Веб-бібліотека - головна сторінка


Семків О. І. Політологія:

Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...

Лубський В.І. Релігієзнавство: Релігієзнавство як наука. Релігія як предмет дослідження та структура сучасних релігій. Основні теорії походження релігії. Філософія релігії. Психологія релігії. Соціологія релігії. Визначення релігії. Футурологія релігії. Характеристика релігій світу. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Хеттська релігія. Фрігійська релігія. Сирійсько-фінікійська релігія. Халдейська релігія. Іудаїзм. Релігії Індії. Ведична релігія. Брахманізм. Індуїзм. Релігії Китаю. Конфуціанство. Даосизм. Синтоїзм. Зороастризм. Джайнізм. Сикхізм. Брахманізм. Релігія античного світу. Світові релігії. Буддизм. Загальна характеристика священних книг іудаїзму, буддизму, індуїзму і зороастризму. Християнство. Християнське віровчення...

ЛУНАЧАРСКИЙ Анатолий Васильевич

(псевдонимы А. Анютин, В. Воинов и др.) [11(23) ноября 1875, Полтава - 26 декабря 1933, Ментона, Франция] - русский политический деятель, теоретик искусства, публицист, переводчик. По окончании Киевской гимназии (1895) изучал философию в Цюрихском университете. С 1896 профессиональный революционер, 8 раз сидел в тюрьмах. С 1917 нарком просвещения; с 1922 член ВЦИК; с 1933 посол в Испании. Академик (1930). Еше в гимназии увлекся философией и пытался "создать эмульсию из Спенсера и Маркса". Отстаивал материалистические позиции в споре с идеалистами, в гносеологии соединял материализм с эмпириокритицизмом. В биосоциальной эволюции человека отмечал огромную роль физической трудовой деятельности, концепция которой составляет основные принципы воспитания и обучения. Анализируя многочисленные разновидности религий и философских школ, Луначарский считал марксизм "новой, глубоко критической... синтетической религиозной системой", находя в ней стремление к совершенствованию человека и общества. Гуманизм Фейербаха развил до обожествления человека будущего. Свои богостроительные идеи назвал символом "беспредельного роста мыслящей и чувствующей жизни". Идею развития человека положил в основание "науки об оценке" - эстетики.
Соч.: Собр. соч., т. 1 - 8. M., 1963 - 67; От Спинозы до Маркса. Очерк по истории философии как миросозерцания. М., 1925; Неизданные материалы. - "Литературное наследство", т. 82. M., 1970; Избр. статьи по эстетике. М., 1975; Очерки по истории русской литературы. М.. 1976: Об искусстве, т. 1-2. М., 1982. Лит.: Северикова Н. М. Луначарский о воспитании. М., 1990; Ефимов В. В. Летопись жизни и деятельности А. В. Луначарского (1917 - 1933), т. 1 - 3. Душанбе, 1992; Angres D. Die Beziehungen Lunatscharskijs zur deutschen Literatur. B., 1976. Архивы: РГАЛИ. 279; 5146.
H. M. Северикова