Веб-бібліотека - головна сторінка


Кушнаренко Н.М., Удалова В.К. Наукова обробка документів:

Поняття про наукову й аналітико-синтетичну обробку документів, її суть і види. Суть і значення наукової обробки документів. Поняття "згортання інформації". Види наукової (аналітико-синтетичної) обробки документів. Наукова обробка документів як сукупність процесів аналізу і синтезу. Використання наукової обробки документів. Бібліографічний опис документів. Поняття бібліографічного опису, його функції, вимоги до нього. Основні етапи розвитку теорії та практики бібліографічного опису. Розвиток книгоопису з давнини до XVIII ст. Розвиток книгоопису в XIX ст. Розвиток теорії та практики бібліографічного опису в XX ст. Теорія і практика бібліографічного опису в першій половині XX ст...

Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Роль і значення мови в суспільному житті. Українська мова серед інших мов світу. Функції мови. Мовна норма. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль. Мова документів. Загальні вимоги до укладання та оформлення. Документ та його функції. Критерії класифікації документів. Вимоги до укладання та оформлення документів. Оформлення сторінки. Текст і його оформлення. Скорочування слів і словосполучень. Стандартизація ділового тексту. Реквізити ділових паперів. Дата. Індекс. Заголовок до тексту. Адресат. Гриф затвердження. Резолюція. Віза. Підпис. Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень. Документування в управлінській діяльності...
Ющук І. П. Українська мова: Сучасна українська мова як предмет вивчення. Походження української мови. Українська мова - державна. Стилі української мови. Мова як система. Фонетика і письмо. Звуки і фонеми. Звуки мови як фізичне явище. Звуки мови як фізіологічне явище. Членування мовленнєвого потоку. Звуки мови як соціальне явище. Фонеми в мовленнєвому потоці. ПИСЬМО. Виникнення і розвиток письма. Становлення писемності в Україні. Сучасний український алфавіт. Унормування українського правопису. Вживання великої букви. Транскрипція і транслітерація. Приголосні фонеми. Система приголосних фонем. Сонорні, дзвінкі і глухі приголосні. М'які і тверді приголосні. Вживання м'якого знака. Вживання апострофа. Подовження приголосних і подвоєння букв. Випадання приголосних...
Наливайко Д. С., Шахова К. О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Німецький романтизм. Ієнський гурток романтиків. Новаліс. Л. Тік і В. Вакенродер. Ф. Гельдерлін. Гейдельберзький гурток романтиків. А. фон Арнім. К. Брентано. Г. фон Клейст. Е. Т. А, Гофман. Г. Гейне. Французький романтизм. Період Консульства і Першої імперії. Ж. де Сталь. Б. Констан. Ф. Р. де Шатобріан. Періоди Реставрації і Липневої монархії. А. де Ламартін. А. де Віньї. Віктор Гюго. Жорж Санд. А. де Мюссе. Ж. де Нерваль. Італійський романтизм. Література 1797-1815 років. У. Фосколо. Література 1816-1848 років. А. Мандзоні. Д. Леопарді. Англійський романтизм. Вільям Блейк. Вільям Вордсворт. Семюель Тейлор Колрідж. Вальтер Скотт. Джордж Ноель Гордон Байрон...

МЕЙЕРСОН (MEYERSON) Эмиль

(1859-1933,) -франц. философ и историк науки польск. происхождения. Род. в Люблине, с 1882 жил во Франции. Начинал как историк науки, но вскоре его интересы переместились в сторону эпистемологии. Согласно М., теория научного познания должна опираться на историю научной мысли. Изучение последней показывает, что, несмотря на историческое многообразие научных теорий, существуют устойчивые структуры научного разума, проявляющиеся даже в ошибочных теориях. Общим знаменателем, указывающим на сходство современных теорий с их далекими предшественницами, является тенденция к отождествлению различного, лежащая, по М., в основе научного объяснения. Акцентируя внимание на каузальном объяснении, он расходится с позитивистской трактовкой теории как описания. Цель теоретического объяснения состоит в замещении бесконечного разнообразия мира ощущений тождественными во времени и пространстве отношениями. Уже на уровне здравого смысла фиксируется инвариантность вещей; наука заменяет ее еще более устойчивыми, стабильными и однородными объектами и структурами. В механике, например, все видимое разнообразие явлений сводится к различиям пространственных фигур и движений. Время в причинном объяснении постепенно сводится к пространству, как это показывает представление его в качестве одной из четырех координат пространственно-временного мира в теории относительности. Вместе с тем в своем стремлении к объяснению разум неизменно наталкивается на препятствия, не укладывающиеся в рациональную схему тождества. Между этой схемой и действительностью существует иррациональный остаток, который не удается свести к чистому тождеству, что и побуждает интеллект постоянно улучшать свои теории. Научный разум поэтому находится на перекрестке двух противоположных тенденций: стремления к объяснению через тождество и невозможности осуществить его до конца. Первая тенденция находит, согласно М., выражение в принципах сохранения, вторая, связанная с иррациональностью действительности, яснее всего представлена вторым началом термодинамики, где необратимость времени ведет к нарушению принципа тождества предшествующего и последующего состояния вещей. Вслед за Бергсоном он полагал, что становление рациональным образом непостижимо. Тем самым обнаруживается недостижимость идеала человеческого разума полностью рационализировать действительность. Концепция М. послужила одним из источников неорационализма, однако трактовка им причинности как априорной формы разума во многих отношениях еще близка к кантианству.
Тождественность и действительность. СПб., 1912; De l&explication dans les sciences. V. 1-2. P., 1921; La deduction relativiste. P., 1925.