Веб-бібліотека - головна сторінка


Лукашевич М. П. Соціологія праці:

Соціологія праці як наукова дисципліна. Що вивчає соціологія праці. Використання соціології праці в діяльності менеджера. Виникнення і розвиток соціології праці. Донауковий етап зародження соціології праці. Початок наукового етапу розвитку соціології праці. Виникнення соціології праці. Сучасний етап розвитку соціології праці. Соціологія праці в Росії. Становлення і розвиток соціології праці в Україні. Соціальна сутність праці. Зміст і соціальні функції праці. Неоднорідність праці як основа соціальної диференціації працівників. Ринок праці в соціологічному вимірі. Ринок праці: соціальний контекст. Особливості соціально-трудових відносин при переході до ринку. Зайнятість і безробіття...

Палеха Ю. Кадрове діловодство: Організаційні засади роботи з кадрами. Робота з кадрами як багатогранний процес. Основні терміни та поняття. Елементи системи управління персоналом. Еволюція менеджменту персоналу. Розвиток підходів до управління персоналом. Напрями та методи управління персоналом. Основи кадрової політики. Особливості розробки та завдання кадрової політики. Основні засади та принципи роботи з кадрами. Реалізація кадрової політики організації. Побудова роботи кадрової служби. Історія розвитку кадрових служб. Види кадрових служб та їх чисельність. Завдання, напрями роботи і обов'язки кадрових служб. Складові кадрової роботи. Вимоги до працівників кадрових служб. Розроблення посадової інструкції менеджера з персоналу...
Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Основи теорії економічної і соціальної географії. Методологічні основи. Наукові підходи і категорії, деякі терміни і поняття. Ландшафтна оболонка як глобальний об'єкт досліджень у географії. Інтеграція наук і сутність географічного підходу. Взаємодія суспільства і природи та її закономірності. Єдність природи і суспільства, їх взаємодія. Закономірності взаємодії. Екологічний підхід. Природокористування і його місце у взаємодії суспільства і природи. Закономірність комплексності у природі і суспільстві. Гсокомплексологічна концепція. Системні об'єкти в економічній і соціальній географії. Суспільно-територіальний комплекс як найбільш інтегрований об'єкт досліджень...
Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Загальна геологія. Основні відомості про Землю. Сучасні уявлення про Землю. Земля - планета Сонячної системи. Походження Землі. Будова й фізичні властивості Землі. Мінерали - складова земної кори. Хімічний склад земної кори. Кристалографічні властивості та форми мінералів у природі. Діагностичні ознаки мінералів. Найпоширеніші мінерали. Процеси зовнішньої і внутрішньої геодинаміки. Магматизм. Магма й утворення магматичних порід. Інтрузивний магматизм. Ефузивний магматизм. Класифікація магматичних гірських порід. Вивітрювання порід (гіпергенез). Фізичне вивітрювання. Хімічне вивітрювання. Продукти вивітрювання. Робота вітру. Вітри й вітрові процеси. Руйнівна робота вітру. Транспортна діяльність вітру. Акумулятивна робота вітру...
Курило Т.В. Митне право України: Загальні положення митного права. Історичний розвиток митного права в Україні. Митна політика України. Митні органи України. Тарифне та нетарифне регулювання в митному праві. Митні платежі. Митна вартість товарів та методи її визначення. Митні режими. Поняття та зміст митного режиму. Характеристика митних режимів. Митне оформлення та декларування товарів. Класифікація товарів при митному оформленні. Документи для проведення митного оформлення. Вантажна митна декларація (ВМД). Основні етапи митного оформлення товарів. Декларування товарів. Діяльність митного брокера. Товари, які не підлягають пропуску через митний кордон України. Митне оформлення зовнішньоекономічних операцій. Контракт як документ необхідний для митного оформлення вантажів...
Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка: Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія в системі суспільних наук. Предмет політології. Структура та функції політології. Методологія політології. Політика як соціальне явище. Сутність, структура й функції політики. Політика й сучасний розвиток українського суспільства. Виникнення та еволюція світової політичної думки. Суспільно-політичні уявлення Давнього світу. Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя. Політична думка Нового часу. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.). Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави...
Партико Т. Б. Загальна психологія: Вступ до загальної психології. Психологія як наука. Історичний розвиток психології. Психологія в системі сучасних наук. Об'єкт та предмет психології. Галузі психології. Практичне значення психології. Методи психології. Методи пояснення психіки людини. Методи розуміння психіки людини. Методи впливу на психіку людини. Природа та сутність психіки людини. Умови та чинники формування психіки людини. Матеріальні основи та фізіологічні механізми психіки. Головні властивості та функції психіки людини. Сфери прояву психіки людини. Свідома сфера. Несвідома сфера. Персонологія. Психологія особистості. Поняття про індивід, індивідуальність, особистість. Теоретичні напрями персонології. Психоаналітична теорія особистості...
Історія сучасного світу / За ред. Г.К. Парієнко: Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія. Сучасний поділ та класифікація країн світу. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування. Основні тенденції світового суспільного розвитку. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині XX - початку XXI століття. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі...
Суховірський Б. І. Регіональна стратегія економічного розвитку України: Теорія і практика сучасного репоналізму. Методологія і маркетинг регіональних умов господарювання. Сучасні форми світогосподарської інтеграції. Інноваційна регіональна політика і програми. Геоінформаційні системи в економіці. Особливості європейського регіоналізму. Організаційні засади європейського регіоналізму. Загальноєвропейські принципи регіонального співробітництва. Правові основи європейського регіоналізму. Зарубіжний досвід утворення єврорегіонів та прикордонної співпраці. Регіоналізація відкритої економіки України. Пріоритетні напрями світової господарської інтеграції. Конкурентноздатність відкритої економіки. Перспективи українського регіоналізму. Геоекономіка і регіональна політика...
Машина Н.І. Страхування для туристичних підприємств: Основи страхового бізнесу. Економічний зміст страхування. Поняття страхування. Основні поняття в страхуванні. Страховий ризик. Класифікація в страхуванні. Договірні відносини в страхуванні. Організація страхової справи в Україні. Державне регулювання страхової діяльності. Перехід страхового ринку України на міжнародні стандарти. Організаційні форми страховиків. Аквізиція страхової компанії. Системи страхових відносин. Сучасний стан страхового ринку України. Основні показники. Частка страхування у ВВП. Розвиток окремих видів страхування. Популярність страхування в Україні. Страхування як елемент ризик-менеджменту в туристичній діяльності. Характеристика ризиків у туристичній діяльності...
Токмань Г.Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: Філософсько-освітні та психолого-педагогічні засади методики викладання української літератури в старшій школі. Методика викладання української літератури як педагогічно-літературознавча прикладна наукова дисципліна, її парадигматика і систематизовані курси (друга половина XX ст). Діалогічний та екзистенціальний аспекти психолого-педагогічних засад викладання української літератури в школі. Рівні спілкування та їх практичне застосування в шкільному викладанні літератури. Рання юність як етап літературного розвитку школярів. Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі. Психологічно-літературознавче дослідження художнього тексту...

Колодко, Гжегож В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн:

Постсоціалістичний капіталізм. Глобалізація та постсоціалістична трансформація. Від фінікійців до Інтернету. Велика трансформаційна депресія. Круті стежки спаду і зростання виробництва. Трансформація та надолужування відставання в економічному розвитку. Нові шанси, нові загрози. Регіоналізм: безпечний двигун глобалізації. Світовий ринок без світового уряду. Пасивні сценарії та активна політика у XXI сторіччі. Висновки для економічної політики. Економічні цикли у вибраних країнах Центральної та Східної Європи і Співдружності Незалежних Держав у 1950 - 2005 роках...

КУЛЬТУРА РУССКОГО ЗАРУБЕЖЬЯ

- ответвление русской культуры, созданной на протяжении неск. периодов российской истории эмигрантами; как правило, противостояла официальной. Истоки К.р.з. восходят к первым рус. полит, эмигрантам 16-17 вв., сам акт эмиграции к-рых говорил о неординарном образе мыслей, оппозиционности и независимости суждений, сознат. нонконформизме незаурядных личностей, способных преодолеть стойкие стереотипы рус. ср.-вековья (Иван Лядский, кн. Андрей Курбский, Григорий Кото-шихин). В 18 и 19 вв. деятели рус. культуры своей добровольной или вынужденной эмиграцией демонстрировали иногда обществ, вызов, социальный протест, свою особую религ., полит, или филос. позицию в отеч. культуре, расходящуюся с официальной, и всегда - явное нежелание примириться с заданной пассивной ролью в обществ, и культурной жизни страны, со сложившимися истор. обстоятельствами в стране, с тем status quo, к-рый личность не в силах изменить по своей воле. Поэтому ряды эмигрантов пополняли не только В. Пече-рин, Герцен и Огарев, Бакунин, Лавров, Кропоткин, бывшие сознат. оппонентами существующего полит. режима или конфессии, но и, напр., Кипренский, С. Щедрин, К. Брюллов, 3. Волконская, И. Тургенев, навсегда оставшиеся за границей по причинам нередко личного свойства, и Кантемир, Карамзин, А.Иванов, Гоголь, П. Анненков, В. Боткин, Глинка, Тютчев, А. Боголюбов и др., подолгу жившие вдали от родины и взиравшие на нее из своего "чудного далека", творившие с ощущением чисто эмигрантской ностальгии.
Для каждого из них даже временная эмиграция была тем необходимым смысловым, а не только геогр., расстоянием, той социокультурной дистанцией, с позиций к-рых можно было увидеть в России и рус. жизни нечто принципиально иное, нежели находясь в ней самой. Период эмиграции для деятелей рус. культуры был всегда переломным моментом в их творч. биографии, предшествовавшим смене ценностных ориентаций или кардинальному пересмотру предшествующего периода деятельности, жизненного пути. Как правило, в эмиграции усиливались одновременно национально-рус, специфика и "всемирная отзывчивость" рус. деятелей культуры. Вдали от родины возникало и невиданное прежде ощущение гражд. и личностной свободы: раскрепощение от тяготивших на родине условностей, полит, и духовной цензуры, полицейской слежки, зависимости от офиц. властей. Фактически внешняя эмиграция деятелей рус. культуры всегда была лишь овеществлением, материализацией их "внутр. эмиграции" - формы идейной или творч. самоизоляции от рос. действительности. Этот кризис мог быть творчески продуктивным или, напротив, вести к творч. бесплодию.
Эмигрантами по преимуществу были в своем огромном большинстве рус. революционеры. Идейные вожди рус. революц. народничества, "отец рус. марксизма" Плеханов и все его товарищи по "Освобождению труда", вожди Октября Ленин и Троцкий, как и множество их соратников - большевиков и меньшевиков, - были продуктом рус. эмиграции. Их теории, бесцензурные статьи и брошюры, сам план революц. преобразования России и построения в ней социализма - все это рождалось уроженцами России во время их неустроенной жизни на Западе - в удалении от предмета своего теоретизирования, в атмосфере относит, зап. свободы, как некий мысленный эксперимент над угнетенным и страдающим отечеством. Рус. эмиграция рождала не только ностальгическую "странную" любовь к оставленной (и, быть может, навсегда) отчизне, но утопич. модели и проекты желат. в ней изменений.
Пребывание за границей, на Западе, пусть даже кратковременное, чрезвычайно изменяло видение России, достоинства и недостатки к-рой представлялись на расстоянии крайне преувеличенными и идеализированными, а преобразования - крайне легкими и простыми. Подобная аберрация наблюдалась не только у рус. эмигрантов-революционеров, но и у белоэмигрантов-контрреволюционеров - монархистов и либералов, эсеров и меньшевиков, надеявшихся на скорое падение большевистского режима и саморазложение рус. революции, на легкую и саморазумеющуюся реставрацию старой России. И те, и другие эмигранты - "красные" до революции, "белые" после революции - были во власти творимой ими же утопии, когда дело касалось России и ее истор. судьбы. Поэтому не только критико-публицистич. статьи, филос. трактаты, культурологии. эссе, но и мемуары таких незаурядных эмигрантов, как Керенский, Милюков, Степун, Ильин, Бердяев, Бунин, Г. Иванов, Ходасевич, Зайцев, Одоевцева, Берберова, Тэффи и др., страдали "худож. преувеличениями", откровенным субъективизмом и даже произвольным домысливанием, фантазированием действительности, особенно если она была незнакома мемуаристам ("советская жизнь").
Инокультурный контекст, высвечивавший своеобразие рус. культуры, выявлявший инновативное содержание тех или иных ее феноменов, позволял европ. и мировой культуре заново открыть для себя рус. культуру, придать ее достижениям значение и смысл, выходящие далеко за пределы нац. истории. Нек-рые открытия рус. культуры не получали адекватной оценки в контексте отеч. культурной традиции, выпадая из системы ценностей и норм, общепринятых в данную эпоху. В эпоху серебряного века признание нередко находило новаторов рус. культуры - художников и ученых - именно на Западе, а не в России. "Рус. сезоны" дягилевского балета, слава Кандинского и Шагала, Ларионова и Гончаровой, Скрябина и Стравинского, Шаляпина и М. Чехова, А. Павловой и Нижинского, Мечникова и И. Павлова и мн. др. началась именно за границей, и эмиграция многих знаменитых деятелей рус. культуры началась задолго до революции.
Своеобразие К.р.з. было заложено еще до Октября: подчеркнутая нац. специфика и идейно-стилевая оппозиционность (по отношению к рус. культуре в самой России). Это была рус. культура, создаваемая, с одной стороны, в сознат. (или вынужденном, но также осознанном) удалении от России и, с др. стороны, в контексте инокультурного окружения, на "стыке" между рус. и мировой культурой, взятой как целое (вне национально-этнич. различий тех или иных конкр. культур). К.р.з. рождалась в постоянном диалоге с совр. зап. культурой (от к-рой она отличалась характерной, даже демонстративной "русскостью", рос. экзотикой) и одновременно - с классич. культурой России и ее традициями (на фоне к-рых ярче оттенялись броское, подчас рискованное новаторство, экспериментальность, смелость, - невозможные и непростительные на родине), демонстрируя эффект сложного медиативного взаимодействия (сканирования) зап. и рус. культур в феноменах рус. эмиграции и К.р.з. Особенно характерны в этом отношении феномены Бердяева, Набокова, Газданова, Бродского, В. Аксенова, Э. Неизвестного.
Впоследствии, когда после революции стала складываться рус. диаспора и образовались такие центры К.р.з., как Прага, Белград, Варшава, Берлин, Париж, Харбин, рус. культура начинает жить и развиваться за рубежом - не только в отрыве, но и в отчетливом идеол. и полит, противостоянии Советской России и рус. советской культуре; причем для существования "архипелага" К.р.з. оказалось несущественным то конкр. языковое, конфессиональное, культурное, полит, и т.п. окружение, в к-ром жили представители рус. эмиграции. Гораздо важнее оказалось то, что их объединяло и сближало: они чувствовали себя последними представителями, хранителями и продолжателями всей многовековой рус. культуры.
Последоват. противостояние большевистским принципам новой, советской культуры (пролетарскому интернационализму, атеизму и материализму, партийно-классовому политико-идеологизированному подходу, селекционной избирательности по отношению к классич. культурному наследию, диктаторским методам руководства и контроля) позволило деятелям К.р.з. сохранить в течение всего 20 в. многие традиции рус. классич. культуры 19 в. и неклассич. культуры серебряного века. в том числе нац. менталитет, общечеловеч. и гуманистич. ценности, традиции идеалистич. философии и религ. мысли, достояние как элитарно-аристократич., так и демократич. культуры без к.-л. изъятий или тенденциозных интерпретаций, не ограниченное никакими запретами и предписаниями полит., филос. и худож. свободомыслие. Развивавшаяся в контексте зап.-европ. идейного и стилевого плюрализма, К.р.з. противостояла монистич., централизованной советской культуре как плюралистичная, аморфная, стихийно саморазвивающаяся, многомерная в социальном, полит., филос., ре-лиг., эстетич. и др. отношениях. Интерес к культурно-истор. процессам, развертывавшимся на родине, постоянно корректировался стойким предубеждением к деятелям советской культуры, считавшимся наемниками или прислужниками большевиков. Это не могло не привести - рано или поздно - К.р.з. к мучит, раздвоению между рус. патриотизмом и полит, охранением, а в дальнейшем и к трагич. расколу. На этой почве возникло - еще в нач. 20-х гг. - "сменовеховство" и идеология национал-большевизма, оправдывавшие в глазах рус. эмиграции советскую власть, социализм и большевизм сохранением Рос. империи и сильной рус. государственности, а позднее - движение евразийства.
Наивысшей кульминации раскол рус. эмиграции достиг во время Второй мир. войны. Одни из деятелей культуры рус. зарубежья ради победы Красной Армии над фашизмом были готовы примириться и с советской властью, и с большевизмом, и со сталинской диктатурой. Другие - ради поражения большевиков и падения советской власти - желали победы Гитлеру и предлагали ему свое сотрудничество (в принципе поддерживая РОА и власовское движение). Рус. эмигранты стояли перед вполне трагич. дилеммой: либо рус. культура в России погибнет, растоптанная фашистской Германией (с одобрения деятелей К.р.з.); либо существование рус. культуры в СССР продолжится в оковах сталинского тоталитарного режима, в отрыве как от рус. эмиграции, так и от подлинных культурных традиций дореволюц. России (также с одобрения рус. эмиграции).
Вскоре после окончания Второй мир. войны и с началом "холодной войны" иллюзии большинства рус. эмигрантов в отношении сталинского режима и его возможной эволюции после Победы в сторону либерализации развеялись. Рус. зарубежье пополнилось за счет эмигрантов "второй волны" - беженцев из Советского Союза, невозвращенцев из числа пленных и интернированных лиц, узников фашистских концлагерей, освобожденных союзниками, и т.д. Новые эмигранты хорошо знали тоталитарное гос-во, в к-рое не хотели возвращаться, и в то же время были воспитаны, в отличие от эмигрантов "первой волны", оказавшихся за рубежом после Октябрьской революции и гражд. войны, советской культурой, коммунистич. пропагандой. Т.о., идейно-смысловой и психол. разрыв, существовавший между советской культурой и К.р.з., уменьшился: две рус. культуры, находившиеся в состоянии полит, и социокультурной конфронтации, сблизились.
Это сближение стало еще более значительным после того, как в 60-е гг. начался поток на Запад советских диссидентов, правозащитников, высылаемых насильно или уезжавших "добровольно-принудительно" ("третья волна" эмиграции). С появлением второй и третьей "волн" эмиграции из России две рус. культуры превратились в своего рода "сообщающиеся сосуды". В К.р.з. получили исключит, развитие те антитоталитарные, демократич. тенденции, к-рые в Советском Союзе могли существовать только подпольно - в рамках диссидентского движения и "Самиздата". В советской же культуре (в интеллигентских кругах) рос интерес к идеям, развивавшимся в среде рус. эмиграции и проникавших в страну через "радиоголоса" (в частности, радио "Свобода") и "Тамиздат", завозимый туристами или дипломатами. Подобная "взаимосвязь" советской культуры и К.р.з. приводила не только к углублению внутр. раскола в советской культуре (между офиц. культурой и оппозиционной контркультурой), но и к углублению идейных разногласий в среде рус. эмиграции, постепенно утрачивавшей последние признаки единой, целостной и самостоят, в своем саморазвитии культуры. После падения тоталитарного режима в СССР процессы "диффузии" и конвергенции между "материковой" рус. культурой и культурой рус. диаспоры еще более усилились.
Лит.: Костиков В. "Не будем проклинать изгнанье...": (Пути и судьбы русской эмиграции). М., 1990; Евразия: Истор. взгляды русских эмигрантов. М., 1992; Лит-рарус. зарубежья: 1920-40. М., 1993; Люкс Л. Россия между Западом и Востоком. М., 1993; Писатели рус. зарубежья (1918-40): Справочник. Ч. 1-3. М., 1993-95; Роль рус. зарубежья в сохранении и развитии отеч. культуры. М., 1993; Рос. ученые и инженеры в эмиграции. М., 1993; Культурное наследие рос. эмиграции: 1917-40: В 2 кн. М., 1994; Раев М.И. Россия за рубежом: История культуры рус. эмиграции, 1919-39. М., 1994; Рус. идея: В кругу писателей и мыслителей рус. зарубежья: В. 2 т. М., 1994; Культура рос. зарубежья. М., 1995; Михайлов О.Н. Лит-ра рус. зарубежья. М., 1995.
И. В. Кондаков