Веб-бібліотека - головна сторінка


Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха:

Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...

Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології: Теоретичні аспекти загальної екології. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища. Структура природного середовища. Природне середовище. Атмосфера. Літосфера. Гідросфера. Природні ресурси. Біосфера. Загальні властивості біосфери. Склад і функціонування біосфери. Проблема походження життя на Землі. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Ноосфера. «Біосфера-2». Кругообіг речовин та енергії в біосфері. Організми та середовище. Великий кругообіг речовин й енергії. Вплив антропогенного фактора на кругообіг. Природні ресурси Землі. Біологічні ресурси. Мінеральні й енергетичні ресурси. Кліматичні ресурси. Життєвий простір. Генетичний фонд. Структура сучасної екології. Предмет екології. Основні екологічні поняття...

МАРК АВРЕЛИЙ Антонин

(Marcus Aurelius Antoninus) (26.4.121, Рим -17.3.180, Виндобона, ныне Вена), рим. философ-стоик, император (с ?61). Автор соч. "К самому себе" (на др.-Греч, яз.), содержащего записи кратких рассуждений по вопросам мироустройства и этики. Практицизм и скептицизм М. А. не позволили ему быть вполне Последоват. стоиком. Стоич. философия сочетается у М: А. с некоторыми идеямн эпикурейцев, перипатетиков и киников. Всё происходящее в мире М. А. рассматривает как проявление промысла природы, отождествляемой с богом - активным, разумным и материальным началом, проникающим весь мир и объединяющим его в единое целое. У М.А. сильнее, чем в раннем стоицизме, проявляется яичное религ. отношение к миру как к богу и требование активного coтрудничества каждого человека с мировыми силами. Как и Эпиктет, М. А. подчёркивает различие между внеш. миром, не зависящим от человека, и собств. внутр. миром, единственно подвластным человеку. Счастье достигается приведением своего поведения, чувств и взглядов в соответствие с внеш. миром, в к-ром всё происходит согласно естеств. закону, т. е. paзуму всеобщей природы. Во мн. записях, отступая от стоич. доктрины, М. А. рассматривал человеч. разум как нечто полностью отделённое от души и как единственное подлинно человеч. начало. В нек-рых случаях разум признаётся божеств. истечением в духе неоплатонизма или отождествляется с внутр. божеством человека, как и у Посидония. М. А. не отрицал гераклитовского учения о мировых пожарах с той решительностью, как это делал Панетий, но, как и последний, склонялся к идее непрерывных превращений первостихий. Часто варьируемая у М. А. гераклитовская идея текучести всего существующего, тема смерти, нек-рые платонич. и неопифагорейские мотивы, создающие впечатление резиньяции и пессимизма, принадлежат к общим местам увещательной литературы.