Веб-бібліотека

Титаренко Л.Д. та ін. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів:

Ідентифікація товарів. Сутність ідентифікації товарів. Ідентифікація та оцінка відповідності товарів. Види і засоби ідентифікації. Способи і методи ідентифікації. Фальсифікація товарів. Сутність і види фальсифікації. Наслідки фальсифікації. Заходи попередження фальсифікації. Способи і методи виявлення фальсифікації продовольчих товарів. Зерноборошняні товари. Кондитерські товари. Плоди та овочі. Смакові товари. Харчові жири. Молоко та молочні продукти. М'ясо та м'ясні товари. Риба та рибопродукти...

Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Предмет і завдання дидактики. Предмет і функції дидактики, становлення дидактики як науки. Зв'язок дидактики з іншими науками. Завдання сучасної дидактики початкового навчання. Види і методи дидактичних досліджень. Зміст початкової освіти. Поняття про зміст освіти. Реформування змісту початкової освіти. Навчальні плани і програми для початкових шкіл. Підручники для початкової школи. Процес навчання. Вікова характеристика готовності дітей до шкільного навчання. Сутність процесу навчання. Принципи і правила навчання. Етапи навчального процесу. Організація диференційованого навчання. Контроль та оцінка результатів навчання. Взаємозв'язок навчання і розвитку учнів. Рушійні сили розвитку дитини...
Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...
Мальська М.П. та ін. Основи туристичного бізнесу: Історичні передумови виникнення та розвитку туризму. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування. Вплив довкілля. Пожежна безпека. Біологічні чинники. Психофізіологічні навантаження. Небезпечні випромінювання. Хімічні чинники. Етап перевезення. Специфічні чинники ризику. Менеджмент у туризмі. Функція менеджменту "планування". Функція менеджменту "організація"...

МЕИНОНГ Алексиус

(17 июля 1853, Лемберг - 27 ноября 1920, Грац) - австрийский психолог и философ. В 1875 - 78 обучался в Вене под руководством Брентано. С 1882 и до конца жизни - профессор университета в Граце. В 1894 основал первый в Австрии институт психологии.
Наибольшую известность приобрела теория предметности Мейнонга, впервые сформулированная в 1904 в статье "О теории предметов" и обсуждавшаяся затем во всех его основных сочинениях. Следуя К. Твардовскому, он проводил различие между тем, что "подразумевается" в интенции ("содержание" интенционального опыта) и "объектом" интенции. Т. о. Мейнонг избегал проблем, связанных со смешением объекта, интендированного в акте, и любых ментальных феноменов. Хотя объекты, на которые направлено сознание, не являются мыслительными сущностями, они являются сущностями иного рода. Определить, что есть "предмет", невозможно, поскольку мы не можем указать ни на "род", ни на "характерные признаки" определяемого: "предмет" может быть обозначен только опосредованным образом - указанием на переживание, в котором он постигается. Как и Брентано, Мейнонг считает, что интенциональное отношение не зависит от существования объекта, равно как "объектом" может стать не только то, что существует. Теория предметности имеет дело не только с существующим, но и с не-сущим, а также возможным и невозможным ("Пегас", "бесконечно большое число" и т. д.). Предметы сознания вообще находятся "по ту сторону бытия" (ausserseiend): бытие объектом сознания не содержит в себе никаких заключений относительно бытия или не-бытия предмета. Предметом, имеющим свои особенные качества, может считаться все, на что нацелено сознание. Поскольку Мейнонг определяет понятие предмета на основании постигающего его переживания, то его классификация предметностей строится на основе классификации элементарных переживаний: представлению, мышлению, чувству и желанию соответствуют объекты (объект оказывается частным случаем предмета), объективы (Objektive), дигнитативы (Dignitalive) идезиративы (Desiderative). Мейнонг различает предметности высшего порядка (дигнитативы и дезиративы) и предметности низшего порядка, лежащие в основе предметностей первого типа. В объекте мы имеем дело либо с "бытием" (напр., "А" есть), или с "так-бытием" (So-sein; "А" есть "В"), либо с "со-бытием" (если "А", то "В"). Объектив (или предмет суждения) есть то, что, по Мейнонгу, в философской традиции ошибочно называли "суждением". Кдигнитативам принадлежит триединство истинного, прекрасного и благого, к дезиративам - "долженствование" и "цель". Мейнонг разрабатывал также теорию т. н. гештальт-качеств, (Gestaltsqualitat), выдвинутую австрийским психологом Эренфельсом (1859 - 1932) (напр., восприятие квадрата или мелодии не как суммы элементов, а как некоего целого). Мейнонг разрабатывал также проблемы ценностей.
Соч.: Uber Gegenstandstheorie. Selbstdarstellung. Hamb., 1988; Gesamtausgabe, Bd. 1 - 8. Graz, 1968 - 78.
И. А. Михайлов


© 2009-2020  lib.ltd.ua