Веб-бібліотека - головна сторінка


Горлач М.І. та ін. Основи філософських знань:

Що таке філософія. основні етапи розвитку філософії. Зародження та розвиток філософських вчень. Розвиток філософських знань в Україні. Сучасна світова філософія. Проблеми онтології та гносеології. Матерія. Буття. Людина. Свідомість. Пізнання. Практика. Основи соціальної філософії. Природа та суспільство. Суспільство. Філософський аналіз. Цінності. Духовне життя суспільства. Повсякденність. Сенс і спрямованість історії. Логіка. Логіка - наука про мислення. Поняття. Судження. Основні закони логіки. Умовивід. Основи етики та естетики. Етика: предмет і значення. Мораль - соціальне явище: спосіб соціальної регуляції соціальних відносин. Функціонування моралі. Естетика: роль у житті людини та суспільства. Естетична свідомість...

Локазюк В. М., Савченко Ю. Г. Надійність, контроль, діагностика і модернізація ПК: Надійність обчислювальних пристроїв, ПК і комп'ютерних систем. Суть і основні елементи теорії надійності. Розподіли ймовірності безвідмовної роботи Експоненціальний розподіл. Нормальний розподіл (Гауса). Розподіл Вейбула. Методи забезпечення надійності Методи забезпечення надійності відновлюваних об'єктів. Методи забезпечення надійності невідновлюваних об'єктів. Комп'ютерні системи як синтез відновлюваних і невідновлюваних об'єктів. Резервування апаратури Основні види резервування. Мажоритарний метод резервування. Відновлюючий орган з пам'яттю як метод резервування. Інформаційна надлишковість як універсальний засіб контролю. Суть інформаційної надлишковості...

ЛУППОЛ Иван Капитонович

(1(13). 01. 1896, Ростов-на-Дону - 26. 05. 1943) - философ, историк философии, эстетик, литературовед. Окончил юридический ф-т Московского ун-та (1919) и философское отделение Ин-та красной профессуры (1924). Работал в Ин-те Маркса и Энгельса (1"24). Проф. МГУ (1925-1931) и Ин-та красной профессуры (1925-1938), директор Ин-та мировой литературы им. М. Горького (1935-1940). Одним из первых советских философов Л. обратился к изучению материализма (Д. Дидро, Ж. О. Ламетри), его эволюции, неоднократно подчеркивал также необходимость обращения к именам рус. философов (Радищеву, Пнину, Якушкину и др.). Историю философии он трактовал как историю борьбы материализма и идеализма, метафизики и диалектики. В дискуссии 20-х гг. с методологическим редукционизмом ("механицизмом") Л. активно отстаивал линию деборинского направления в философии, выступал против философского нигилизма. Считая марксизм революционным мировоззрением и революционным методом познания, он наметил хронологическую последовательность развития марксистской философии в России. Л. полагал, что совр. ему этап общественного -развития ставит задачу укрепления мировоззренческой и методологической функций философии. Диалектико-материалистическую гносеологию он рассматривал в контексте сенсуализма. Анализируя проблему субъект-объектных отношений, Л. подчеркивал ограниченность натурфилософского дуализма. Много выступал Л. по проблемам эстетики; его перу принадлежат очерки о Пушкине, Толстом, Горьком, Маяковском, Руставели, Гёте, Гейне, Беранже, А. Франсе. Являлся редактором кн. "Из истории философии XIX века" (М., 1933), входил в редакции журн. "Революция и культура", "Научное слово", а также был членом общей редакции "Философской энциклопедии", подготавливаемой во 2-й пол. 20-х гг. Академик АН СССР (с 1939). Репрессирован, реабилитирован посмертно.