Веб-бібліотека - головна сторінка


Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка:

Система освіти в Україні. Поняття системи освіти, її структура. Принципи освіти в Україні. Завдання закладів освіти. Управління системою освіти в Україні. Теорія навчання (дидактика). Дидактика, її категорії. Сутність і завдання дидактики. Категорії дидактики. Зв'язок дидактики з іншими науками. Актуальні завдання дидактики. Процес навчання. Сутність навчання, його методологічна основа. Рушійні сили навчального процесу. Функції навчання. Логіка навчального процесу. Структура процесу учення. Типи навчання. Модульне навчання. Мотиви навчання. Оптимізація процесу навчання...

Терехова С. I. Вступ до перекладознавства: Визначення і зміст поняття "переклад". Переклад як вид людської діяльності. Переклад як процес людської діяльності. Переклад як результат творчості перекладача. Переклад як умовна назва наукової дисципліни. Завдання курсу. Основні проблеми сучасного перекладознавства. Значення перекладу в сучасному житті. Зв'язок перекладу з іншими сферами діяльності людини. Суспільно-політичне значення перекладу. Національно-культурне значення перекладу. Роль перекладу в науково-технічному прогресі. Загальнонаукове значення перекладу. Переклад і інші наукові галузі. Значення перекладу для розвитку бізнесу та економіки. Переклад і збагачення мови та літератури. Переклад і філософія. Переклад і історія...
Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: Філософсько-освітні та психолого-педагогічні засади методики викладання української літератури в старшій школі. Методика викладання української літератури як педагогічно-літературознавча прикладна наукова дисципліна, її парадигматика і систематизовані курси (друга половина XX ст). Діалогічний та екзистенціальний аспекти психолого-педагогічних засад викладання української літератури в школі. Рівні спілкування та їх практичне застосування в шкільному викладанні літератури. Рання юність як етап літературного розвитку школярів. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. Психологічно-літературознавче дослідження художнього тексту...
Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК: Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...
Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: Філософсько-освітні та психолого-педагогічні засади методики викладання української літератури в старшій школі. Методика викладання української літератури як педагогічно-літературознавча прикладна наукова дисципліна, її парадигматика і систематизовані курси (друга половина XX ст). Діалогічний та екзистенціальний аспекти психолого-педагогічних засад викладання української літератури в школі. Рівні спілкування та їх практичне застосування в шкільному викладанні літератури. Рання юність як етап літературного розвитку школярів. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. Психологічно-літературознавче дослідження художнього тексту...

МАРК АВРЕЛИЙ АНТОНИН

(Marcus Aurelius Antoninus) (26 апреля 121, Рим - 17 марта 180, Виндобона, ныне Вена) - последний крупный представитель Поздней Стой, римский император (с 161). Единственное сочинение "К самому себе" в 19 книгах, - философский "дневник" (состоящий из отдельных рассуждений) в жанре диатрибы, один из лучших памятников моралистической литературы. По сравнению с Сенекой и Эпиктетом Марк Аврелий менее оригинален; его значимость - в личном и свободном отношении к "сумме" стоических догм, которым у него сопутствуют гераклитовские, эпикурейские и платонические мотивы при общем скептическом настрое.
Интересы его сосредоточены в области пракгическс;; этики: гносеология, космология и теоретическая этика интересуют его только как пропедевтика. Космос есть целесообразно упорядоченное целое, управляемое промыслом, или всеобщим разумом, тождественным материальной божественной пневме. Однако основа стоического мировоззрения (соединение понятий "космос" и "разум") становится у Марка Аврелия объектом скептической оценки и последующего выбора: либо промысл и целесообразность с их неизбежными издержками, либо хаос атомов (IX 39). Но и признание первого не устраняет сомнений в познаваемости мира (V 10; VII 32; 1Х41), представления о котором пронизаны мотивами вечного обновления (VI 16; IX 28), хотя стоическое учение о "воспламенении" упоминается лишь вскользь (III 3). Душа человека тождественна "пневматическому" началу , разум (истечение, частица мирового разума - IX 6) - "ведущему" (I 2; XV 3). Подобно Панэтию, Посидонию и Сенеке, Марк Аврелий отвергает психологический монизм Ранней Стой: "ведущее" резко отделяется от влечений, разум (иногда отождествляемый с личным "демоном" - II 13; V 27) противопоставляется не только душе, но иногда (в платоническом духе) и веществу в целом (XII 2 - 3). Счастье заключено в добродетели - философском согласии со всеобщим разумом (III 6; IV 16; VIII 54). Нужно обратиться "к самому себе", сообразовать свое разумное начало (которое единственно в "нашей власти") с природой целого и так обрести "бесстрастие" (III 7; V 15; 32; XI 18). Все предопределено от века (Х5), мудрец принимает судьбу как должное и любит свой жребий (IV 26; VII 54). Однако Марк Аврелий (как и все стоики) заинтересован в обосновании автономии морального выбора. Добродетель должна подчиняться иной причинности, нежели природные явления: какую бы картину мира ни выбрал человек - стоическую, атомистическую и т. п. - он должен сделать себя достойным божественной помощи (X 6 - 7; XI 18; XII 14). "Теодицея" Марка Аврелия вполне традиционна: зло имеет исключительно моральный характер, и боги не отвечают за него (VI 41 - 42). Иногда у него проглядывает огрубленный интеллектуализм уже платонического толка - пороки суть следствие неведения (IV 3; XI 18). С Сенекой, Эпиктетом, а также с христианским учением (при отрицательном отношении к христианам - XI 3) Марка Аврелия сближают призывы к гуманности, к заботе о душе, к осознанию своей греховности (II 6; 8; VII 31; IX 4 - 5); космополитический пафос обретает особый смысл в устах повелителя мировой империи (IV 4). В обостренном личном отношении к божеству, в пессимизме, близком к трагической безысходности, выражается характерное для Поздней Стой сочетание философского умозрения с интимным религиозным чувством.
Соч.: Ad se ipsum libri XII, ed. J. Dalfen. Lpz., 1979; в рус. пер.: Наедине с собой. Размышления, пер. С. Роговина. М., 1914 (переиздание: Магнитогорск, 1994); Размышления, пер. А. К. Гаврилова. Л.. 1985. Лит.: Унт Я. "Размышления" Марка Аврелия как литературный и философский памятник. - В кн.: Марк. Аврелии. Размышления. Л., 1985; Neuenschwander И. R. Mark Aureis Beziehungen zu Seneca und Poseidonios. Bern - Stuttg., 1951; Pesce D. Epicuroe Marco Aurelio, Due studi sulla saggezza antica. Firenze, 1959; Bodson A. La morale sociale des demiers Stociens. P., 1967;. Dalfen J. Formgeschichtliche Untersuchungen zu den Selbstbetrachtungen Marc Aurels. Munch., 1967; Rutherford R. B. The Meditations of Marcus Aurelius. A study. Oxf., 1989; Fontaine F. Marc Aurele. P., 1991. См. также лит. к ст. Стоицизм.
А. А. Столяров