Веб-бібліотека - головна сторінка


Фіцула М.М. Педагогіка:

Загальні засади педагогіки. Предмет і завдання педагогіки. Педагогіка як наука, її становлення і розвиток. Предмет і основні категорії педагогіки. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Напрями, течії зарубіжної педагогіки. Логіка і методика педагогічних досліджень. Наукові дослідження - шлях до розв'язання проблем педагогіки. Методологія педагогіки. Методи науково-педагогічного дослідження. Етапи педагогічного дослідження. Розвиток, виховання і формування особистості. Процес розвитку і формування особистості. Спадковість і розвиток. Вплив середовища на розвиток і формування особистості. Розвиток і виховання. Діяльність як чинник розвитку особистості. Зарубіжні теорії розвитку особистості...

Петрик О.І., Валецький Ю.М. Валеологія: Курс лекцій: Людина та її здоров'я. Фізичне здоров'я. Психічне здоров'я. Духовне здоров'я. Природні умови здоров'я. Соціальні умови здоров'я. Етнічна культура здоров'я. Оздоровчі методи і системи...
Бедь В.В. Юридична психологія, 2002: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Вступ до соціальної роботи / За ред. Т. В. Семигіної: Соціальна робота як суспільне явище. Сутність соціальної роботи. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Сутність соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна робота як наука. Соціальна робота як навчальна дисципліна. Виникнення та еволюція соціальної роботи. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Зародження фахової соціальної роботи. Еволюція методології фахової соціальної роботи. Історія фахової соціальної роботи в Україні. Соціальна робота у структурі соціально-гуманітарних наук. Філософія соціальної роботи. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи...
Возняк M.X. Історія української літератури. Кн. 1: Племінне походження українського народу. Українські племена. Українська народність. Україна та східне слов'янство. Історична доля і роль України. Українська мова. Справа української літературної мови. Усна словесність і письменність. Література. Поділ історії української літератури на доби. Давня доба української літератури. Основи давньої доби української літератури. Християнство. Два типи християнства. Виникнення церковнослов'янської літератури. Болгарська література. Мова церковнослов'янської літератури й письмо. Література передхристиянської доби. Двовір'я. Чужоземні впливи. Культурні, осередки й освітній рівень. Справа збереженості пам'яток літератури. Перекладне письменство...
Луцишин П.В. Теорія міжнародних відносин: Теоретичні джерела і концептуальні основи міжнародних відносин. Міжнародні відносини в історії соціально-політичної думки. Що таке теорія міжнародних відносин. Сучасні теорії міжнародних відносин. Об'єкт і предмет міжнародних відносин. Поняття і критерії міжнародних відносин. Світова політика. Взаємозв'язок внутрішньої і зовнішньої політики. Предмет міжнародних відноси. Види міжнародних відносин. Історична еволюція об'єкта аналізу. Реальність у міжнародних відносинах. Генеза і розвиток міжнародних відносин. Міжнародні відносини як дисципліна. Фактори формування міжнародних відносин. Класифікація факторів. Умовні фактори. Реалізаційні фактори. Закономірності міжнародних відносин. Про характер законів у сфері міжнародних відносин...

КУЛЬТУРА ЭСТЕТИЧЕСКАЯ -

специализированная часть культуры об-ва; характеризует состояние об-ва с т. зр. его способности обеспечивать развитие иск-ва и эстетических отношений. К. э. - системное образование, имеющее сложный состав. Системооб-разующим элементом К. э. являются эстетические отношения и соответствующая им система эстетических ценностей. К структурно-функциональным элементам К. э. относятся: совокупность функционирующих в обществе худож. ценностей, в к-рых объективированы эстетические отношения и ценности; профессионально-специализированная группа деятелей культуры, обеспечивающая их функционирование; технические средства производства, тиражирования и коммуникации худож. ценностей; находящиеся под контролем об-ва институты (музеи, театры, библиотеки, академии, клубы и пр.), обеспечивающие функционирование К. э. и управление ею. Функциональную структуру К. э. следует отличать от ее состава, к-рый образуют самостоятельные (или смешанные) сферы эстетической деятельности (Деятельность эстетическая). Ядром К. э. является культура художественная, или искусство как деятельность, порождающая худож. и объективирующая эстетические ценности. Своеобразным спутником профессионального искусства в составе К. э. является художественная самодеятельность, охватывающая широкие слои трудящихся. В качестве самостоятельного пласта К. э. выступают традиционное народное искусство, фольклор, связывающие ее с народной жизнью и одновременно служащие источником пополнения кадров профессионального иск-ва. Эстетическая деятельность постоянно вовлекает в систему К. э. различные сферы общественной практики. Традиционным элементом К. э, с древн. времен была архитектура, основу к-рой составляет социально-эстетическая организация пространственной среды человека (Эстетическая организация среды). Важнейшим элементом К. э. в настоящее время стала эстетика производства, включающая дизайн, или худож. конструирование промышленных изделий, эстетическую организацию производственной среды и эстетику самого труда. Эстетические принципы организации технической среды, выработанные в дизайне, распространяются на организацию естественной, природной среды, ландшафты к-рой приобретают и самостоятельную эстетическую ценность. Возникает комплекс проблем, решаемых на стыке экологии и эстетики (Экологическая эстетика). К.-э. охватывает и социальную сферу жизнедеятельности людей: культуру быта, досуг (Быта эстетика), спорт (Эстетика спорта), праздники и пр. Особое значение в составе совр. К. э. приобретают средства массовой информации - радио, телевидение, к-рые не только осуществляют функцию трансляции худож. ценностей, но и создают постоянно действующую информационно-эстетическую среду, связывающую эстетические отношения с идейно-политическими и оказывающую существенное влияние на формирование ценностной ориентации публики. Важнейшей сферой К. э. социалистического об-ва является единая система эстетического воспитания, охватывающая различные слои населения. К. э. характеризует не только об-во, но и индивида. Для того чтобы стать субъектом К. э., человек должен овладеть сложившейся до него системой эстетических отношений и ценностей. Эта задача решается через эстетическую деятельность. Как часть культуры об-ва К. э. социально обусловлена и вместе с тем обладает определенной устойчивостью традиций и ценностей. В процессе исторического развития мирового сообщества сформировалось и утвердилось несколько региональных типов К. э., обладающих относительной самостоятельностью (европ., инд., кит., арабо-мусульманский, латиноамер., негро-аф-риканский и др ). Развитие капитализма положило начало образованию мировой культуры, но вместе с тем наложило отпечаток классовой ограниченности на этот процесс. В буржуазном об-ве развитие иск-ва сопровождалось отчуждением от К- э. подавляющего большинства трудящихся, занятых в материальном производстве. На этой основе происходит размежевание К. э. на "элитарную", предназначенную для "посвященной публики", и "массовую", рассчитанную на "усредненных индивидов" (Массовая культура). В развивающихся странах оба эти слоя буржуазной К. э. оказывают негативное воздействие на их традиционную, народную культуру. Вместе с тем в буржуазных и развивающихся странах происходит процесс демократизации К. э., "ибо в каждой нации есть трудящаяся и эксплуатируемая масса, условия жизни которой неизбежно порождают идеологию демократическую и социалистическую" (Ленин В. И., т. 24, с. 120 - 121). Преодоление этих противоречивых тенденций лежит через культурную революцию, являющуюся составной частью революционных социальных преобразований. Программа культурной революции применительно к условиям социалистической революции в России была разработана В. И. Лениным. Реализация этой программы в сфере К- э. предполагает: обращение иск-ва к интересам и потребностям народа; обеспечение социалистическим государством условий для свободного худож. творчества каждому, "в ком сидит Рафаэль" (Маркс), для всемерного вовлечения трудящихся в различные виды эстетической деятельности; превращение ценностей мировой худож. культуры в духовное достояние народа. В этом плане одной из программных установок партии, воплощающей идеи Ленина, является задача всемерно способствовать повышению роли лит-ры и иск-ва в деле эстетического, гуманистического по своей идейно-нравственной ориентации воспитания народа.