Веб-бібліотека - головна сторінка


Збожна О. М. Основи технології:

Сировина, паливо, енергія, технологічні процеси і технологічні системи. Вступ до технології. Основні поняття та визначення. Вчення про технологію. Продуктивність. Собівартість. Якість. Типи виробництв та їх ознаки. Охорона довкілля. Техніка безпеки й охорона праці на виробництві. Сировина. Класифікація сировини. Вода. Повітря. Корисні копалини та способи їх добування. Підготовлення сировини до перероблення. Якість сировини та її вплив на якість продукції. Раціональне використання сировини. Паливо й енергія. Паливо. Енергія, її види та джерела. Раціональне використання енергії. Технологічні процеси. Виробничний і технологічний процеси. Поняття про виробничий і технологічний процеси. Складові технологічного процесу...

Збожна О. М. Основи технології: Сировина, паливо, енергія, технологічні процеси і технологічні системи. Вступ до технології. Основні поняття та визначення. Вчення про технологію. Продуктивність. Собівартість. Якість. Типи виробництв та їх ознаки. Охорона довкілля. Техніка безпеки й охорона праці на виробництві. Сировина. Класифікація сировини. Вода. Повітря. Корисні копалини та способи їх добування. Підготовлення сировини до перероблення. Якість сировини та її вплив на якість продукції. Раціональне використання сировини. Паливо й енергія. Паливо. Енергія, її види та джерела. Раціональне використання енергії. Технологічні процеси. Виробничний і технологічний процеси. Поняття про виробничий і технологічний процеси. Складові технологічного процесу...
Дмитрук О.Ю., Дмитрук С. В. Екотуризм: Екологічний туризм. Основні концепції, поняття та підходи. Екотуризм базові поняття і терміни. Принципи, функції та завдання екологічного туризму. Гносеологічні та історичні основи екологічного туризму. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних природознавчих та краєзнавчих подорожей в світі. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних туристсько-краєзнавчих подорожей і екскурсій в Україні. Екотуристська діяльність. конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Екотуристська діяльність. Конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Науково-методичні основи менеджменту в екотуризмі. Суспільно-економічні основи та економічний зміст стратегічного менеджменту в екотуризмі...
Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство: Дозвіллєзнавство як наукова дисципліна та навчальний предмет. Дозвілля і дозвіллєва діяльність як галузь наукового знання. Соціальний феномен вільного часу. Структура дозвіллєвої діяльності. Соціально-історичні особливості розвитку сучасної системи культурно-дозвіллєвої діяльності. Історико-культурний аналіз дозвілля та дозвіллєвої діяльності наприкінці XIX - 90-ті роки XX ст. Соціально-історичні особливості розвитку дозвіллєвих центрів для молоді в нашій країні і за кордоном. Сучасний етап організації культурно-дозвіллєвої діяльності в країнах зарубіжжя. Соціалізація вільного часу та дозвіллєвої діяльності. Час як значна соціальна цінність. Зміст і структура вільного часу...
Соціологія: Курс лекцій / За редакцією В. М. Пічі: Предмет, структура, функції соціології. Зв'язок соціології з іншими науками. Протосоціологія (Розвиток соціального знання від античності до О.Конта). Історичний розвиток соціологічної думки у країнах Західної Європи. З історії становлення і розвитку соціологічної Думки в Україні. Теорія соціальної структури суспільства. Економічна соціологія. Соціологія праці та управління. Соціологія політики. Соціологія нації. Соціологія освіти. Соціологія культури. Соціологія науки. Соціологічна теорія особистості. Соціологія молоді. Соціологія вільного часу. Соціологія сім'ї. Соціологія виховання. Соціологія конфлікту. Соціологія девіантної поведінки. Конкретно-соціологічні дослідження: поняття, види, етапи...
Муромцева Ю.І. Демографія: Демографія. Предмет і методи дослідження. Об'єкт і предмет демографії. Методологічні засади демографії. Міжпредметні зв'язки демографії. Джерела даних про населення і демографічні процеси. Переписи населення. Вибіркові обстеження населення. Поточний статистичний облік населення. Чисельність населення та його склад. Абсолютна чисельність населення. Середня (середньорічна) чисельність населення. Статево вікова структура населення. Шлюбно-сімейна структура населення. Динаміка чисельності та складу населення України. Смертність і тривалість життя населення. Епідеміологічний перехід. Показники рівнів і структури смертності. Динаміка смертності й очікуваної тривалості життя в Україні. Народжуваність і репродуктивна поведінка...
Желібо Є.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Безпека життєдіяльності як категорія. Наукові засади безпеки життєдіяльності. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти. Рівні системи «людина - життєве середовище». Ризик як оцінка небезпеки. Загальна оцінка та характеристика небезпек. Концепція прийнятного (допустимого) ризику. Управління ризиком. Якісний аналіз небезпек. Теми для курсових, рефератів і контрольних робіт...

МАТЕМАТИКИ (философия)

рефлексия, исходящая из анализа математического умозаключения, чтобы вывести из этого общую теорию функционирования человеческого ума. Что является объектом математики? Мы знаем, что математика начала развиваться в Египте (двадцать веков до Р.Х.) с целью перераспределения участков земли, которое приходилось производить каждый год после разлива Нила. Так родилась геометрия в этимологическом смысле этого слова (измерение земли). Наука о числах и измерение фигур были открыты пифагорейцами (VI в. до Р.Х.). Теорема Пифагора была открыта в процессе наблюдения над треугольными плитами, которыми был вымощен пол в домах. Математическое доказательство конструирует определенный объект с линейкой и циркулем. Греческий философ Зенон из Элей (V в. до Р.Х.) своими знаменитыми парадоксами ("Ахилл и черепаха", стрела, не попадающая в цель) уже тогда хотел доказать, что движение - это реальность для чувств, но что его нельзя помыслить, что оно не существует рационально; он утверждал, что мир разделяет чувственную реальность и реальность математическую, или логическую. Однако должно было пройти двадцать веков, прежде чем Декарт (XVII в.) заменил математическим анализом простое построение фигур, так что на смену фигурам пришли уравнения. Лейбниц (XVII в.), изобретая исчисление бесконечно малых величин (одновременно с Ньютоном), помещает математический объект за пределы допустимого чувственного представления. Отныне математические системы будут развиваться независимо от любых соотношений с чувственной реальностью: если Евклид ("Начала геометрии", III в. до Р.Х.) опорой для своей геометрии сделал аксиомы (аксиома - это самоочевидный принцип), математики будут исходить из постулатов (чисто абстрактных принципов), ценность которых измеряется исключительно полнотой тех следствий, которые можно из них вывести. Так, русский математик Лобачевский (1792-1856) построит свою систему исходя из гипотезы (или постулата), что можно провести не одну только, но бесконечное множество параллельных линий к прямой в одной точке. Немецкий математик Риман будет исходить из противоположного постулата (невозможно провести ни одной параллельной прямой к прямой в одной точке), чтобы построить новую геометрическую систему, вообще не соответствующую воспринимаемой нами реальности, но абсолютно когерентную. Считается, что математическая истина имеет гипотетико-дедуктивную природу: смысл термина определяется лишь через его отношения с другими терминами. Математическая истина определяется теперь не как соответствие мысли реальности, но как самосогласованность мысли в комбинациях знаков или символов, выводимых из правил (или аксиоматик), постулированных вначале. Математика и реальность. Стоит заметить, что Эйнштейн смог построить свою теорию относительности лишь в опоре на геометрию Рима-на и что только на основе его исчислений стала возможной разработка атомной бомбы (против использования которой он всегда выступал). "Самое удивительное, - писал Эйнштейн, - то, что самые формальные, самые абстрактные математические умозаключения, в конце концов всегда расширяют наше знание о мире". "Самая непостижимая вещь - это то, что мир постижим". Это чудо соответствия самого сложного математического формализма и реальности мира воспринималось Эйнштейном как "космический религиозный опыт" , делающий возможным "самые мощные и благородные научные исследования". Это чувство, которое можно назвать общностью природы разума и опыта, было описано уже Кантом в его работе "Критика способности суждения" (1790) в форме эстетического чувства. Математика и философия. Декарт в "Рассуждении о методе" (1637) попытался применить к философскому размышлению метод, позволяющий математически связать ясные и очевидные положения. "Эти длинные цепочки таких простых и легких доводов, которыми обычно пользуются геометры в своих наисложнейших доказательствах, навели меня на мысль, что все те вещи, которые попадают в поле человеческого познания, соединяются точно так же и что если только мы воздержимся от того, чтобы считать какую бы то ни было из них истинной, и будем сохранять последовательность, необходимую для выведения одних из других, то самые далекие вещи окажутся достижимыми и самые скрытые можно будет раскрыть". Лейбниц на протяжении всего своего творчества (начиная с "De arte combinatoria", 1666 вплоть до "Новых опытов о человеческом разуме", 1704) мечтал определить логику или комбинаторику человеческих мыслей, "универсальную математику", или "искусство непогрешимости", которое позволило бы связать суждения "таким образом, чтобы мы были уверены в безошибочности". Стоит заметить, что мировоззрение Лейбница, изложенное в его философии ("Монадология", 1714), исходит из размышления над исчислением бесконечно малых. Неокантианство Мар-бургской школы (вторая половина XIX в.) развивало кантианскую теорию познания, воспринятую как размышление над физикой Ньютона, в направлении математической логики, в которой должны отразиться высшие функции ума. Философия математики, как правило, представляет собой анализ умственных операций при математическом построении, или эпистемологию математики. Именно в таком виде она была изложена в "Principia Mathematica" (1910-1913) Рассела и во Франции в переводе Кавайеса выполненном, в частности, Дезанти. См. Умозаключение, Логика.