы: она регулирует чистый ум, психическую оформленность, являясь принципом художественных и общечувственных структур, дышаших жизнью, являясь смесью "ума" и "удовольствия". В этих рассуждениях "Филеба" о мере вполне ощущается ее жизненный и вещественный характер.
д) Свою "меру" в той или иной форме Платон проповедует везде. Благодаря этой мере совершает все свои круговращения космос (Tim., 39 d).
Но Платон рассуждает не только о космической мерности (см. равномерности космических движений в R. Р., Х 617 ab). При неясности после третьего голосования в народном собрании пусть решают те, кто был "мерою голосования", т. е. кто руководил голосованием (Legg., VI 756); "измерительное искусство (имеется в виду измерение "длины, плоскости и глубины") является одним из трех основных предметов обучения" (Legg., VII 817 е) "...Для всего есть мера. У кого есть ум... для того мерою слушания рассуждении является целая жизнь" (R. Р., V 450 b). "Подобное любезно соразмерному подобному; несоразмерные же вещи нелюбезны ни друг другу, ни соразмерным. У нас мерой всех вещей, преимущественно, пусть будет бог, гораздо более, чем какой-либо человек, как это "некоторые утверждают" (Legg., IV 716 с). Заметим, что под "богом" тут меньше всего приходится понимать старые греческие мифологические существа. Это - мифология, прошедшая сквозь детально продуманную систему объективного идеализма. "Боги" в таком понимании едва ли чем-нибудь отличаются от "вечной природы".
ж) В "Определениях" Платона "мера есть середина между избытком и недостатком" (Def., 415 а). Здесь, пожалуй, имеется в виду не столько "мера" сколько "мерность", а может быть, даже "изморенность". И это значение меры попадается не раз. Так, мы читаем, что души пьют воду из реки забвения, причем, поскольку эта вода не удерживается ни в каком сосуде, "мерою этой воды по необходимости является самое питье"; "и кто не соблюдает благоразумия, тот пьет ее свыше меры; всегда же пьющие эту воду все забывают" (R. Р., Х 621 а). В другом месте утверждается, что социального неравенства сгладить нельзя, ибо "для неравных равное стало неравным, если не соблюдена настоящая мера" (Legg., VI 757а). В обоих случаях "мера" понимается как умеренная середина, как то, что не впадает ни в избыток, ни в недостаток.
з) Следует указать еще на слово "metrics", которое как раз и значит по существу "мерный", или "умеренный". "Умеренность" (metrion) есть середина между избытком и недостатком, достаточная в художественном, научном, техническом, - вернее, просто планомерном смысле (cata technen arcoyn) (Def.,415 а). Стало быть, от metron (в указанном смысле) metrion отличается тем, что избежание крайностей, избытка и недостатка обладает тут характером некоего планомерного действия. "Намеревающийся стать гармоничным [так я бы назвал здесь metrion] гражданином не должен вдаваться в подробности изучения грамоты" (Legg. VII 809е), т. е. Платон рекомендует тут избегать односторонности, происходящей от неумеренного изучения наук.
Само по себе понятие мерности близко подходит к понятию симметрии, хотя в. то же время и достаточно от него отличается. Его эстетический смысл не везде ясен. Наиболее четко этот смысл выражен в следующем тексте: "Тело наше как будто натянуто и держится теплотою и холодом, сухостью и влажностью и т. д.; а душа наша есть смешение и гармония этих начал, зависящая от хорошего и мерного соединения (epeidan... calos cai metrion cratei) их между собою. Если же душа есть гармония, то явно, что с непомерным (ametrios) ослаблением нашего тела или с его напряжением от болезней и прочих зол, она, несмотря на свою божественность, должна тотчас уничтожаться, подобно тому, как уничтожаются и другие гармонии, например, в звуках и во всех художественных произведениях." (Phaed., 86bc). "Кто превосходно соединяет гимнастику с музыкой и максимально мерно (metriotata) применяет их к душе, того мы по всей справедливости можем называть человеком совершенно мусическим и вполне гармоническим, гораздо больше, чем тот, кто умеет настраивать одну струну над другой" (R. Р., III 412а).
По-видимому, мерность, или умеренность, если ее понимать чисто формально, не имеет для Платона определенного эстетического смысла. Как и везде у Платона, эта категория становится эстетической только в связи. с тем конкретным предметом, к которому она применяется.. Платон приводит хороший пример: "Хотя существует три вида похорон - чрезмерно пышные, небрежные и умеренные, ты, законодатель, избрал только один вид, соблюдающий середину между двумя крайностями, его именно одобрил и предписал. Я же, если бы вывел в своем произведении какую-либо чрезвычайно богатую женщину, делающую распоряжения о своем погребении, стал бы хвалить пышные похороны. Если бы вывел человека скаредного и бедного, то похвалил бы убогие похороны. Если бы вывел человека, обладающего умеренным состоянием, да и самого по себе умеренного, похвалил бы соответствующие и похороны (Legg., IV 720de). Это рассуждение показывает, что мерность, взятая формально, не имеет для Платона никакого значения. Она обязательно связана с конкретной жизненной обстановкой. Да и в "Филебе", как мы помним, "мера" была неразрывно связана с абсолютной данностью того или иного вида бытия.
и) Укажем также на родственные термины: emmetros - "размеренный" и ametria - "несоразмерность", "неразмеренность". "Мера", "размеренность" - термин, обозначающий противоположность всему хаотическому, неясному, лишенному меры (echein alogos cai ametros) (Tim., 53a), "расходящееся и не приходящее в согласие невозможно привести в гармонию" (Conv., 187с). "Безобразие есть ли что-нибудь иное, как не род несоразмерности (ainetrias), везде лишенный вида? Никоим образом не иное" (Soph., 228ab). "Стремление невпопад" и непопадание в цель бывает именно от "несоразмерности" (ametrias) а не от соразмерности (xymmetrias) (Soph., 228 е). "Неразумная душа безобразна и несоразмерна (ametron)" (Soph., 228 d). "Итак, все благое прекрасно, а прекрасное - не лишено меры (оус ametron)" (Tim., 87 с). "Итак, различив в достаточной мере (metrics) чистые наслаждения и наслаждения, которые по справедливости можно назвать нечистыми, характеризуем в нашем рассуждении сильные наслаждения признаком отсутствия меры (ametriап), а несильные, напротив, признаком соразмерности (emmetrian). Установим, что наслаждения, которые имеют большую величину и силу и бывают такими то часто, то редко, относятся к роду беспредельного, в большей или меньшей степени проникающему тело и душу, другие же наслаждения отнесем к числу соразмерного (ton emmetron)" (Phileb, 52 с). Лишь немногие, когда возникают страсти, "могут предпочесть умеренное (metroy) многому" и "держать себя в надлежащих пределах (carterein pros to metrion)" Ho у "большинства людей" "желания неумеренны (ametros), и, хотя возможно извлекать умеренную (ta metria) прибыль, они предпочитают ненасытную прибыль" (Legg., XI 915 d). В общем учении об эстетическом предмете у Платона мы встречаем текст (Phileb, 64de) о том, что "смесь" погибает от отсутствия "меры" (melroy) и "соразмерности" (symmetroy) и что умеренность (metriotes) и соразмереппость "всюду становятся "добродетелью" и "красотой"".
"Несоразмерность" отнюдь не имеет у Платона формального значения, но она везде разная. Достаточно привести следующий пример: "Нигде соразмерность и несоразмерность (xyminetria cai ametria) не важны в такой степени, как в отношениях души к самому телу" (Tim., 87 d).
к) Эти термины Платон не везде употребляет в одинаковом смысле. Если metron употребляется у него в смысле metrion и emmetron, то и эти последние употребляются в смысле metron. Говоря об орлином и о плоском носе, Платон говорит, что средний между тем и другим величается правильным emmetron (R. Р., V 474 d), т. е."умеренным". Умеренно то, что не страдает ни избытком, ни недостатком. Emmetron употребляется в смысле соразмерности, согласованности: "Закон должен установить соразмерность (emmetron) и взаимную согласованность всего этого" (Legg., V 746 е).