Веб-бібліотека - головна сторінка


Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування:

Що таке етикет і протокол. Основи етикету. Знайомство. У гостях. Після того, як вас відрекомендували. Вітання. На вулиці. У приміщенні. Як відповідати на вітання. Звертання. Вживання титулів і звань при звертанні. "Ви" і "ти". Прощання. Візит у гості. Як приймати і як відхиляти запрошення. Коли йдете в гості. Коли і як приходити. У гостях. Коли і як іти. Прийом гостей. Незвані гості. Як запрошувати гостей. Підготовка до прийому гостей. Як зустрічати гостей. Як розмістити гостей. Проведення застілля. Правила поведінки за столом. Як сідати за стіл. Я[о робити із серветкою. Як їсти і користуватися столовими приборами. Як розливати алкогольні напої. Коли і як слід цокатися чарками...

Бабарицька В. К., Малиновська О. Ю. Менеджмент туризму. Туроперейтинг: Понятійно-термінологічні основи туроперейтинга. Подорожі і туризм. Визначення туризму. Поняття «внутрішній туризм». Критерії відокремлення понять «туризм» і «подорожі». Суб'єкти господарської взаємодії в туризмі. Визначення поняття «турист». Поняття «міжнародний (іноземний) турист». Поняття «внутрішній турист». Співвідношення понять «подорожуючий», «відвідувач», «турист» та «одноденний відвідувач». Класифікац і я видів та форм туризму. Туристичні потреби і мотиви туризму. Класифікаційні підходи в туризмі. Туристичний продукт. Специфіка змісту поняття «турпослуга». Відмінність понять «турпослуга» і «турпродукт». Поняття «турпакет». Структура туристичного продукту. Туроперейтинг...
Бойко О.Д. Історія України: Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...
Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX століття: Французька література. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж. П. Сартр, А. Камю. Модерністська проза початку XX століття. Розвиток німецької драматургії. Б. Брехт. Тема війни у німецькій літературі XX століття. Е. М. Ремарк, Г. Белль. Філософське підґрунтя творчості Томаса Манна. Австрійська література XX століття. Р.-М. Рільке, П. Целан, Ф.Кафка. Англійська література. Новітня англійська література. Т. Еліот, У. Голдінг. Норвезька література. Г. Ібсен, К. Гамсун. Американська література. Джек Лондон. Ернест Міллер Хемінгуей. Особливості розвитку літератури США. Г. Лонгфелло, О' Генрі, Т.Драйзер. Латиноамериканська література. Г. Марксе. Література Сходу. Японія. Китай. Роман - антиутопія XX ст...

ЛАФАРГ Поль

(15.1.1842, Сантьяго, Куба, - 25.11.1911, Париж), деятель франц. и междунар. рабочего движения, теоретик и пропагандист марксизма, друг и ученик К. Маркса и Ф. Энгельса. В 1866-68 жил в Лондоне, где после знакомства с Марксом женился на его дочери Лауре. Л. - член (с 1866) Ген. совета 1-го Интернационала, руководил борьбой пролетариев Бордо в защиту Парижской Коммуны. В 1873 Энгельс и Л. по поручению Гаагского конгресса выступили с брошюрой против бакунизма ("Альянс социалистич. демократии и междунар. товарищество рабочих"). С 70-х гг. Л. был связан с рус. революц. движением, публиковал статьи в рус. прогрессивной прессе. Вместе с Ж. Гедом Л. возглавлял франц. Рабочую партию (с 1882), программу к-рой они разрабатывали при содействии Маркса и Энгельса. В 80-х гг. Л. вёл большую политич. и организац. работу; в 1891 первым из революц. марксистов стал депутатом парламента и блестяще использовал свои полномочия для пропаганды марксизма. В 90-х и 1900х гг. активно боролся с оппортунизмом партий 2-го Интернационала.
Л. вёл решит. борьбу против всех форм идеалистич. философии, отвергая попытки "примирения" материализм" с идеализмом; решительно осудил намерение Э. Бернштейна "синтезировать" марксизм с кантианством. Признавая материалистич. момент в философии Канта, Л. сосредоточил критику на идеализме и агностицизме кантианства. Он показал антинаучность отрыва "вещи в себе" от её отражения в сознании человека, принципиального противопоставления сущности и явления. Опровергая кантовский априоризм, Л. подчёркивал зависимость всех форм познания от материального мира. Критикуя агностицизм, Л. указывал на его гносеологич. основу - разрыв чувств. и логических сторон познания, абсолютизацию каждой из этих сторон, взятых вне их реальной связи, в отрыве от практики.
Так же решительно Л. выступал против отождествления марксистской философии с философией Гегеля. Л. отверг утверждение, будто для Маркса "существует тождество мышления и реальности". Идея, говорил Л., так же реальна, как объект, отражением к-рого в мозгу она является. Но Маркс никогда не утверждал тождества отражаемого и отражения, объективной действительности и идеи. Марксизм исходит из единства бытия и мышления, но не их тождества.
В осн. филос. труде "Экономич. детерминизм Карла Маркса" (1909, рус. пер. 1923) Л. попытался с позиции историч. материализма объяснить возникновение и развитие идеологич. явлений, в частности этич., филос. и религ. идей.B области политики Л. боролся против реформистской идеи "мирного врастания" капитализма в социализм, критиковал реформистские и националистич. ошибки Года. Выступая против всяких уступок бурж. мировоззрению, Л. призывал использовать марксистскую теорию для подготовки умов к социалистич. революции.
Рассматривая вопросы эстетики и лит. критики, Л. с марксистских позиций подверг резкой критике отрыв лит-ры и иск-ва от породившей их социальной среды, показал их обратное влияние на эту среду.
В философии в отд. случаях Л. занимал позиции метафизич. материализма. Нек-рым его суждениям в области литературоведения свойственны тенденции к социологич. схематизму. Тем не менее в целом работы Л. были значит. явлением в самых разных областях обществ. наук, содействовали распространению и утверждению марксистского мировоззрения.
В. И. Ленин, лично знавший Л., охарактеризовал его как одного из "...самых талантливых и глубоких распространителей идей марксизма..." (ПСС, т. 20, с. 387).