Веб-бібліотека

Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного:

Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання. Релігієзнавство як наука. Предмет і об'єкт релігієзнавства. Структурні поділи і особливості релігієзнавства. Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства. Герменевтичний аспект релігієзнавства. Релігієзнавство і теологія. Принципи академічного релігієзнавства. Принципи релігієзнавчих досліджень як гносеологічні феномени. Принцип об'єктивності. Принцип історизму. Принципи дуальності і загальнолюдськості. Зміна парадигм методологічного мислення в релігієзнавстві. Релігія як предмет наукового дослідження. Зародки науки про релігію. Вчення про релігію епохи середніх віків і Нового часу. Становлення релігієзнавства як галузі наукового знання...

Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф. М. Рудича: Теорія політичної системи. Поняття політичної системи. Політична система і середовище. Політична система сучасної України. Тенденції становлення. Україна: політична стратегія. Складові стратегії. Засади. Загальноцивілізаційні тенденції суспільного розвитку. Від посттоталітаризму через авторитаризм до демократії. Формування владних структур. Влада і демократія. Демократія як збалансована система влади. Народовладдя в Україні: можливості і реальність. Ресурси сильної демократичної влади. Конституція і держава. Конституція: історія і принципи. Верховна Рада - парламент Української держави. Президентські інституції. Кабінет Міністрів - уряд України...
Беззубко Л.В. та ін. Управління трудовими конфліктами: Теоретичні основи вивчення конфліктів. Загальна характеристика конфлікту як явища. Конфлікт як об'єкт вивчення і управління. Основні типи конфліктів. Стадії трудових конфліктів. Основні причини трудових конфліктів. Вивчення проблем трудових конфліктів. Дослідження трудових конфліктів. Вивчення трудових конфліктів (на прикладі підприємств Донецької області). Методичні підходи до вивчення стану трудових конфліктів. Нормативно-правові і соціальні основи управління конфліктами. Характеристика існуючої в Україні системи соціального захисту. Вивчення проблем трудових конфліктів. Характеристика нормативно-правової бази вирішення трудових конфліктів. Стратегія управління конфліктами...
Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками. Методологія і принципи психологічного дослідження. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження. Дослідницькі вміння. Етика дослідника. Загальна психологічна характеристика студентського віку. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості...
Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки): Світ після Другої світової війни. Основні тенденції суспільного розвитку сучасності. Країни Центральної та Південно-Східної Європи в системі тоталітаризму. Країни Балтії. Республіка Білорусь. Болгарія. Велика Британія. Іспанія. Італія. Канада. Латинська Америка. Німеччина. Країни Північної Європи. Польща. Російська Федерація. Румунія. Сполучені Штати Америки. Угорщина. Франція. Чехословаччина. Чеська Республіка. Словацька Республіка. Югославія. Республіка Хорватія. Республіка Словенія. Республіка Македонія. Республіка Боснія та Герцеговина. Міжнародні відносини...
Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації: Інституційне середовище міжнародного бізнесу. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин. Історія виникнення та етапи розвитку міжнародних організацій. Сутність сучасної міжнародної організації. Типізація міжнародних організацій. Механізм функціонування міжнародних організацій. Право міжнародних організацій. Механізми впливу міжнародних організацій на країни-члени. Прийняття рішень у міжнародних організаціях. Міжнародні службовці. Інститут постійних представництв держав при міжнародних організаціях. Запитання і завдання для обговорення. Міждержавні економічні організації. Сутність і види міждержавних організацій. Основні функції міждержавних організацій...
Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка: Загальні основи української етнопедагогіки. Поняття про педагогіку, народну педагогіку, етнопедагогіку. З історії розвитку української етнопедагогіки. Структура української етнопедагогіки. Основні принципи і засоби української етнопедагогіки. Педагогічні погляди народу на виховання підростаючого покоління. Мета, зміст та основні чинники виховання. Засоби та методи виховання. Принципи народного виховання. Самовиховання в житті людини. Етнопедагогіка - основа сучасної національної системи виховання. Виховний ідеал української народної педагогіки. Суть виховного ідеалу. Традиційний український ідеал людини. Тип досконалої людини в українській козацькій педагогіці. Виховний ідеал у творчості Г. Ващенка...
Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство: Основи музеєзнавства. Музейні установи в системі освіти, культури і туризму. Музеєзнавство як наука. Об'єкт, предмет та структура науки. Історія розвитку музейної справи в Україні. Класифікація музеїв України. Основні напрями роботи музеїв. Фондова робота. Експозиційна діяльність. Комерційна та фандрайзингова діяльність. Нові інформаційні технології музейної справи. Ринкові засади музейного менеджменту й маркетингу. Суть та завдання музейного менеджменту. Організація ефективного музейного маркетингу. Налагодження PR-комунікацій між музеєм та суспільством. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами. Географічно-туристична пам'яткознавча характеристика визначних музеїв України...
Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / За ред. В.В. Ковалевського: Розміщення продуктивних сил як наука. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності й принципи розміщення продуктивних сил. Форми розміщення й територіальної організації продуктивних сил. Систематизація основних термінів і визначень. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства. Сучасна концепція енерговиробничих циклів. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони. Основи економічного районування. Передумови розміщення продуктивних сил. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал...
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Конфліктологія як міждисциплінарна галузь наукового знання. Становлення предмета конфліктології. Конфліктологія як комплексна система знань: об'єкт, предмет, методи дослідження, функціональна роль. Понятійний апарат і система категорій конфліктології. Історія становлення та розвитку конфліктологічних знань. Знання про природу конфліктів у давньому світі та античному суспільстві. Соціальні конфлікти як предмет аналізу мислителів Середньовіччя та Нового часу. Сучасні західноєвропейські конфліктологічні вчення та конфліктологія представників американської науки. Поняття, структура та анатомія конфлікту. Природа і поняття конфлікту. Структура конфлікту. Анатомія конфлікту. Об'єднана типологія конфліктів...

ЛИБЕРАЛИЗМ

(от лат. liberalis - свободный) - идейное течение, в основе которого лежит убеждение в необходимости постепенного реформирования общества с целью более полной реализации индивидуальных ценностей, и в первую очередь индивидуальной свободы. Л. является не конкретной социальной теорией, а, скорее, особым стилем, или способом, размышления о социальных проблемах, в рамках которого существуют разные, нередко спорящие друг с другом теории. Истоки Л. восходят к эпохе буржуазных революций 17 - 18 вв.
Основной ценностью Л. является свобода личности. Др. ценности - демократия, правозакон-ность, нравственность и т.д. - истолковываются только как средства достижения такой свободы. Основной метод Л. - не столько творчество и создание нового, сколько устранение всего, что грозит индивидуальной свободе или мешает ее развитию. Постулат Л. о непреходящей ценности свободы и равных правах каждой личности вместе с его методом, диктующим особую осторожность при решении социальных проблем, во многом объясняют ту трудность, с какой Л. завоевывает себе сторонников. Л. весьма аморфен, его толкование меняется от десятилетия к десятилетию, у него нет непререкаемых авторитетов. Строгие формулы, которые использовались в кон. 19 в. для изложения доктрины Л., теперь окончательно оставлены. Не случайно Л. постепенно приобрел славу "негативного учения , не способного предложить человеку индустриального общества никакой конкретной, рассчитанной на долгую перспективу программы.
Л. - индивидуалистическая система, т.к. на первый план выдвигается отдельный человек, а ценность общественных групп или учреждений измеряется исключительно тем, в какой мере они защищают права и интересы индивида и способствуют осуществлению целей отдельных субъектов. Л. считает своей задачей благополучие и даже счастье человека, но достигаемые усилиями самого человека, ставящего перед собой собственные цели и пользующегося максимально возможной свободой. Предполагается, что весь круг обязанностей по поддержанию социального порядка покоится на индивиде, иногда речь идет конкретно о его совести. Совесть - краеугольный камень старых форм Л.: в первую очередь на нее опирается выбор людей между порядком и анархией, она приказывает человеку следовать велениям разума в большей степени, чем велениям переменчивых чувств. Совесть - и с нею чувство долга - позволяет связывать свободу личности с объективным порядком. Постепенно эволюция Л., однако, заметно ослабила обращение к совести как к тому началу, которое должно согласовать и примирить идею автономии воли и разума личности, с одной стороны, и идею социального порядка - с другой.
Л. различает политическую и гражданскую свободу. Политическая свобода гарантирует
право гражданина участвовать в управлении гос-вом; гражданская свобода - это те основные права, на признании которых строится гражданское общество. Л. рассматривает политическую свободу только как дополнение к свободе гражданской. Однако политическая свобода представляет собой необходимое дополнение к гражданской свободе, единственно действенное ее дополнение. Без политической свободы - гражданская свобода хрупка и ненадежна. Две основные гарантии свободы - как гражданской, так и политической - Л. видит в частной собственности и правовом гос-ве.
Л. является не только идейным течением, но и определенной социальной практикой. Экономический Л. 19 - 20 вв. выступал с критикой феодальной регламентации экономических отношений. Физиократы, а за ними А. Смит активно поддерживали лозунг "Lais-sez faire ("He мешайте действовать ). Дж. Локк и др. внесли важный вклад в утверждение идей парламентской демократии, конституционного правления, основанного на разделении власти между исполнительными и законодательными органами, обеспечении основных прав граждан, включая свободу слова, печати, вероисповедания и т.д. В 20 в. Л. отстаивал общественное устройство, при котором регулирование социально-экономических отношений осуществляется спонтанно, через механизм "свободного рынка . На основе философии утилитаризма И. Бентама Дж.С. Миллем, Г. Спенсером и др. было развито утилитаристское обоснование Л., основу которого составляет стремление к достижению "наибольшей суммы общего счастья . В последней трети 19 в. экспансии идей Л. был положен конец. На длительный период они были вытеснены социалистическими идеями, главное содержание которых составляли "организация , "обобществление и "планирование . Парадоксальным образом это произошло под флагом требования "новой свободы . Уже завоеванные свободы объявлялись "ничего не стоящими без той "экономической свободы , которую должен был принести социализм. Если для Л. свобода означала освобождение индивида от пут, не оставляющих ему выбора и заставляющих повиноваться власть имущим, то для социализма, истолкованного как скачок из царства необходимости в царство свободы, она сводилась к устранению оков капиталистической экономической системы и в конечном счете к требованию равного распределения богатства. В упадке Л. определенную роль сыграло также проникновение в него позитивистских идей.
Л. восстановил свой потенциал только в 1930-е гг., когда опыт коммунистической России показал, что обещанный радикальными социалистами путь к свободе есть в действительности прямая дорога к тоталитарному коммунистическому рабству. Постепенно классический Л. подвергся существенной перестройке, прежде всего в вопросе о социально-экономической роли гос-ва. Возникли концепции "нового Л. ,
или неолиберализма, сблизившегося с консерватизмом. Гос-ву стала вменяться обязанность разработки и воплощения в жизнь общей стратегии экономического развития, предотвращения кризисов и стаби-лизиции финансового положения. Была признана важность социальных и экономических прав индивидов, особая значимость выравнивания возможностей и шансов людей, особенно являющихся членами социальных групп, фактически оказавшихся в наиболее трудном положении. Л. начал учитывать гуманистические идеалы, стоящие выше механизмов рынка и конкуренции, и подчеркивать значение коллективных действий, ограничивающих сферу применения таких механизмов. Этими соображениями объясняются, в частности, прогрессивные налоги на доходы граждан и прибыли предприятий ради перераспределения части национального богатства, частичное ограничение свободы рынка и конкуренции ради уменьшения остроты экологических проблем, проблем физического и нравственного здоровья людей и т.д.
Иногда утверждается, что идеи Л. всегда были чужды России и никогда не найдут в ней подходящей почвы. Ссылаются на пресловутую "соборность , будто бы изначально присущую рус. душе, на коллективистический характер рус. человека, на "евразийское начало и др. подобные им неясные, вырванные из исторического контекста аргументы. Действительно, идеи Л. плохо уживались с привычным укладом российской жизни. Вместе с тем традиция Л., пусть не особенно глубокая и сильная, а временами даже прерывающаяся, в России существует давно, по меньшей мере с 18 в. "Суть либерализма в России была совершенно тождественной с сутью западного либерализма (В.В. Леонтович). История Л. в России была на длительный период оборвана Октябрьской революцией 1917. В коммунистическом обществе слова "либерализм и "либерал приобрели явный негативный оттенок.
Критика Л. велась гл.обр. с двух позиций: с позиции капитализма и одобрения основных либеральных ценностей; с позиции социализма (коммунизма) как наиболее радикальной формы современного коллективизма. Основные моменты критики Л., относящейся в первую очередь к классическому Л., сводятся к следующему. Л. трактует общество как систему, состоящую из своего рода "атомов - свободных, самоуправляющихся индивидов, желания и интересы которых мало зависят от среды, в которой они живут и действуют. Отсюда переоценка моральной и ценностной автономии личности, ее способности и желания действовать исключительно по собственному плану и пользоваться своей системой ценностей. Л. не видит разных возможностей истолкования свободы и явно переоценивает роль индивидуальной свободы в сложной системе социальных отношений. Даже в развитом капиталистическом обществе далеко не все его члены горячо стремятся к свободе; многие ставят безопас-
ность и устойчивость своего существования выше индивидуальной свободы, всегда сопряженной с ответственностью и риском. Далее, в коллективистическом (в частности, в коммунистическом и национал-социалистическом) обществе подавляющее большинство людей вовсе не чувствуют себя несвободными. Л. чересчур оптимистично предполагает, что люди руководствуются в свой жизни прежде всего разумом, а не чувством, верой, традициями и т.п., и выдвигает рационализм как едва ли не единственный метод решения всех социальных проблем. Л. преувеличивает роль выведения конкретных случаев из одного общего принципа или немногих таких принципов. Либеральное мышление нередко игнорирует историю и является в своей основе статическим, поскольку считает, что правильное понимание социальной жизни есть самодостаточная, автономная сфера, мало или вообще не зависящая от влияния истории. В частности, неисторично истолковываются неотъемлемые права человека (жизнь, свобода, собственность, право сопротивляться тирании и т.д.). Л. как бы не замечает, что помимо капитализма существовали и существуют др., иногда принципиально иные способы общественного устройства, столь же естественные, как и капитализм, и не являющиеся "болезнью общества или "вывихом истории (в частности, коммунизм). Л. плохо видит преходящий характер самого капиталистического общества, которое тоже исторично и в свое время сойдет с исторической арены.
С этими общими особенностями либерального мышления тесно связано решение Л. многих конкретных проблем: Л. чересчур абстрактно противопоставляет путь постепенных, шаг за шагом идущих реформ более радикальному пути социальной революции. Л. утверждает, что революции вообще не нужны и даже неразумны в современном индустриальном обществе. Это как раз полная противоположность подходу, объявляющему революцию основным двигателем истории. Вопрос, на который Л. не дает ответа: всегда ли можно обойтись без революции, заместив ее подходящими к случаю реформами? Ответ на этот вопрос должен быть, скорее всего, отрицательным. Во всяком случае каждый переход от коллективистического устройства общества к индивидуалистическому его устройству и наоборот представляет собой глубокую социальную революцию (см.: Индивидуалистическое общество и коллективистическое общество). Если история рассматривается как колебания обществ между полюсами коллективизма и индивидуализма, революции становятся неотъемлемыми ее элементами. Марксизм переоценивал роль социальных революций в истории; Л., напротив, переоценивает возможности частичных, идущих шаг за шагом реформ.
О ХайекФ.А. Дорога к рабству //Вопросы философии. 1990. № 10 - 12; Поппер К.Р. Открытое общество и его враги. М., 1992. Т. 1 - 2; Леонтович В.В. История либерализма в России,
1762 - 1914. М., 1995; Гаджиев К.С. Политическая наука. М., 1996; ИвинА.А. Философия истории. М., 1999.
А.А. Ивин
/


© 2009-2020  lib.ltd.ua