Веб-бібліотека - головна сторінка


Беззубко Л.В. та ін. Управління трудовими конфліктами:

Теоретичні основи вивчення конфліктів. Загальна характеристика конфлікту як явища. Конфлікт як об'єкт вивчення і управління. Основні типи конфліктів. Стадії трудових конфліктів. Основні причини трудових конфліктів. Вивчення проблем трудових конфліктів. Дослідження трудових конфліктів. Вивчення трудових конфліктів (на прикладі підприємств Донецької області). Методичні підходи до вивчення стану трудових конфліктів. Нормативно-правові і соціальні основи управління конфліктами. Характеристика існуючої в Україні системи соціального захисту. Вивчення проблем трудових конфліктів. Характеристика нормативно-правової бази вирішення трудових конфліктів. Стратегія управління конфліктами...

Дубогай О. Д. та ін. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи: Резервні можливості організму, який перевіє захворювання. Фізичні вправи - основний засіб оздоровчо-лікувальної фізичної культури. Тонізуюча дія фізичних вправ. Вплив фізичних вправ на трофічні процеси. Формування компенсацій. Механізм нормалізації функцій. Реабілітація. Про деяку складність процесу навчання фізичним вправам. Організація і планування занять центрами спеціальних медичних груп. Оздоровчо-лікувальна фізична культура для студентів з порушенням зору. Комплекс вправ для профілактики прогресування короткозорості. Фізичні вправи при захворюваннях органів дихання. Захворювання органів дихання...
Желібо Є.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Безпека життєдіяльності як категорія. Наукові засади безпеки життєдіяльності. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих факторів. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності. Системно-структурний підхід та системний аналіз - методологічна основа безпеки життєдіяльності. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти. Рівні системи «людина - життєве середовище». Ризик як оцінка небезпеки. Загальна оцінка та характеристика небезпек. Концепція прийнятного (допустимого) ризику. Управління ризиком. Якісний аналіз небезпек. Теми для курсових, рефератів і контрольних робіт...

ЛОГИКА ОТНОШЕНИЙ

1. Раздел современной логики, рассматривающий отношения между объектами нек-рой предметной области (областей). Хотя отношения для логики - частный случай предикатов, а именно многочленные, или многоместные ("-местные, и > 2), предикаты (а свойства трактуются соответственно как одноместные отношения), изучение их составляет особую сферу логики, особенно когда исследуются двуместные (бинарные) отношения. Обычное обозначение последних имеет вид R (x, у) или x R у , где х, у - переменные, значениями которых являются предметы заданной области (областей), a R - какое-либо отношение ("раньше", >, "отличаться от" и т. п.); с объемной точки зрения бинарное отношение есть класс упорядоченных пар (для трехчленных, или тернарных, отношений - это упорядоченные тройки, для четырехчленных - четверки и т. д.) предметов данной предметной области (областей). В логике отношений изучаются свойства отношений, такие, как рефлексивность, симметричность, транзитивность и др. (напр., в приведенных примерах отношение "раньше" транзитивно, но не симметрично, отношение " S" " транзитивно и рефлексивно, а отношение "отличаться от" не транзитивно, но симметрично), а также операции над отношениями, в определенном смысле аналогичные операциям над классами (одноместными отношениями).
2. Возникшая в 19 в. логико-философская теория, трактующая суждения как форму мышления, выражающую отношения между предметами. В отличие от атрибутивного понимания суждения как приписывающего предмету (логическому подлежащему S) какие-либо свойства (логическое сказуемое, или предикат в смысле аристотелевской логики), в логике отношений схема x Ry считается универсальной формой суждений, лежащей в основе всех умозаключений. В логике отношений последние различаются по характеру используемых в них отношений, причем умозаключения понимаются как перенос отношений с одних предметов на другие. Видными представителями логики отношений были Ж.Лашелье, Ш. Серрюс, в России Карийский, Рутковский, Поварнин. Ныне логика отношений как особое направление сохраняет лишь историческое значение.
Лит.: Иэбр. труды русских логиков XIX в. М., 1956; Поварнин С. И. Логика. Общее учение о доказательстве. П., 1915; Он же. Логика отношении. П.. 1917; Серрюс HI. Опыт исследования значения логики. М.. 1956; Шреидер Ю. А. Равенство, сходство, порядок. М., 1971.
Б. В. Бирюков