Веб-бібліотека - головна сторінка


Партико Т. Б. Загальна психологія:

Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...

Голуб Н.Б. та ін. Технологія сучасного уроку рідної мови: Заняття №1. Заняття №2. Заняття №3. Заняття №4. Заняття №5. Заняття №6. Заняття №7. Заняття №8. Заняття №9. Заняття №10. Заняття №11. Заняття №12. Заняття №13. Заняття №14. Заняття №15. Заключне слово...
Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха: Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...
Максимюк С.П. Педагогіка: Загальні основи педагогіки. Дидактика. Стан освіти в Україні та нові нормативні документи про її організацію і реформування. Стан освіти в Україні. Глобальна освіта й українська школа. Система освіти в Україні та її диференціація. Основні принципи організації освіти в Україні. Закон України «Про загальну середню освіту». Національна доктрина розвитку освіти (витяг). Концепція 12-річної загальноосвітньої школи (витяг). Предмет педагогіки, її становлення як науки. Методи педагогічних досліджень. Предмет педагогіки: визначення, стадії розвитку, історія формування як самостійної науки. Визначення основних понять педагогіки. Методологія педагогіки. Структура педагогічної науки, її галузі. Зв'язок педагогіки з іншими науками...
Мальська М. П., Худо В. В. Туристичний бізнес: Історія розвитку туризму. Початковий етап. Становлення туристичного бізнесу. Туризм як галузь індустрії. Монополізація туристичної індустрії. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристичні ресурси. Туристично-рекреаційні ресурси. Історико-культурні рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси. Туризм і екологія. Екотуризм. Туристичне районування світу. Туристичне районування України. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування...
Дмитрук О.Ю., Дмитрук С. В. Екотуризм: Екологічний туризм. Основні концепції, поняття та підходи. Екотуризм базові поняття і терміни. Принципи, функції та завдання екологічного туризму. Гносеологічні та історичні основи екологічного туризму. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних природознавчих та краєзнавчих подорожей в світі. Розвиток теоретичних та практичних засад пізнавальних туристсько-краєзнавчих подорожей і екскурсій в Україні. Екотуристська діяльність. конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Екотуристська діяльність. Конструктивно-географічні основи менеджменту в екотуризмі. Науково-методичні основи менеджменту в екотуризмі. Суспільно-економічні основи та економічний зміст стратегічного менеджменту в екотуризмі...
Лубський В.І. Релігієзнавство: Релігієзнавство як наука. Релігія як предмет дослідження та структура сучасних релігій. Основні теорії походження релігії. Філософія релігії. Психологія релігії. Соціологія релігії. Визначення релігії. Футурологія релігії. Характеристика релігій світу. Релігії народів Малої Азії і Східного Середземномор'я. Хеттська релігія. Фрігійська релігія. Сирійсько-фінікійська релігія. Халдейська релігія. Іудаїзм. Релігії Індії. Ведична релігія. Брахманізм. Індуїзм. Релігії Китаю. Конфуціанство. Даосизм. Синтоїзм. Зороастризм. Джайнізм. Сикхізм. Брахманізм. Релігія античного світу. Світові релігії. Буддизм. Загальна характеристика священних книг іудаїзму, буддизму, індуїзму і зороастризму. Християнство. Християнське віровчення...

Л.Карсавин:Проблема личности

Эпиграфом к философии личности Карсавина могут служить следующие слова из его книги "О личности": "В совершенстве своем все сущее лично". Карсавин - персоналист в философии и богословии. Его философско-исторические представления также основываются на идее всеединого субъекта. Субъект исторического развития - всеединое человечество, "человечество как конкретное всевременное и всепространственное единство всех своих моментов, вплоть до условно последней, до конкретного индивидуума". Конкретного индивида нельзя определить однозначно. У него много сторон и измерений, "качествований", по выражению Карсавина. "Я осознаю себя и как данное качествование и как все другие качествования в возможности, которая не есть отсутствие других качествований, но особого рода их присутствие или наличность, не простая чистая возможность их появления или моего становления ими, не отвлеченное формальное их единство но как бы "стяженное" их единство, конкрето-реальное и в то же время не различенное и дифференцировавшееся". К этим "качествованиям" относятся в частности, психические состояния - бодрствование, способность мыслить, печалиться, рефлексировать и т.д. Bсeединый субъект находится в непосредственной связи с Абсолютом, с идеальным. "Душа наша - момент Абсолютного, она развертывается в себе самой развертываетт Абсолютное, как себя самое. Но Абсолютное в ней стяженно".
Определив связь между всеединым субъектом и Абсолютом, Карсавин вводит понятие "индивидуальность", мысля выявить отношение между субъектом и "другим". Отношение между двумя субъектами Карсавин рассматривяет как отношение "себя" к "другому", "чужому". И только через это отношение возможно определить субъект в качестве индивидуума. Личность - центральное понятие в философской системе Карсавина. На его фундаменте выстраивается понимание социальных целостностей - семьи, социальной группы, нации, культуры, человечества. Все эти социальные целостности - единицы - представляют, по Карсавину, высшие личности. Индивид конкретизирует "качествования" таких личностей в себе. Он является индивидуализирующим моментом "высшей личности". "Частное всеединство во всеединой душе не может существовать вне общего, т.е. вне качествований высшей индивидуальности... во всеединой душе все моменты равнозначны и равноценны и все одинаково полны и едины в ней".
Диалектика общего, особенного и единичного возникает не из ничего, а дана "существованием всего во всем". Индивид свободен в выборе качествований. Их он может лишь актуализировать, а не твооить. Итак, личность, можно понять только лишь через ее отношение к высшей личности. Связь между индивидом и высшей личностью фиксируется понятием "симфоническая личность". В концепции личности Карсавин снова возвращается к принципу Триединства. Но теперь он берется не столько как символ единства всего во всем, сколько как динамический принцип с тройным диалектическим ритмом. Согласно формулировке Карсавина, личность развертывается как "самоединство саморазъединение, самовоссоединение, именно в этом онтическом их порядке". Самоединство в начале - неразъединенность всех определений, чистое единство как первый способ бытия. Во втором способе бытия речь идет о множестве проявлений моментов, которые непрерывным потоком как бы выходят из первого и наделяют его определениями. Эта насыщенность моментами впадает не в бездонное ничто, а в третий способ бытия, в ""самовоссоединении" опять образует единство" (Г. Веттер)".
Динамическую триединую структуру личности Карсавин накладывает на христианское представление о человеке с его центральными понятиями любви и жертвы. Вместе с тем его концепция личности - через тщательную пpорабoткy темы смерти - приближается к экзистенциалистским трактоикам. Стремление из себя к другому - своего рода отделение от себя, отъединение. Но "смерть своего Я", добровольная его жертва - любовь - через принятие в себя чужого Я есть и воссоединение со своим, Я-возрождение. Через самоотдачу и воссоединение своего Я и принятие в себя другого Я, по Карсавину, происходит совершенствование личности19. Эта динамика включает элемент свободы субъекта. Карсавин убедительно обосновывает свободную способность человека через добровольное самоограничение включить в себя другое Я, что сближает его учение с "диалогическими" пониманиями личности у Ф. Достоевского, М. Бахтина, М. Бубера.
Подытожим главные идеи философии Л. Карсавина и его вклад в философскую мысль XX в. Это:
- попытка предложить новую версию философии Абсолюта, прежде всего концепцию онтологии, одновременно основанную на принципах множества, плюральности и нерасторжимой целостности;
- толкование принципа троичности как непреходящей богословской и философско-метафизической традиции, позволяющей на новом уровне культуры осмыслить диалектику изначального "первоединства", его последующего "саморазъединения" и необходимого "самовоссоединения";
- использование принципа плюральности и цельности, их единства для обоснования самоценности, уникальности и в то же время единства, взаимозависимости культур, в том числе культур Запада и Востока;
- толкование судеб России и в контексте единых целей христианской культуры, и в плане уникальной евразийской единящей миссии российской культуры;
- персоналистская теория, объединяющая основополагающий принцип личности с идеей единого "личностного начала" везде и во всем: непосредственно в мире человеческих индивидов и в социальном мире, где достоинство личностного единства (симфонической личности) присваивается семье, народу, человечеству как "всеединому, всепространственному и всевременному субъекту", как способам проявления, актуализации "высшей личности".