Веб-бібліотека

Суховірський Б. І. Регіональна стратегія економічного розвитку України:

Теорія і практика сучасного репоналізму. Методологія і маркетинг регіональних умов господарювання. Сучасні форми світогосподарської інтеграції. Інноваційна регіональна політика і програми. Геоінформаційні системи в економіці. Особливості європейського регіоналізму. Організаційні засади європейського регіоналізму. Загальноєвропейські принципи регіонального співробітництва. Правові основи європейського регіоналізму. Зарубіжний досвід утворення єврорегіонів та прикордонної співпраці. Регіоналізація відкритої економіки України. Пріоритетні напрями світової господарської інтеграції. Конкурентноздатність відкритої економіки. Перспективи українського регіоналізму. Геоекономіка і регіональна політика...

Чирва Ю. О., Баб'як О. С. Безпека життєдіяльності: Засади формування безпеки життєдіяльності. Формування безпеки життєдіяльності. Людський фактор у проблемі безпеки життєдіяльності. Правові засади управління в галузі безпеки життєдіяльності. Захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Державне управління, сили та засоби захисту населення від надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру та поведінка людини. Класифікація надзвичайних ситуацій. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Надзвичайні ситуації природного характеру та поведінка людини. Геологічні небезпечні явища...
Основы научных исследований / Под ред. А.А. Лудченко: Наука и научное исследование. Наука. Научное исследование. Научно-техническая информация. Формулирование темы научного исследования. Формулирование цели и задач исследования. Методология теоретических исследований. Методология экспериментальных исследований. Анализ теоретико-экспериментальных исследований и формулирование выводов и предложений. Внедрение и эффективность научных исследований. Внедрение научных исследований. Эффективность научных исследований. Общие требования и правила оформления научно-исследовательской работы. Общие требования к научно-исследовательской работе. Правила оформления научно-исследовательской работы. Рецензирование научно-исследовательских работ. Доклад о работе...
Політологія / За ред. Кремень В. Г., Горлача М. І: Що і як вивчає наука про політику. Політика - соціальне явище. Предмет та метод науки про політику. Становлення та розвиток політичних знань. Політичні ідеї Стародавнього Світу. Політичні вчення в Середньовіччі. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Політичні вчення в XVI -XVII ст. Розвиток політичної думки в XVIII ст. Політична думка в Європі, Росії кінець XVIII - XIX ст. Сучасні політичні вчення Заходу. Формування політичної думки в Україні. Джерела політичних знань. Основні напрями і тенденції розвитку суспільно-політичної думки в XIX - початку XX ст...
Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Основи теорії економічної і соціальної географії. Методологічні основи. Наукові підходи і категорії, деякі терміни і поняття. Ландшафтна оболонка як глобальний об'єкт досліджень у географії. Інтеграція наук і сутність географічного підходу. Взаємодія суспільства і природи та її закономірності. Єдність природи і суспільства, їх взаємодія. Закономірності взаємодії. Екологічний підхід. Природокористування і його місце у взаємодії суспільства і природи. Закономірність комплексності у природі і суспільстві. Гсокомплексологічна концепція. Системні об'єкти в економічній і соціальній географії. Суспільно-територіальний комплекс як найбільш інтегрований об'єкт досліджень...
Роменець В. А. Історія психології: XVII століття. Епоха Просвітництва: Історія психології як совість психолога. Дослідження з питань періодизації історико-психологічних знань. Становлення логічного осередку в історії психології - дія та вчинок. Вчинковий осередок і періодизація історії психології. Ситуативний рівень періодизації. Мотиваційний рівень періодизації. Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології. Історія психології як історія розробки значущих проблем. Тотем і ранні людські спільноти. Ритуал і вчинок - засади психології у Давньому Китаї. Нірвана й нестримна чуттєвість - засади психології у Давній Індії. Людське і вселюдське в ідеології Пророчого руху...
Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Історія становлення та розвитку науки. Суть наукового пізнання, знання та наукового дослідження. Етапи становлення і розвитку науки. Поняття, цілі і функції науки. Структурні елементи науки, їх характеристика. Наука як система знань. Наукознавство як система знань. Класифікація наук. Основні риси працівника науки. Організація науково-дослідної роботи в Україні. Організаційна структура науки. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні. Система підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів. Науково-дослідна робота студентів. Основи методології науково-дослідної діяльності. Поняття методології та методики наукових досліджень. Методологія теоретичних досліджень...
Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Система освіти в Україні. Поняття системи освіти, її структура. Принципи освіти в Україні. Завдання закладів освіти. Управління системою освіти в Україні. Теорія навчання (дидактика). Дидактика, її категорії. Сутність і завдання дидактики. Категорії дидактики. Зв'язок дидактики з іншими науками. Актуальні завдання дидактики. Процес навчання. Сутність навчання, його методологічна основа. Рушійні сили навчального процесу. Функції навчання. Логіка навчального процесу. Структура процесу учення. Типи навчання. Модульне навчання. Мотиви навчання. Оптимізація процесу навчання...
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Конфліктологія як міждисциплінарна галузь наукового знання. Становлення предмета конфліктології. Конфліктологія як комплексна система знань: об'єкт, предмет, методи дослідження, функціональна роль. Понятійний апарат і система категорій конфліктології. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань. Знання про природу конфліктів у давньому світі та античному суспільстві. Соціальні конфлікти як предмет аналізу мислителів Середньовіччя та Нового часу. Сучасні західноєвропейські конфліктологічні вчення та конфліктологія представників американської науки. Поняття, структура та анатомія конфлікту. Природа і поняття конфлікту. Структура конфлікту. Анатомія конфлікту. Об'єднана типологія конфліктів...
Нісімчук А. С. Педагогіка: Формування бакалаврів-професіоналів. Педагогіка та педагогічна технологія. Педагогіка та технологія освіти. Технологія формування особистості. Інтенсивні освітні технології. Особистісно орієнтовані технології. Теоретичні основи педагогічної технології. Технологія навчально-пізнавальної діяльності. Дефініції та структура технології навчання. Закономірності та принципи технології навчання. Зміст освіти в національній школі України. Методи навчання у сучасній педагогічній технології. Форми навчання у педагогічній технології. Технологія виховання. Технологія виховання: основні етапи реалізації. Закономірності та принципи технології виховання. Методи виховання у педагогічній технології. Технологія інтелектуальної підготовки бакалавра...

Мен-де-биран

(Marie-Francois-Pierre Gonthier de Biran, dit Maine de Biran, 1766 - 1824 гг.) - после Декарта и Мальбранша единственный значительный метафизик во Франции; независимо от немецкой философии, почти вовсе ему неизвестной, выработал взгляды весьма близкие к учению Фихте о я и Шопенгауэра - о воле. Служа в королевской гвардии, он был ранен в октябрьские дни 1789 г. и удалился в свое имение, где пережил эпоху террора; был членом совета 500, при Наполеоне - подпрефектом в Бержераке, при Людовике XVIII - членом палаты депутатов и государственного совета. Перед смертью он сам составил себе эпитафию: "Мой мозг сделался для меня убежищем где я испытал удовольствия, заставившие меня забыть о моих привязанностях" (он рано потерял жену). При жизни Мэн-де-Бирана вышло только несколько его мемуаров; из них особенно замечательны: "Mйmoire sur l&influence de l&habitude" (1802 г.) и "Mйmoire sur la dйcomposition de la facultй de penser" (1805 г.). Собрание сочинений Мэн-де-Бирана издано Кузеном (Париж, 1841 г.), а затем не вошедшие в это издание "Oeuvres inйdites" были собраны Эрнестом Навилем (Париж, 1859 г.). Мэн-де-Биран был мыслитель одинокий, самоучка, не подчинялся никакой школе, не знал ни одного иностранного языка и мало читал; свои идеи он черпал из самонаблюдения и самоуглубления. Хотя обыкновенно, и не без основания, различают три периода в его философии, но этим не нарушается единство учения, развивавшегося последовательно из одной основной мысли. В первых своих сочинениях Мэн-де-Биран исходит из критики Кондильякова сенсуализма и примыкающей к нему "идеологии" (единственные системы, которые он основательно изучил) и тут уже высказывает свой положительный принцип. Его критика совершенно самостоятельна: против крайней формы эмпиризма он не прибегает к противоположным односторонностям философского рационализма и спиритуализма и не ищет своих оснований ни в старом учении о врожденных идеях, ни в новейшем - об априорных формах и понятиях. Единственный источник для познания философской истины есть опыт, и именно опыт внутренний, поскольку в нем даны явления душевной жизни в их собственной действительности, без отношения к их предполагаемым внешним предметам и причинам. Во внутреннем опыте мы находим явления, отличительный характер которых состоит именно в том, что они никаким образом не могут быть сведены к ощущениям так называемых внешних чувств, как этого требует сенсуализм. Таковы, в особенности, внимание, припоминание и акты воли. Внимание невозможно объяснять (как делал Кондильяк) силой и яркостью ощущения. Когда мы прислушиваемся или всматриваемся, наше душевное действие связано никак не с более сильными и яркими, а, как раз наоборот, с более слабыми и смутными или даже еще не существующими ощущениями; здесь внимание умственно предваряет самое возникновение действительных ощущений. Точно также припоминание не может быть сведено к восприятию более прочных или почему-нибудь лучше сохранившихся в мозгу следов прошедших ощущений, так как оно именно и отличается от пассивной памяти тем, что намеренно вызывает следы менее прочные и в данный момент потерянные. Наконец, акт воли состоит или в выборе между данными желаниями, или в подавлении их всех; ни в том, ни в другом случае он сам не может быть сведен к желанию (как ощущения приятного, по Кондильяку); он не может быть объяснен и как преобладающее желание, потому что его сила особенно проявляется в подавлении именно преобладающих желаний. Общий признак этих основных душевных явлений, несомненно данных в нашем внутреннем опыте, состоит в их активности; с впечатлениями, идущими извне (к субъекту), здесь соединяется усилие (effort), идущее изнутри (от самого субъекта). В этом усилии, идущем от него, и только от него, наше я познает самого себя, сохраняя в нем свое тожество при всем многообразии своих состояний. Я, как тожественный центр всех душевных явлений, представляет категорию единства, не как пустую априорную форму, а как реальный факт, данный в опыте; как усилие, производящее изнутри известные движения, я познает себя как настоящую причину, и, таким образом, здесь дана категория причинности, тоже как положительный факт. Такие идеи, всецело заключающиеся в непосредственных данных внутреннего опыта, не следует смешивать с отвлеченными общими понятиями, видовыми и родовыми, которые, по взгляду Мэн-де-Бирана, не представляют сами по себе никакой действительности, а происходят лишь из сравнения предметов по их внешним сходствам. В факте усилия уже заключается и факт сопротивления (resistance): это два соотносительные и неразделимые термины одной и той же действительности, и наше я, находя себя самого в своем усилии, тем самым находит неизбежно и свою границу или свое другое в чувстве сопротивления, без которого и усилие было бы невозможно. Наше я открывается во внутреннем опыте как усилие, испытывающее сопротивление. В усилии основа нашего собственного психического существа, в сопротивлении - основа существа физического. Вся наша телесность есть сложная система сопротивлений, испытанных и испытываемых нашим я. Так как усилие не бывает без сопротивления, то наше я немыслимо в качестве "чистого духа" школьной метафизики. Отожествляя усилие с волей, Мэн-де-Биран сводит всю душевную жизнь к волевому началу, не признавая самостоятельного значения за интеллектуальной стороной. В своем "Essai sur les fondements de la psychologie" Мэн-де-Биран различает четыре области нашей жизни: область бессознательных процессов, в которой наше я прямо и непосредственно не действует; область непроизвольных ощущений, в которых пассивный элемент преобладает над деятельностью я; область явлений, управляемых вниманием, где преобладание переходит к активному началу; область самосознания, где деятельное я внутренне отрешается от всякого внешнего содержания и обращается на самого себя, почему Мэн-де-Биран называет эту область systиme rйflйxif (три первые называются им systиme affectif, systиme sensitifn systиme perceptif ou d&attention). В своем последнем, необработанном и неоконченном сочинении ("Nouveaux essais d&anthropologie") Мэн-де-Биран эти четыре системы сводить к двум: жизнь животная (animale) и жизнь собственно человеческая и присоединяет к ним третью - жизнь духа. Наше я, как усилие или воля, преодолевая низшую природу, не находит и в себе самом окончательного удовлетворения и стремится к абсолютной реальности или к божеству, которое открывается в вере и в особых явлениях внутреннего опыта, засвидетельствованных избранными людьми всех времен. Впрочем признание Божества или "абсолютного субъекта" имеет в философии Мэн-де-Бирана и некоторое рассудочное основание: так как понятие причины совпадает с понятием я или воли, а фактически несомненно, что человеческое я не есть причина всего существующего, то необходимо принять как такой причину другое, универсальное я. Но, оставаясь верным общему характеру своего воззрения, Мэн-де-Биран и в отношении к "жизни духа" основывался главным образом на данных внутреннего религиозного опыта. Все недостатки в учении Мэн-де-Бирана коренятся в двух, связанных между собой ошибках: в отожествлении воли с усилием и в замене целого понятия причинности одной его частью - понятием причины действующей, непосредственно производящей или ближайшей. Воля, вообще, есть внутреннее действие в его целости, направленное к известной цели, что вовсе не совпадает с частичными усилиями, посредством которых эта цель достигается; воля по преимуществу, или в высшем своем выражении, есть именно та, которая достигает своей цели без всяких собственных усилий. Не говоря уже о воле Божьей, Мэн-де-Бирану, как легитимисту, следовало бы вспомнить, что и воля королей старого режима проявлялась без усилия с их стороны и не предполагала сопротивления. Признак, который может отсутствовать, не есть признак существенный, а отожествлять что-нибудь с его несущественным признаком противно логике. Это сведение воли к усилию и причины вообще к причине непосредственно действующей чрезвычайно сузило умственный кругозор Мэн-де-Бирана и сообщило его философии крайне односторонний характер. Тем не менее, ему принадлежит та заслуга, что он выдвинул против школы Кондильяка значение внутреннего опыта и активную сторону душевных явлений и настаивал на духовно-телесном характере человеческого существа, против одностороннего картезианского спиритуализма.
Вл. С.


© 2009-2020  lib.ltd.ua