Веб-бібліотека - головна сторінка


Предко О. I. Психологія релігії:

Психологія релігії як релігієзнавча дисципліна. Предмет психології релігії. Психологія релігії і релігійна психологія. Структура психології релігії та її методи. Тенденції психології релігії в контексті української релігієзнавчої думки. Відношення «людина - Бог» в контексті пошуку передумов психологічного осягнення релігії. Креативно-антропологічні можливості осягнення відношення «людина - Бог» в процесі становлення святоотцівської думки. Особливості трансформації змісту ідеї «внутрішньої» людини у філософії Г. Сковороди. «Відчуття» як засіб дослідження релігії у філософії Ф. Шлейєрмахера. Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX - на початку XX ст. Тенденції розвитку американської психології релігії...

Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха: Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...

МЕНТАЛЬНОСТЬ ПОЛИТИЧЕСКАЯ

- глубинный уровень коллективного и индивидуального сознания, включающий и бессознательное; совокупность интеллектуальнопсихологических установок, ориентирующих политическое поведение социальной и этнической группы, индивида. В отличие от идеологии - продуманной системы мысли, закрепленной властными или референтными структурами, ментальность выражает тот уровень общественного сознания, в котором отношение к миру остается логически не выявленным, неотрефлекгированным, не отделенным от эмоций и привычек, но дает возможность по-своему воспринимать самого себя, свое природное и социальное окружение.
В современной литературе понятие ментальности употребляется и в более широком смысле - как общая для членов социально-политической группы психологическая основа, позволяющая единообразно воспринимать и оценивать окружающую политическую реальность, понимать друг друга и действовать в соответствии с определенными устоявшимися нормами и образцами. Тем самым ментальность рассматривается в качестве важного фактора политической жизни общества.
Кризис в общественно-политической жизни ведет к разрушению сложившейся ментальности. Возникает "кризисная" ментальность - дезинтегрированное массовое сознание, для которого характерны неустойчивость и лабильность. Кризис ментальности отрицательно влияет на социальную активность населения, на достижение согласия в обществе подготавливает почву для экстремистских акций, аномии и этноцентризма.
Политическая ментальность - это относительно устойчивая совокупность политических установок различных социальных общностей, образ мыслей и политические образцы поведения людей.
Лит.: Баталов Э. Политическая культура современного американского общества. М., 1991; ФеврЛ. Бои за историю. М., 1991; АрьесФ. Человек перед лицом смерти. М., 1992; Запад и Восток: традиции и современность. М., 1993; Гуревич А. Я. Исторический синтез и школа "Анналов". М., 1993; Поликарпов В. С. История нравов России. Восток или Запад. Ростов-на-Дону, 1995; Динамика ценностей населения реформируемой России. М., 1996; История ментальностей. Историческая антропология. Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. М., 1996.
В. Н. Иванов, Г. Ю. Семигин