Веб-бібліотека - головна сторінка


Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії:

Предмет та задачі топографії й картографії в екологічному моніторингу. Визначення топографії й картографії та їх зміст. Зв'язок топографії й картографії з іншими науками, історія їх розвитку та організацій форми. Картографічні образно знакові просторові моделі. Карти та їх властивості. Класифікація карт. Географічні атласи та їх класифікація. Суть та структура регіональних екологічних атласів. Математична основа побудови географічних карт. Моделі поверхні Землі та її розміри. Математична основа карт. Картографічні проекції. Системи координат в топографії та картографії. Основні лінії та площини еліпсоїда. Географічні координати. Плоскі прямокутні координати. Полярні та біполярні координати". Висота точок...

Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Теоретичні передумови активного соціально-психологічного навчання. Психологічні засоби групової психокорекційної роботи. Практична психологія і психокорекційна практика. Поняття психокорекції. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу АСПН. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування. Особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН. Результативність психокорекційного процесу в групі АСПН. Групова динаміка як чинник психокорекції. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом АСПН. Механізми особистісних змін суб'єкта...
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Поняття й категорії стилістики. Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Норми сучасної української літературної мови. Лексичні засоби стилістики. Стилістична диференціація української лексики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи. Стилістичні можливості омонімії. Паронімія як стилістичний засіб і як вада тексту. Використання синонімії в різних стилях мови. Стилістичне використання антонімів. Лексика іншомовного походження в стилістичному плані. Номінативні та стилістичні функції неологізмів. Застаріла лексика зі стилістичного погляду. Терміни в різних стилях мови. Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів...
Титаренко Л.Д. та ін. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів: Ідентифікація товарів. Сутність ідентифікації товарів. Ідентифікація та оцінка відповідності товарів. Види і засоби ідентифікації. Способи і методи ідентифікації. Фальсифікація товарів. Сутність і види фальсифікації. Наслідки фальсифікації. Заходи попередження фальсифікації. Способи і методи виявлення фальсифікації продовольчих товарів. Зерноборошняні товари. Кондитерські товари. Плоди та овочі. Смакові товари. Харчові жири. Молоко та молочні продукти. М'ясо та м'ясні товари. Риба та рибопродукти...
Русинка І.І. Психологія: Психологія як наука. Еволюція наукових поглядів на природу психічного. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про душу. Розвиток психологічних знань у рамках вчення про свідомість. Розвиток психології як науки про свідомість у період до формування експериментальної психології. Становлення психології як самостійної науки. Мозок і психіка. Будова мозку. Принципи роботи мозку. Принцип динамічного стереотипу. Принцип домінанти. Свідомість і підсвідоме: взаємодія та взаємозалежність. Основні теорії особистості. Основні теорії особистості. Теорія З. Фрейда. Теорія А. Адлера. Теорія В. Франкла. Теорія Г.Олпорта. Теорія Д. Келлі. Теорія А. Маслоу. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку і поведінки. Свідомість...
Історія української літератури. XX століття / За ред. В. Г. Дончика: Літературно-мистецьке життя. Художній процес. 60-ті - 90-ті роки. Поезія. Василь Мисик. Леонід Первомайський. Андрій Малишко. Дмитро Павличко. Ліна Костенко. Василь Симоненко. Микола Вінграновський. Іван Драч. Борис Олійник. Павло Мовчан. Борис Нечерда. Ірина Жиленко. Леонід Талалай. Володимир Забаштанський. Володимир Базилевський. Василь Голобородько. Василь Стус. Ігор Калинець. Іван Світличний. Василь Барка. Поезія діаспори ("нью-йоркська група" та інші). Емма Андієвська. Олег Зуєвський. Остап Тарнавський. ПРОЗА. Публіцистика. Олесь Гончар. Михайло Стельмах. Ірина Вільде. Григорій Тютюнник. Анатолій Дімаров. Павло Загребельний. Юрій Мушкетик. Іван Чендей. Василь Земляк...
Гелей С. Д., Пастушенко Р. Я. Теорія та історія кооперації: Теоретичні основи кооперації. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Кооперативні організації та системи кооперативів. Кооперативи. Природа кооперативів. Об'єднання кооперативів. Кооперативні системи. Типи та види кооперативів. Класифікація кооперативів. Кооперативи виробників. Кооперативи споживачів. Кооперативи виробників і споживачів. Кооперативні принципи. Принципи - фундамент кооперативу. Міжнародні та національні кооперативні принципи. Зміст міжнародних кооперативних принципів. Кооперативні цінності. Загальнолюдські цінності - підґрунтя кооперативних принципів. Базові цінності кооператорів. Етичні цінності кооператорів. Кооперативний рух. Кооперативна ідеологія...
Калінін Ю.А. Релігієзнавство: Основні релігієзнавчі концепції та їхня загальна характеристика. Матеріалістична концепція релігії. Марксистська релігієзнавча концепція. Об'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Суб'єктивно-ідеалістична концепція релігії. Натуралістична концепція релігії. Соціологічна концепція релігії. Релігія як суспільне явище і складова частина духовної культури. Сутність і походження релігії. Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. Функції релігії та її роль у житті суспільства. Релігії світу. Родоплемінні культи. Магія. Фетишизм. Анімізм. Тотемізм. Землеробські культи. Шаманізм. Ранні національні релігії. Релігія Стародавнього Єгипту...
Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти: Законодавство в галузі охорони праці. Організація охорони праці в навчально-виховних закладах. Законодавча та нормативна база України про охорону праці. Законодавство про охорону праці. Нормативно-правові акти з охорони праці. Гарантії прав громадян на охорону праці. Час відпочинку працюючих. Охорона праці жінок і молоді. Організація роботи з охорони праці в системі Міністерства освіти і науки України. Організація роботи з охорони праці управління освіти. Організація роботи з охорони праці в навчально-виховних закладах. Організація служби охорони праці у навчально-виховних закладах. Розслідування та облік нещасних випадків у навчально-виховних закладах. Контроль і нагляд за станом охорони праці...

Бухгалтерський облік у бюджетних установах / За ред. Ф.Ф. Бутинця:

Організація бухгалтерського обліку у бюджетних установах. Поняття бюджетних установ і правові засади їх діяльності. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах. Кошторис бюджетних установ: поняття, види, структура, порядок складання та затвердження. Облік необоротних активів. Загальні засади обліку необоротних активів. Облік основних засобів. Облік інших необоротних матеріальних активів. Облік нематеріальних активів. Облік зносу необоротних активів. Облік незавершеного капітального будівництва. Інвентаризація необоротних активів. Облік запасів. Поняття та оцінка запасів. Документальне оформлення операцій і характеристика рахунків...

КВАНТОВАЯ МЕТАФИЗИКА, МИКРОМЕТАФИЗИКА

(quantum metaphysics, micrometaphysics) - метафизика предельно малых, логически узких, конкретных понятий и внепонятийных единичностей, элементарных мыслимостей. Это метафизики не духа или бытия, а сада, дерева, кухни, посуды... Основные интуиции квантовой метафизики были впервые ясно выражены у Иоанна Дунса Скотта в его учении об индивидах как едиственно реальных существованиях, в отличие от универсалий: "возникает не белизна, а белая доска... как целое само по себе".
Любое слово или понятие может стать первотолчком и первопринципом метафизики, обосновывающей движение и саморазличение понятий в рамках данной сингулярности. По сути, наличие слова в языке уже есть то минимальное тождество, из которого может порождаться малая метафизика. Например, исходным метафизическим понятием может быть "волос", как наименьший осязаемый промежуток вещей (метафизика "тонкости"), или "стол", как опора надпочвенного бытия человека в среде письменности и культуры (метафизика "основания"), или "зонтик", как складной и движущийся кров одинокого человека под открытым небом (метафизика "крова"), и т.д. Каждое слово содержит в себе значение, которое может оказаться центральным для определенной метафизики, как "разум" оказался центральным для метафизики Гегеля. Конечно, таких компактные, камерные метафизики могут охватить лишь ограниченный круг производных исходного микропонятия. Малые метафизики не являются метафизиками в собственном смысле, поскольку не содержат утверждения о сверхчувственных, неизменных и всеобъемлющих началах бытия. Они строятся как метафизический жест, снимающий свою метафизичность именно тем, что предлагает ее в качестве жеста. Метафизика здесь демонстрирует только свою возможность, которая включает возможность иных метафизик.
Как философская дисциплина, квантовая метафизика развертывает множественность интерпретаций смысловых квантов мироздания. Миниатюзируя объект своих исследований, она одновременно поссибилизирует свой метод. Подобно тому, как микрофизика, углубляясь в мир предельно малых, элементарных частиц, обнаруживает их вероятностную природу, - так "микрометафизика" углубляется в мир предельно малых смыслов, обнаруживая их возможностную природу. На таком микроуровне, как "стол" или "бумага" - слова с "малым", конкретным значением - обнаруживается возможность их вхождения в самые разные метафизические системы ("метафизика опоры", "метафизика поверхности", "метафизика белизны"). Особо следует выделить служебные слова и морфемы - предлоги, союзы, частицы, приставки, суффиксы - как грамматические кванты смысла, которые обнаруживают наибольшой разброс метафизических значений и толкований. (см. Служебные слова)
"Большая" метафизика общих понятий - Разума, Бытия, Идеи, Материи - склоняется к детерминизму, к категории необходимости, поскольку охватывает одной категорией тождества множество мыслимых вещей и представляет себя как единственно правильную. Столь же детерминированным выглядит мир, представляемый физикой больших масс, которые скованы силой всемирного тяготения и внутреннего сцепления частиц. Движение от макрофизики к микрофизике есть открытие вероятностного мира микрочастиц в глубине детерминированных макрообъектов. И точно так же движение от большой метафизики к квантовой метафизике открывает возможностный мир микросмыслов внутри необходимых законов логики.
Малые метафизики, исходящие из частных понятий, естественно тяготеют к конкретным, предметным словом как к своим основополагающим терминам ("снег", "стол", "ветвь"). В связи с проблемой конкретных слов и даже таких "абсолютно неповторимых индивидуальностей, как высказывания" (Бахтин), можно задать вопрос: а подлежат ли они философскому, т. е. предельно "обобщающему" подходу? Бахтин так отвечает на этот вопрос: "Во-первых, исходным пунктом каждой науки являются неповторимые единичности и на всем своем пути она остается связанной с ними. Во- вторых, наука, и прежде всего философия, может и должна изучать специфическую форму и функцию этой индивидуальности".[1]
Отсюда вытекает, что возможна метафизика и внесловесных тождеств, субзнаковых предметностей, которые до сих пор вообще игнорировались большой метафизикой. Ведь самое конкретное слово все-таки обобщает, даже слово "травинка" - семантический великан среди единичных травинок, мириады которых обозначаются одним этим словом. Речь идет о таких единичностях, которые "меньше" единичного слова, - об "этостях", которые тоже могут входить в метафизическое поле как "элементарные" единицы смысла. Возможна метафизика одной травинки, настолько единственной, что ее осязаемое присутствие в рамках философского текста будет необходимым для его завершения, для построения всей данной метафизики. Единичная вещь, вписанная (вклеенная, встроенная) в трактат, становится последним метафизическим словом, означающее которого совпадает с означаемым. В трактате о травинке только сама эта травинка и может представлять саму себя, как то последнее присутствие, к которому устремляется метафизика.
Одновременно это есть и предел мыслимого, которое наталкивается на чистую актуальность, "это", как главный предмет квантовой метафизики. "Этость" (thisness, haecceitas) можно определить как чистый субстрат единичности, из которой вычтены все общие свойства и предикаты, которые она делит с другими единичностями, - свойство быть собой и ничем другим. [2] Именно "этость" составляет последний соблазн метафизики и ее решающую самопроверку: допускает ли она нечто, стоящее вне самого мышления? Как мыслить "это", если оно только есть здесь и сейчас, не сводимое ни к какому общему понятию или свойству, не сводимое даже к конкретному слову "травинка"? В этом случае становится вполне оправданным выражение "мыслить немыслимое". Единичные предметы - это парии в кастовом обществе "большой" метафизики, и мерой (само)преодоления метафизики будет не только ее новый, конкретный язык (включая язык имен собственных - см.), но и готовность заходить за предел языка, в область "неприкасаемых", внезнаковых предметностей.
В отличие от деконструкции, отменяющей всякую "иллюзию" присутствия, квантовая метафизика признает последнюю реальность присутствия, "этость" в ее запредельности мышлению. Вещи могут быть включены в объем и последовательность философского текста, как разрывы в цепи означающих, куда вклиниваются сами означаемые. Философия будет тяготеть к вещи не для того, чтобы подтверждать истинность своих высказываний, а для того, чтобы подтверждать значимость собственного молчания, обнаруживать зияния в цепи означающих. Мышление ищет себя за пределом мыслимого.
Приближение к внемыслимому бытию Теодор Адорно считал последней, запредельной - и недостижимой целью философского мышления. "Философия, да и теоретическое мышление в целом, страдает от идеалистического предрассудка, потому что имеет дело только с понятиями, а не прямо с тем, к чему отсылают эти понятия. /.../ Философия не может вклеить онтический субстрат в свои трактаты. Она может только толковать о нем в словах, и тем самым она ассимилирует этот субстрат, тогда как ей было бы желательно проводить различие между ним и своей собственной понятийностью".[3]
Действительно ли философия не может вклеить онтический субстрат, единичное, в свои трактаты? Ведь сами же трактаты каким-то образом вклеены в этот субстрат, втянуты в мир единичностей. Даже рукопись "Науки логики" когда-то лежала на гегелевском столе, в окружении перьев и чернильницы. Если вещи могут окружать трактат, почему трактат не может окружать вещи, вписывать их в себя? Можно представить себе и такие трактаты - текстовые емкости виртуально-электронного пространства, - которые будут разворачиваться вокруг единичностей: этого дома, этого дерева, этой травинки, и будут именно вклеивать в текст этот онтический субстрат, одновременно подчеркивая его инородность понятиям, несводимость к общему. Можно представить философию в совершенно другой роли, чем принятые сейчас дискурсивно-дискуссионные формы изоляции ее от единичного: как мышление, вписанное в круг своих предметов, взаимодействующее именно с чуждостью немыслимого, в той странной связи с референтами мысли, когда философия не отстраняется от них и не растворяет их в себе, а соприсутствует с ними в одном метатекстуальном пространстве. Мышление само указывает на немыслимое и полагает себя рядом с ним, как неотделимое от него и к нему несводимое. См. также Микроника, Реалогия, Универсика.
[1] Михаил Бахтин. Проблема текста в лингвистике, философии и других гуманитарных науках, в его кн. Эстетика словесного творчества. М., "Искусство", 1979, с. 287.
[2] О современных подходах к метафизике "этости" см. Robert M. Adams. Primitive Thisness and Primitive Identity, in: Metaphysics. An Anthology. Ed. by Jaegwon Kim and Ernest Sosa. Malden (MA), Oxford: Blackwell Publishers, 1999, pp. 172-183.
[3] Theodor Adorno. Aesthetic Theory. London and New York: Routledge & Kegan Paul, 1986, p. 365.
----------------------------------------------------------------
Готфрид Вильгельм Лейбниц. Монадология. Соч. в 4 тт., т.1, М, "Мысль", 1982.
М. Эпштейн. Философия возможного. Модальности в мышлении и культуре" СПб, Алетейя, 2001.
Михаил Эпштейн.