Веб-бібліотека - головна сторінка


Соціологія: Курс лекцій / За редакцією В. М. Пічі:

Предмет, структура, функції соціології. Зв'язок соціології з іншими науками. Протосоціологія (Розвиток соціального знання від античності до О.Конта). Історичний розвиток соціологічної думки у країнах Західної Європи. З історії становлення і розвитку соціологічної Думки в Україні. Теорія соціальної структури суспільства. Економічна соціологія. Соціологія праці та управління. Соціологія політики. Соціологія нації. Соціологія освіти. Соціологія культури. Соціологія науки. Соціологічна теорія особистості. Соціологія молоді. Соціологія вільного часу. Соціологія сім'ї. Соціологія виховання. Соціологія конфлікту. Соціологія девіантної поведінки. Конкретно-соціологічні дослідження: поняття, види, етапи...

Лукашевич М. П. Соціологія праці: Соціологія праці як наукова дисципліна. Що вивчає соціологія праці. Використання соціології праці в діяльності менеджера. Виникнення і розвиток соціології праці. Донауковий етап зародження соціології праці. Початок наукового етапу розвитку соціології праці. Виникнення соціології праці. Сучасний етап розвитку соціології праці. Соціологія праці в Росії. Становлення і розвиток соціології праці в Україні. Соціальна сутність праці. Зміст і соціальні функції праці. Неоднорідність праці як основа соціальної диференціації працівників. Ринок праці в соціологічному вимірі. Ринок праці: соціальний контекст. Особливості соціально-трудових відносин при переході до ринку. Зайнятість і безробіття...
Лукашевич М. П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи: Соціальна робота як наукова і навчальна дисципліна. Сутність поняття "соціальна робота". Об'єкт і суб'єкт соціальної роботи. Функції і принципи соціальної роботи. Соціальна робота як галузь науки і навчальна дисципліна. Виникнення і розвиток теорії соціальної роботи. Передумови виникнення теорії соціальної роботи в Україні. Становлення соціальної роботи як науки в Україні. Розвиток вітчизняної теорії соціальної роботи. Сучасні теорії соціальної роботи. Адаптивно-соціалізаційна теорія соціальної роботи. Людина як суб'єкт-об'єкт соціальної роботи. Соціалізація і адаптація як базові процеси соціальної роботи. Адаптивно-соціалізаційна концепція соціальної роботи...
Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології: Теоретичні аспекти загальної екології. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища. Структура природного середовища. Природне середовище. Атмосфера. Літосфера. Гідросфера. Природні ресурси. Біосфера. Загальні властивості біосфери. Склад і функціонування біосфери. Проблема походження життя на Землі. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Ноосфера. «Біосфера-2». Кругообіг речовин та енергії в біосфері. Організми та середовище. Великий кругообіг речовин й енергії. Вплив антропогенного фактора на кругообіг. Природні ресурси Землі. Біологічні ресурси. Мінеральні й енергетичні ресурси. Кліматичні ресурси. Життєвий простір. Генетичний фонд. Структура сучасної екології. Предмет екології. Основні екологічні поняття...
Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Митна справа в Україні. Поняття митної справи. Започаткування та становлення митної справи. Зміст митної справи. Митна політика України та її основні елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура. Митна політика і міжнародна торгівля. Митне право України. Поняття митного права. Предмет митного права. Метод митного права. Принципи митного права. Система митного права. Удосконалення митного права. Митно-правові відносини. Джерела митного права. Митні органи України. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності. Державне регулювання діяльності митних органів...
Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича: Теорія політичної системи. Поняття політичної системи. Політична система і середовище. Політична система сучасної України. Тенденції становлення. Україна: політична стратегія. Складові стратегії. Засади. Загальноцивілізаційні тенденції суспільного розвитку. Від посттоталітаризму через авторитаризм до демократії. Формування владних структур. Влада і демократія. Демократія як збалансована система влади. Народовладдя в Україні: можливості і реальність. Ресурси сильної демократичної влади. Конституція і держава. Конституція: історія і принципи. Верховна Рада - парламент Української держави. Президентські інституції. Кабінет Міністрів - уряд України...
Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління: Загальні засади психології управління. Психологія управління як галузь психологічної науки. Предмет, об'єкт і завдання психології управління. Структура, функції та основні категорії психології управління. Методологія і методи психології управління. Методологічні засади психології управління. Методи психології управління. Історія і сучасний стан розвитку психології управління. Основні джерела та передумови виникнення психології управління як самостійної галузі знання. Зародження і розвиток ідей психології управління в лоні філософії та соціології. Формування психологічних знань про управління в теорії управління та у сфері психології. Становлення і розвиток зарубіжної психології управління...
Андрущенко В.П., Михальченко М.Л. Сучасна соціальна філософія: Суспільство як об'єкт філософського пізнання. предмет соціальної філософії. Історична генеза предмета соціальної філософії в історії філософії. Тріумф і трагедія соціальної філософії марксизму-ленінізму. Діалог на зламі століть: множинність соціально-філософського знання. Виробничі основи життєдіяльності суспільства. Дієва сутність соціального. Проблема побудови теоретичних моделей соціуму. Природні засади історії. Природа і суспільство. Архітектоніка суспільного виробництва. Проблема джерел соціальної динаміки. Конструктивні та динамічні сили науково-технічного прогресу. Людина як суб'єкт історичного процесу. Організаційні основи соціальності. Суспільні відносини...
Шоботов В.М. Цивільна оборона: Організація цивільної оборони в сучасних умовах. Основні положення міжнародного права по захисту людини. Цивільна оборона деяких закордонних країн. Цивільна оборона Росії. Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини. Цивільна оборона США. Цивільна оборона України. Державна система цивільної оборони України. Завдання цивільної оборони України. Організаційний устрій і порядок функціонування цивільної оборони України. Організація цивільної оборони на об'єктах господарювання (ОГ). Сили і засоби цивільної оборони. Війська цивільної оборони України. Спеціалізовані формування. Невоєнізовані формування. Постійна комісія з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання. Єдина державна система органів виконавчої влади...
Мальська М. П., Худо В. В. Туристичний бізнес: Історія розвитку туризму. Початковий етап. Становлення туристичного бізнесу. Туризм як галузь індустрії. Монополізація туристичної індустрії. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристичні ресурси. Туристично-рекреаційні ресурси. Історико-культурні рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси. Туризм і екологія. Екотуризм. Туристичне районування світу. Туристичне районування України. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування...
Ткаченко А. О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: МИСТЕЦТВО СЛОВА. Феномен мистецтва. Види мистецтва, їх походження, класифікації. Мистецтво слова. Література як система. Проблеми генології. Лірика. Різновиди, види, жанри. Епос. Різновиди, види, жанри. Драма. Різновиди, види, жанри. Межиродові підсистеми. Ліро-епос. Ліро-драма. Епо-драма. Кіносценарій як межисистемне явище. Поетика літературного твору. Формозміст як єдність. Елементи змісту, або ж змістові прояви художньої форми. Елементи форми, або ж формальні проявники художнього змісту. Тема, проблема, ідея, тенденція, пафос/тональність, конфлікт/колізія. Фабула, мотив, сюжет, композиція. Художня мова. Етимологічне коріння експресії слова. Лексична сфера художньої мови...

Чухрай Н., Патора Р. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на підприємстві:

Основи товарної інноваційної політики. Інновація як об'єкт товарної інноваційної політики. Поняття інновації. Класифікація інновацій. Життєвий цикл інновації. Процесний підхід в управлінні інноваціями на підприємстві. Сутність інноваційного процесу. Моделі інноваційного процесу. Управління процесом інновації на підприємстві. Інновації в менеджменті: сучасні концепції управління. Новий товар в концепції маркетингу. Маркетингове забезпечення товарної інноваційної політики. Споживча поведінка як реакція на продуктову інновацію. Маркетингове дослідження чинників реалізації нових товарів. Дифузія продуктових інновацій...

Люллий,или Луллий, Раймунд

(Ramon Lul, Raymundus Lullius, 1235-1315 гг.) - поэт, философ и миссионер, один из оригинальнейших представителей средневекового миросозерцания с положительной его стороны. О жизни его было распространено много легенд. Достоверные сведения находятся в его сочинениях (особенно в некоторых автобиографических стихотворениях) и в жизнеописании, составленном с его слов его учениками. Люллий родился в гор. Пальме, на о. Майорке; молодость провел при Арогонском дворе, в качестве королевского стольника. Хотя рано женатый, он вел рассеянную жизнь и имел много любовных приключений. На 32-м году, сочиняя эротическую песню, он имел видение распятого Христа, повторившееся еще 4 раза. Это произвело в нем внутренний переворот; он оставил двор и семью и поселился на пустынной горе Мирамар, где впоследствии несколько его учеников основали маленький монастырь (сам он никогда не вступал ни в монашество, ни в священство). Будучи твердо убежден не в религиозной только истине христианства, но и в его совершенной разумности, Люллий находил, что слишком мало делается для обращения неверующих (особенно мусульман) путем убеждения. Это сознание необходимости нового, лучшего способа борьбы с неверными представилось ему, во время его уединенных размышлений на Мирамаре, в виде трех конкретных мыслей, которые он приписал особому откровению свыше: 1) мысль об особом методе или искусстве, посредством которого можно с разумной необходимостью вывести из общих понятий всякие истины, и прежде всего - истины христианского вероучения; 2) мысль об основании миссионерских коллегий, где, кроме других предметов, изучались бы основательно восточные языки, особенно арабский; 3) мысль о преобразовании монашеско-рыцарских орденов в один великий миссионерский орден. Вся дальнейшая жизнь Люллия всецело посвящена осуществлению этих трех мыслей. Для выполнения первой из них он пишет множество больших малых трактатов, где с разных сторон старается изложить и выяснить свой логический метод, называемой им ars generalis, ars universalis, ars magna и т. д. В этом "искусстве" Люллий стоит на почве средневекового реализма, согласно которому общие понятия (universalia) обладают собственным самостоятельным бытием. Исходя отсюда, Люллий предполагает, что действительность есть не что иное, как правильное и постепенное осложнение общих понятий через их различные комбинации друг с другом, а потому разум, следя за логическим порядком понятий, может открывать действительную связь вещей. Это положение, впоследствии возобновленное в более глубокой и тонкой форме Гегелем, имеет, во всяком случае, определенный философский смысл. Нельзя сказать того же о способе применения этого принципа у Люллия - о его знаменитых "кругах". Этот логический механизм, изображаемый в сочинениях Люллия соответствующими фигурами, состоял из нескольких подвижных концентрических кругов, разделенных поперечными линиями на отделения ("камеры"), в которых, в известном порядке, обозначались общие понятия или основные категории всего существующего; вследствие концентричности кругов, подразделения каждого из них занимали определенное положение относительно тех или других подразделений прочих кругов, а вращая их так или иначе, можно было получать множество новых, более или менее сложных комбинаций, в которых Люллий видел новые реальные истины. Эти круги в совокупности своей обнимали всю область возможного знания: один из них заключал основные атрибуты божества, другой - логические категории, третий - метафизические и т. д., до права и медицины включительно. На самом деле никакая истина не была ни открыта, ни доказана с помощью такого механизма, который, поэтому, и следует считать лишь курьезной игрушкой. Сам Люллий утверждал, что система его кругов была ему прямо открыта свыше, в особом видении. Так как он был менее всего склонен к обманам и мистификациям, то должно предположить, что явившаяся в его воображении символическая схема разумной связи, проникающей все сферы бытия и познания, была им ошибочно принята и истолкована в буквальном механическом смысле. Впрочем, он не довольствовался кругами и прибегал к другим наглядным способам пояснения своей системы, напр., к родословному древу понятий. - От неудачных панлогических построений Люллия должно отличать содержание его идей. Господствующим мотивом его философской деятельности было убеждение, что истина - одна: истинное для веры не может быть противно или чуждо разуму и, следовательно, всякое заблуждение может быть опровергнуто разумными аргументами. Тут он сталкивался, во-первых, с аверроистами, начавшими в то время проповедовать прославившийся впоследствии принцип о двух истинах. Дело в том, что Аверроэс, своеобразно толкуя учение Аристотеля, придал ему резко пантеистический характер. Скоро он нашел последователей и в европейских школах; но так как нельзя было скрыть несовместимости этого воззрения с христианским вероучением, то они прибегли к утверждению, что истинное для веры и по вере может быть неистинным по разуму, и что можно, напр., держаться в теологии учения об индивидуальном бессмертии человеческой души, а в философии в то же время отрицать это бессмертие и признавать вечность только за универсальным мировым умом, в котором исчезает личный ум человека при его смерти. Такая двуличность была нестерпима для Люллия, и он видел в аверроистах главных врагов своего дела. Менее резко, но столь же решительно боролся он против того благочестивого взгляда, в котором аверроисты могли находить себе косвенной поддержку - против взгляда, что истины веры вообще недоступны для разума и не должны быть предметом философского доказательства и объяснения. Этот взгляд возник на той же почве полного отделения веры от разума, как и аверроизм; но аверроисты становились всецело на сторону разума, только лицемерно допуская требования веры, тогда как благочестивые иррационалисты искренне дорожили своей темной верой и враждебно относились к разуму и всякой философии. Полемика Люллия против этого последнего взгляда представляет многочисленные вариации одной и той же темы. Какой-нибудь арабский или мавританский мудрец разумными соображениями убеждается в несостоятельности ислама и желает принять христианство, если ему покажут истинность христианских догматов; но какой-нибудь благочестивый монах, к которому он за этим обращается, говорит ему, что божественные догматы суть тайны, совершенно непостижимые для разума, и что в них нужно только верить, не рассуждая. На это арабский мудрец возражает, что в таком случае ему незачем менять религию, так как для слепой веры и мусульманство совершенно пригодно. Против обычного утверждения, что разумное доказательство религиозных истин отнимает нравственную заслугу веры, Люллий возражает, что разумное доказательство не создает веры (как личного субъективного акта или состояния, имеющего нравственную заслугу), а только придает ей общие объективные основания, благодаря которым она может быть сообщаема другим. По Люллию разум и вера суть различные формы одного и того же содержания, и это различие он определяет так: разум показывает возможность и необходимость того, чего действительно дается верой. Понятие разумности или разумной необходимости связано у Люллия с идеей достоинства или совершенства. Так, догмат Троицы имеет за себя, как "необходимое основание" (ratio necessaria), то соображение, что для Бога более достойно или более соответствует его совершенству вечно заключать в себе самом адекватный предмет познания и любви (в лицах Сына и Духа Св.), нежели нуждаться в таком предмете или искать его вне себя; творение мира объясняется тем, что сообщение бытия другому выражает более совершенную степень могущества, мудрости и благости, нежели ограничение себя одним собственным бытием; истина воплощения основывается на том, что личное соединение с чистой человеческой природой есть самое совершенное и достойное Божества, и т. д. Люллий был уверен, что в своей системе он имеет действительное и полное средство доказать добросовестным мусульманам все истины христианской религии; но для того, чтобы это "универсальное" средство могло быть применено к делу, необходимо было владеть арабским языком. Сам Люллий научился ему основательно, и некоторые из его сочинений написаны первоначально на этом языке; литература арабская также была ему хорошо известна. Но заботы его об основании коллегий восточных языков и миссионерского ордена остались безуспешны. Он тщетно обращался к начальству доминиканцев и францисканцев, к университетам и государям, к папской курии при различных папах, наконец, к вьеннскому собору всей западной церкви. Не успевая в своих попытках широкой организации миссионерского дела, Люллий несколько раз брался за единоличное его осуществление, отправляясь проповедовать христианство мусульманам Северной Африки. Каждый раз после успешных прений о вере с мусульманским духовенством, Люллий обращал на себя внимание властей и народа; его подвергали насилиям, сажали в тюрьму, изгоняли из страны. В Тунисе он за открытую проповедь Евангелия на городской площади был побит камнями. Тело его было поднято генуэзским купцом Стефаном Колумбом (предком Христофора), который перевез его на своем корабле в Пальму (по некоторым рассказам, он был еще жив и умер в дороге). Торжественно похороненный на своей родине, он сделался там местным святым и чудотворцем. Впоследствии делались попытки его канонизации, но против его памяти восстал могущественный орден доминиканцев, из-за учения о непорочном зачатии Богородицы, которое защищал Люллий и отрицали доминиканцы (принявшие этот догмат только в XIX в.). Провинциальный инквизитор арогонского королевства Николай Эймерик возбудил в 1372 г. против Люллия обвинение в различных ересях, но встретил сильное противодействие со стороны короля и лучших людей Испании. Сочиненная им папская булла против Люллия была впоследствии объявлена подложной (в 1419 г.). Сторонники Люллия, бывшие довольно многочисленными уже в последние годы его жизни (в одном парижском университете нашлось 50 магистров и докторов, заявивших письменно полное одобрение его учению), образовали после его смерти целую школу, особенно процветавшую в XV в. Из нее вышли многие сочинения, ошибочно приписанные самому Люллию. Подлинные его сочинения, писанные на каталонском, арабском и латинском языках, были распространены в многочисленных рукописях. Еще в начале XIV в. были составлены им каталоги. Полное печатное издание Зальцингера в Майнце, 1721-1742 гг., в 10 тт., из которых 7-й и 8-й не появлялись в обращении. Стихотворения ("Obras rimadas") изданы в Испании. Богатое собрание рукописей Люллия, между которыми есть неизданные, находится в Мюнхене. Из 313 сочинений, описанных Ренаном, многие (около 100) не принадлежат Люллии. Таковы все алхимические трактаты: Люллий не только не занимался алхимией, но осуждал ее, как ложное и безнравственное искусство; между тем, уже ближайшее потомство сделало из Люллия алхимика по преимуществу. Это можно объяснить невольным недоразумением: название ars magna, ars universalis, которое он давал своей логической методе, в тогдашнем словоупотреблении означало именно искусство превращать металлы и добывать жизненный эликсир. Целый ряд алхимических сочинений, приписанных Люллию, имеют характер грубого подлога: Люллий является здесь действующим в Англии, где он никогда не был, при том через несколько десятилетий после своей смерти и при дворе небывалого английского короля Роберта. По схоластическому обычаю давать особые прозвания важнейшим деятелям религии и науки, Люллий был прозван учителем озаренным или озареннейшим (doctor illuminatus, illuminatissimus). - В эпоху Возрождения к Люллию примыкают с разных сторон Агриппа Неттесгеймский, Николай Кузанский и в особенности Джордано Бруно, возобновляющий "великое искусство" в нескольких своих сочинениях. Позднее Лейбниц находил у Люллия кое-что хорошее. Из новейших Ренан, признавая большое достоинство за поэтическими произведениями Люллия, вполне отрицательно относится к его философским трудам. В истории философии Люллий занимает видное место, во-1-х, как самый последовательный из средневековых "реалистов", доведший эту точку зрения до панлогизма (т. е. отожествления порядка действительности с порядком логическим) пятью веками раньше Гегеля, и во-2-х, по его идее о взаимоотношении между разумом и верой (философией и теологией), как внутренне восполняющими, а не ограничивающими друг друга формами истины, в сущности равноправными (хотя Люллий и употреблял иногда мимоходом обычное средневековое выражение о философии, как служанке богословия). Главный недостаток Люллия заключался в слабой способности к философскому изложению идей, вследствие чего он так держался механических схем.
Вл. С.