Веб-бібліотека - головна сторінка


Палеха Ю. І. Етика ділових відносин:

Етика як сукупність знань про мораль та поведінку. Етика, етикеті мораль. Визначення понять «етика» та «етикет». Розвиток системи норм поведінки. Мораль та моральність. Роль звичок. Норми моралі. Діловий протокол. Протокол як форма ієрархічного порядку. Основні принципи ділового протоколу. Протокол у міжнародному спілкуванні. Підготовка програми перебування зарубіжної делегації. Економічна етика. Основи економічної етики. Зміни в економічних системах і стилях управління. Норми економічної етики. Вимоги до сучасного керівника. Етичні засади бізнесу. Стимулювання етичної поведінки. Загальні етичні установки. Етичні проблеми сучасного бізнесу. Соціальна відповідальність бізнесу. Постулати бізнес-етики...

Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: "Етика ділового спілкування" як навчальна дисципліна та її завдання. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії. Ділове спілкування та його особливості. Культура ділового спілкування. Гуманістична спрямованість спілкування. Спілкування як науково-практична проблема. Етика й культура спілкування в пам'ятках історії та літератури. Початок формування в Україні наукової думки про спілкування. Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі. Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні. Моральні передумови ділового спілкування. Моральна культура як етична основа спілкування. Моральна культура спілкування та її рівні...

ЛАПШИН Иван Иванович

[11 (23) октября 1870, Москва - 17 ноября 1952, Прага] - русский философ-неокантианец, ученик А-ра И. Введенского. Учился на историко-филологическом факультете Петербургского университета, после защиты докторской диссертации "Законы мышления и формы познания" (СПб., 1906) становится в 1913 экстраординарным профессором, а позднее заведующим кафедрой философии Петербургского университета. В 1922 вместе с группой ученых выслан из Советской России, жил в Чехии.
Для философских взглядов Лапшина характерна жесткая антиметафизическая направленность, приводящая к отказу переносить законы мышления на вещи вне всякого отношения к нашему сознанию. Познаваемы лишь предметы, обладающие чувственным содержанием, оформленные временем, пространством и др. категориями, т. е. явленные в опыте. Метафизические построения и проблемы (в т. ч. и проблема "чужого я") есть лишь "рабочие гипотезы", имеющие эвристическую ценность. Творчество, изобретение, имея истоком "философскую страсть удивления", осуществляются за счет идейной и стилистической комбинаторики.
Соч.: Проблема "чужого я" в новейшей философии. СПб.. 1910; Гносеологические исследования, в. 1, Логика отношений и силлогизм. Пг., 1917; Художественное творчество. Пг, 1922; Философия изобретения и изобретение в философии, т. 1 - 2. Пг., 1922; Философские взгляды Радищева. Пг, 1922; Эстетика Достоевского. Берлин, 1923; Феноменология. Прага, 1937; Спор о свободе воли в современной философии. Прага, 1941; О своеобразии русского искусства. Прага, 1944; Римский-Корсаков и его значение в истории русской музыки. Прага, 1945; La synergie spirituelle. Praha, 1935. Лит.: Зеньковскчй В. В. История русской философии, т. 2, ч. I. Л., 1991 ; Лосский Н, О. История русской философии. М., 1994.
О. В. Марченко