Веб-бібліотека - головна сторінка


Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи:

Загальні засади педагогіки вищої школи. Предмет і завдання педагогіки вищої школи. Педагогіка вищої школи як наука. Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками. Завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі. Логіка і методика педагогічного дослідження. Сутність, категорії, принципи і етапи педагогічного дослідження. Методи науково-педагогічного дослідження. Студент вищого навчального закладу як об'єкт і суб'єкт навчання і виховання. Загальна характеристика і класифікація студентів вищого навчального закладу. Професійне самовдосконалення майбутніх фахівців. Викладач вищого навчального закладу. Педагогічна діяльність викладача вищого навчального закладу. Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу...

Муромцева Ю.І. Демографія: Демографія. Предмет і методи дослідження. Об'єкт і предмет демографії. Методологічні засади демографії. Міжпредметні зв'язки демографії. Джерела даних про населення і демографічні процеси. Переписи населення. Вибіркові обстеження населення. Поточний статистичний облік населення. Чисельність населення та його склад. Абсолютна чисельність населення. Середня (середньорічна) чисельність населення. Статево вікова структура населення. Шлюбно-сімейна структура населення. Динаміка чисельності та складу населення України. Смертність і тривалість життя населення. Епідеміологічний перехід. Показники рівнів і структури смертності. Динаміка смертності й очікуваної тривалості життя в Україні. Народжуваність і репродуктивна поведінка...
Роменець В. А. Історія психології XIX - початку XX століття: Історична психологія та формування культурологічних засад історії психології. Матеріальне та ідеальне єство людини і принципи взаємної доповнюваності о історичній психології та історії психології. Образ людини: академічний стиль. Наукова і сцієнтнетська психологія XIX - початку XX століття. Ідея волюнтаризму у психології XIX століття. Людська особистість у світі між волею та уявленням. А. Шопепгауер (1788-1860). Наука та філософські засади оптимізму й песимізму. Дедал та Ікар. Суперечка Б. Рассела і Дж. Холдейна. Наукова думка як планетне явище. Наука і філософія. Сцієнтизм. Ідейний світ В. І. Вернадського. Структура наукових революцій у міркуваннях Т. Купа...

ЛОГИЧЕСКИЙ ФАТАЛИЗМ

- философская доктрина, утверждающая, что из одних только законов (принципов) логики (см. Закон логический) следует, что все в мире предопределено и поэтому человек не имеет свободы воли. Аргумент логического фатализма с целью его опровержения был изобретен Аристотелем в знаменитой 9-й главе трактата "Об истолковании". Сам аргумент можно представить в следующем виде. Предположим, сейчас истинно, что завтра будет морское сражение. Из этого следует, что не может быть, чтобы завтра не было морского сражения. Следовательно, необходимо. чтобы завтра морское сражение произошло. Подобно этому, если сейчас ложно, что завтра будет морское сражение, то необходимо, чтобы морское сражение завтра не произошло. Но высказывание о том, что завтра произойдет морское сражение, сейчас истинно или ложно (логический принцип двузначности). Следовательно, или необходимо, чтобы оно завтра произошло, или необходимо, чтобы оно завтра не произошло. Обобщив этот аргумент, получаем, что все происходит по необходимости и нет ни случайных событий, ни свободы воли. В основе приведенного фаталистического аргумента лежат две посылки: ( 1 ) принцип необходимости, утверждающий, что "если истинно, то необходимо" и который безоговорочно принимался во всех эллинистических философских школах, и (2) принцип двузначности. Большинство комментаторов и исследователей считают, что Аристотель ограничивает применимость принципа (2) относительно высказываний о будущих случайных событиях и этим разрушает фаталистический аргумент.
Тема логического фатализма широко обсуждается в философской и логической литературе вот уже более 2000 лет, для чего потребовался строгий анализ таких понятий, как "свобода", "истинность", "время", "асимметрия времени", "случайность", "необходимость", "непредотвратимость" и т. д. Особое значение дискуссия по логическому фатализму имела для появления и развития различных направлений неклассических логик, таких, как многозначные, модальные, временные и модально-временные.
Лит.: Аристотель. Соч., т. 2, гл. 9. М., 1978; Карпенко А. С. Фатализм и случайность будущего: логический анализ. М., 1990; Gaskin R. The sea batle and the Master argument: Aristotele and Diodor Cronous on the metaphisics of future. Hanthorne, 1995.
А. С. Карпенко