Веб-бібліотека - головна сторінка


Нісімчук А. С. Педагогіка:

Формування бакалаврів-професіоналів. Педагогіка та педагогічна технологія. Педагогіка та технологія освіти. Технологія формування особистості. Інтенсивні освітні технології. Особистісно орієнтовані технології. Теоретичні основи педагогічної технології. Технологія навчально-пізнавальної діяльності. Дефініції та структура технології навчання. Закономірності та принципи технології навчання. Зміст освіти в національній школі України. Методи навчання у сучасній педагогічній технології. Форми навчання у педагогічній технології. Технологія виховання. Технологія виховання: основні етапи реалізації. Закономірності та принципи технології виховання. Методи виховання у педагогічній технології. Технологія інтелектуальної підготовки бакалавра...

Локазюк В. М. Мікропроцесори та мікроЕОМ у виробничих системах: Функціонування, проектування та архітектура мікропроцесорних пристроїв і систем. Загальні відомості про мікропроцесорну техніку. Основні поняття та визначення мікропроцесорної техніки. Класифікація мікропроцесорів та їх основні параметри. Вибір мікропроцесорного комплекту для проектування обчислювальних пристроїв і систем. Загальні питання організації та функціонування мікропроцесорних пристроїв і систем. Структура мікропроцесорних пристроїв і систем. Інтерфейси мікропроцесорних пристроїв і систем. Керування роботою мікропроцесорних пристроїв (систем). Адресний простір. Механізм та способи адресації. Формалізація процесу проектування мікропроцесорних пристроїв і систем...
Загальна психологія: Загальні питання психології. Предмет і завдання психологічної науки. Предмет психології. Завдання психологічної науки. Місце психології в системі наук. Галузі психологічних знань. Мозок і психіка. Школи, напрями, концепції у психології. До історії психологічної думки. Дохристиянські часи - XVIII ст. Розвиток психологічної думки у XIX-XX ст. Методи психології. Загальні питання побудови психологічних досліджень. Загальнонаукові методи. Статистичний метод у психології. Конкретні наукові методи. Розвиток психіки та свідомості. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин. Механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки. "Мова" і спілкування тварин...

ЛЕГИТИМНОСТЬ

- законность режима, политических деятелей и лидеров, отражающая качества, вытекающее не из формальных законов и декретов, а из социального согласия и принятия их в качестве законных, т. е. соответствующих ценностным нормам со стороны самих граждан. Легитимность - это длительное согласие большинства принять правление данного класса, иерархии, власти в качестве законного и имеет множество интерпретаций. Идея Платона о справедливости, аристотелевское различение монархии, аристократии и демократии являются формами легитимации власти. В Новое время Д. Локк в анализе природы правления сместил источник легитимности, заменив божественное право королей на согласие народа.
Сегодня ни одно обсуждение концепции власти не может быть полным без ссылки на ее легитимность. В современных политических системах, в которых участие народа является критерием их политической ценности, легитимность стала фундаментально значимым понятием. Так, С. Липсет определяет легитимность как способность системы формировать и поддерживать веру в то, что существующие политические институты являются наиболее адекватными для данного общества. Д. Истон связывает легитимность с диффузией поддержки режима в обществе. Наиболее известное определение легитимности было дано М. Вебером, который сформулировал идеальные типы легитимации власти, выявив традиционную, харизматическую и рационально-легальную форму легитимности. Хотя в веберовской типологии демократии не связаны друг с другом, исторически традиционный тип и харизматический тип обнаруживаются в авторитарных режимах. В демократических государствах особо важное значение имеет рационально-легальная легитимность, поскольку сохранение демократии в конечном счете зависит от поддержки большинства населения или по крайней мере от того, воспринимает ли большинство демократические институты в качестве легитимных. В диктатурах, хотя получение поддержки со стороны народа и является одной из целей, она не имеет столь важного значения, поскольку авторитет гл. о. опирается на силу принуждения. Авторитарные режимы не всегда обладают необходимой легитимностью, но, как правило, также испытывают потребность в ней. М. Вебер имплицитно признавал идею смешанной легитимности, когда власть опирается на поддержку народа, мотивированную разньми типами легитимности в каких-то пропорциях.
Т. А. Алексеева