Веб-бібліотека - головна сторінка


Бедь В.В. Юридична психологія, 2002:

Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...

Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Комунікативна лінгвістика як наука і навчальна дисципліна. Природа, компоненти і форми комунікації. Сутність, категорії комунікативної лінгвістики та її взаємозв'язки з іншими галузями знання. Предмет і завдання комунікативної лінгвістики. Методи комунікативної лінгвістики. Природа спілкування і комунікації. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Відмінності спілкування людей і тварин. Спілкування як діяльність. Типи спілкування. Основні закони спілкування. Особливості міжособистісного спілкування. Тенденції розвитку сучасного спілкування. Моделі комунікації. Компоненти комунікації Елементарні компоненти і засоби комунікації. Канали комунікації. Комунікативний шум. Вербальні компоненти спілкування...
Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування: Що таке етикет і протокол. Основи етикету. Знайомство. У гостях. Після того, як вас відрекомендували. Вітання. На вулиці. У приміщенні. Як відповідати на вітання. Звертання. Вживання титулів і звань при звертанні. "Ви" і "ти". Прощання. Візит у гості. Як приймати і як відхиляти запрошення. Коли йдете в гості. Коли і як приходити. У гостях. Коли і як іти. Прийом гостей. Незвані гості. Як запрошувати гостей. Підготовка до прийому гостей. Як зустрічати гостей. Як розмістити гостей. Проведення застілля. Правила поведінки за столом. Як сідати за стіл. Я[о робити із серветкою. Як їсти і користуватися столовими приборами. Як розливати алкогольні напої. Коли і як слід цокатися чарками...
Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки): Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...
Конфліктологія / За ред. Л. М. Герасіної: Конфліктологія як наука (соціально-правовий аспект). Предмет, об'єкт, закони і методи конфліктології. Розвиток проблем конфлікту в парадигмах соціальної та правової наук. Конфлікт і механізми його розвитку. Феномен конфлікту. Конфлікти соціальної сфери. Суспільна криза. Витоки, причини та рушійні сили конфлікту. Динаміка конфлікту. Учасники і суб'єктивна складова конфлікту. Сфери розгортання конфліктів. Економічний конфлікт. Політичний конфлікт. Конфлікт культур і духовних цінностей. Етнонаціональні конфлікти. Юридичний конфлікт. Релігійні конфлікти. Розв'язання і попередження конфліктів. Засоби і механізми розв'язання конфліктів. Соціально-правові технології попередження конфліктів...
Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка: Загальні основи української етнопедагогіки. Поняття про педагогіку, народну педагогіку, етнопедагогіку. З історії розвитку української етнопедагогіки. Структура української етнопедагогіки. Основні принципи і засоби української етнопедагогіки. Педагогічні погляди народу на виховання підростаючого покоління. Мета, зміст та основні чинники виховання. Засоби та методи виховання. Принципи народного виховання. Самовиховання в житті людини. Етнопедагогіка - основа сучасної національної системи виховання. Виховний ідеал української народної педагогіки. Суть виховного ідеалу. Традиційний український ідеал людини. Тип досконалої людини в українській козацькій педагогіці. Виховний ідеал у творчості Г. Ващенка...
Ванеев А. Н., Минкина В. А. Справочник библиографа: Библиографическая теория и библиографическая практика. Видовая структура библиографии. Документальный поток как основа. Библиографической деятельности. Основные разновидности документов. Документальный поток и особенности его развития. Закономерности развития документального потока. Информационные ресурсы. Состав и свойства информационных ресурсов. Государственная система научно-технической информации. Универсальные информационные ресурсы. Информационные ресурсы по экономике. Информационные ресурсы в области права. Информационные ресурсы по истории. Информационные ресурсы в области художественной литературы и литературоведения. Информационные ресурсы негуманитарных областей науки и практики...
Іванова Т. В., Піддубна Л. П. Муніципальне діловодство: Документ і документаційне забезпечення управління. Документ, його роль та місце в муніципальному управлінні. Нормативно-методична база діловодства. Види документів та їх класифікація. Стандартизація, уніфікація і трафаретизація управлінських документів. Документування та документальне забезпечення управлінської діяльності. Основні вимоги до складання та оформлення управлінських документів. Формуляр документа, його основні реквізити та їх характеристика. Бланк документа, вимоги, що пред'являються до нього. Загальні вимоги до оформлення тексту документів. Оформлення організаційно-розпорядчої документації. Класифікація організаційно-розпорядчої документації за функціональною ознакою...
Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації: Інституційне середовище міжнародного бізнесу. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій. Сутність сучасної міжнародної організації. Типізація міжнародних організацій. Механізм функціонування міжнародних організацій. Право міжнародних організацій. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени. Прийняття рішень у міжнародних організаціях. Міжнародні службовці. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Запитання і завдання для обговорення. Міждержавні економічні організації. Сутність і види міждержавних організацій. Основні функції міждержавних організацій...
Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Специфіка науково-дослідницької діяльності. Наука як сфера людської діяльності. Поняття про науку. Наукова комунікація. Наукова школа. Науково-дослідницька діяльність студентів. Підготовка та атестація наукових і науково-педагогічних кадрів. Докторантура. Аспірантура. Здобувачі наукового ступеня, які працюють над дисертаціями поза докторантурою або аспірантурою. Психологія і технологія наукової творчості. Організація творчої діяльності. Психологія наукової творчості. Робочий день науковця. Робоче місце науковця. Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності. Ділове спілкування. Ділове листування. Ділова розмова по телефону. Особистий архів (бібліотека) здобувача...

Карлін М. І. Фінанси зарубіжних країн:

Громадянське суспільство, ринок і державні фінанси. Суспільні блага в громадянському суспільстві та їх фінансування державою. Зовнішні екстерналії. Теорема Рональда Коуза. Критика Р. Коузом «податку Пігу». Вплив політичних чинників на державні фінанси в демократичному суспільстві. Теорія суспільного вибору. Парадокс Ерроу. Теорема К. Ерроу. Політична рівновага. Парето-оптимум. Державні доходи та їх вплив на фінанси підприємств і домашніх господарств. Методи фінансування державних видатків. Мета і принципи формування державних доходів. Деякі основи оподаткування в цивілізованому суспільстві. Податковий тягар, його структура. Ухилення від податків. Поширення тіньової економіки у світі. «Відмивання брудних грошей»...

МАДХЬЯМИКА

(санскр. madhyamika, от madhya - средняя, срединная) - первая философская школа индийской махаяны. Основана Нагарджуной во 2 в. Название школы перекликается с понятием Срединного Пути (мадхьяма-пратипат), которое являлось наиболее древним и общим самоназванием буддизма. Другие названия школы: шунья-вада, или учение о пустоте, нихсвабхава-вада, или учение об отсутствии самостоятельной сущности.
Малхьямика возникла в условиях религиозно-идеологического соперничества с другими школами раннего буддизма и философскими течениями древней Индии. Историческое значение мадхьямики состоит в том, что ее мыслители распространяли и защищали в полемике идеи, принципы и основные положения Слова Будды, запечатленного в неизвестном дотоле цикле сутр "Совершенствования мудрости" ("Праджня-парамита"; см. Праджняпарамиты сутры) и иных раннемахаянских источниках. Нагарджуна и его последователи редактировали и комментировали эти тексты, объясняя их ритуально-эзотерическое содержание, создавали трактаты, в которых посредством философских учений и логико-полемических приемов стремились передать религиозную сущность махаяны, доказать ее превосходство, как среди буддийских школ, так и среди всех религий Индии. Последняя функция осуществлялась также через участие в общественно-идеологическом строительстве путем непосредственного обращения с посланиями и наставлениями к имущим и царям с разъяснениями и махаянскими оценками всех сторон жизнедеятельности государства и поведения государя, его внутренней и внешней политики, образа мыслей и чувств. В Индии развитие мадхьямики продолжалось до окончательного исхода буддистов в Гималаи и Тибет в 12 в. По-видимому, уже в 3 в. учителя школы проповедовали в буддийских монастырях Центральной Азии, откуда сутры махаяны привозятся в Китай и переводятся. В конце 4 в. индиец Кумараджива основал здесь аналог мадхьямики под названием саньлунь-цзун (школа трех трактатов). Последняя приобрела широкую известность в конце 6 в. благодаря деятельности Цзицзана (549 - 623). Его корейский ученик Пикван в 624 прибыл в Японию, где создал местный аналог индо-китайской мадхьямики - санрон-сю. Но в Китае с 8 в., а в Японии с 9 в. школа приходит в упадок, а ее письменное наследие переходит к другим школам (особенно тяньтай-цзун и тэндайсю соответственно, которые существуют доныне). Второй путь распространения мадхьямики пролегал через Гималаи и Тибет, где в проповеди буддизма во второй половине 8 в. огромную роль сыграли крупнейшие ее представители Шантаракшита и Камалашила. Все школы этих стран в большей или меньшей мере изучают и практикуют мадхьямику до сих пор. Прямой наследницей считает себя школа гелуг (см. Ламаизм), нынешний духовный лидер которой Далай Лама 14-й постоянно выступает с лекциями по проблемам современной мадхьямики. В тибетском собрании переводов с санскрита трудов индийских мыслителей - Данджуре - особый отдел (17 томов энциклопедического формата) составляют комментарии к сутрам и философско-полемические произведения мадхьямики. Именно школа гелуг посвятила в буддизм все монгольские народы, в т. ч. калмыков и бурятов, а также тувинцев. Учителя этих стран оставили заметный след в тибето-монгольском буддизме. Т. о., мадхьямика является философской основой исторического российского буддизма. С кон. 80-х гг. 20 в. тибетские ламы помогают восстанавливать разрушенные монастыри и храмы России, а также создавать новые центры.
В индийской мадхьямике можно выделить определенные этапы, которые ознаменованы трудами философов, дополнивших методы полемики Нагарджуны. На первом этапе "количественного накопления" следует выделить творчество Арьядэвы и Буддхапалиты (5 - 6 вв.). На втором этапе все отрицающий, апофатический подход к аргументации идейных противников был дополнен Бхававивекой. который предложил выдвигать и доказывать собственный тезис (сватантра). В дальнейшем одни мадхьямики критиковали его, напр., Чандракирти, и настаивали на прежней методике, называемой прасанга (букв. - сведение к абсурду), другие (Шантаракшита и Камалашила), следуя Бхававивеке, привнесли в школу идеи и принципы йогачары - второй философской школы махаяны. Тибето-монголо-российская школа гелуг продолжает традиции прасангика-мадхьямики.
Философский вклад мадхьямики состоял прежде всего в переистолковании древнего буддийского понятия Срединного Пути. Если в раннем буддизме Путь прокладывался между крайностями религиозного аскетизма и религиозного обслуживания мирских запросов верующих, то в махаяне этот Путь реализовывался через уход от крайностей отрицания и утверждения по любому вопросу религиозной жизни. Такой образ мыслей и поведения объяснялся тем, что все в этом мире взаимообусловленно, лишено самостоятельной сущности, а потому пусто (шунья), иллюзорно (майя), относительно. Подлинная реальность (дхармата) и подлинная истина (парамартхика-сатья) не только не выразимы в любой системе знаков (самвритти-сатья), но они и не постижимы (ачинтья) известными средствами познания (примани), которые все не достоверны.
Для мадхьямики очень важны ситуационные моменты общения, адресат текста. Наиболее строгих правил Нагарджуна и его последователи придерживались в трактатах по логико-эпистемологической проблематике и в руководствах по полемике (напр., "Мадхьямика-карика"), в которых они (кроме сватантриков) не выдвигали тезисов и не делали никаких позитивных утверждений. Задача мадхьямики заключается в полной логической деструкции доводов оппонентов, в демонстрации абсурдности их основных положений, в "опустошении" главных категорий. Для этого последние анализировались посредством знаменитой буддийской тетралеммы (чатушкотика): А есть Б, А не есть Б, нет ни А, ни Б, нет ни не-А, ни не-Б, - и не выдерживали критики по тем или иным логическим критериям. Занятия такого рода текстовой деятельностью считаются, во-первых, реализацией подлинной истины, или абсолютной точки зрения, во-вторых, необходимыми для монахов, поскольку в них осуществляется махаянская практика сострадания (каруна): помочь освободиться от лжеидей и лжедогм заблудшим философам.
Тексты мадхьямики, предназначенные для широкой аудитории, отличаются от общебуддийских только тем, что дополняют их изложением махаянских доктрин. Гораздо более оригинальными являются произведения наставников, адресованные ученикам-монахам, в которых либо сжато формулируются религиозно-философские устои школы, либо даются практические советы по практике медитации (напр., "Четыре гимна буддам" Нагарджуны), либо разъясняются махаянские сутры. Здесь редко используются полемические приемы и апофатический стиль, а довольно ясно и доверительно сообщается, что мадхьямики учат недвойственному Абсолюту, называемому также Телом Закона Будды (буддха-дхарма-кайя), которое хотя и не описуемо, тем не менее постижимо в высшем состоянии мистической интуиции. Просветлении (бодхи). Последнее достигается в долгом Пути постепенного духовного совершенствования сострадания и мудрости (см. Праджня), накоплением нравственных добродетелей и глубоких созерцательных знаний. Путь этот длится не одно рождение и предполагает посвящение в бодхисаттвы - просветленные существа, преисполненные Любви (см. Майтри) ко всему миру.
В Индии философия мадхьямики оказала существенное влияние на формирование индуистской школы адвайта-веданта - влиятельнейшей с раннего средневековья до наших дней - и на буддийский тштризм. Во всех странах Центральной Азии и Дальнего Востока, где распространен преимущественно буддизм махаяны, мадхьямика самостоятельно или в синкретическом единстве с йогачарой играла и играет ведущую роль в философском дискурсе, а также в изобразительном искусстве и поэзии. Во второй половине 20 в. растет интерес к школе и в странах западной культуры, в значительной мере благодаря деятельности тибетских миссионеров.
Лит.: Frauv/allner E. Die Philosophie des Buddhismus. В., 1956; Robinson R. H., Early Madhyamika in India and China. Delhi, 1978; Murti T. R. V. The Central Philosophy of Buddhism. A Study of the Madhyamika System. L., 1980; RueggD.S. The Literature of the Madhyamika School of Philosophy in India. Wiesbaden, 1981; Santina P. Madhyamaka Schools in India. Delhi, 1986; NagaoG. The Foundational Standpoint of Madhyamika Philosophy, transi, by J. P. Keenan. N.Y, 1989; Cheng Hsuhe-li. Empty Logic. Madhyamika Buddhism from Chinese Sources. Delhi, 1991 ; Huntington С. W. with Geshe Namgyal W.ingchen. The Emptiness of Emptiness. An Introduction to Early Indian Madhyamika. Delhi, 1992.
В. П. Андросов