Веб-бібліотека - головна сторінка


Укладач О. І. Когут. Основи ораторського мистецтва:

Риторика як наука і мистецтво. Історія ораторського мистецтва. З, Цицерон та Феофан Прокопович - видатні оратори. Соціально-політичне красномовство: парламентська промова. Сучасний риторичний ідеал. Тема, цільова установка промови. Збір матеріалу. Інформаційні промови. Композиція промови: вступ, основна частина, висновки. Аналіз композиції промов. Аналіз композиції промов видатних ораторів. Методи побудови промови (індуктивний, дедуктивний, хронологічний). Промови з метою переконати. Закличні промови. Конспект. Складання конспекту лекції. Теза, аргумент, спосіб доведення в лекції. Розробка системи аргументів. Основні жанри ораторських виступів - лекція, доповідь, промова. Похвальні промови...

Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка: Розвиток політології від найдавніших часів до сьогодення. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія в системі суспільних наук. Предмет політології. Структура та функції політології. Методологія політології. Політика як соціальне явище. Сутність, структура й функції політики. Політика й сучасний розвиток українського суспільства. Виникнення та еволюція світової політичної думки. Суспільно-політичні уявлення Давнього світу. Політичні вчення епох Раннього християнства і Середньовіччя. Політична думка Нового часу. Зародження і розвиток політичної думки в Україні (X - початок XX ст.). Еволюція політичних ідей від Київської Русі до козацько-гетьманської держави...
Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...
Бойко О.Д. Історія України: Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...
Історія української літератури. XX століття / За ред. В. Г. Дончика: Літературно-мистецьке життя. Художній процес. 60-ті - 90-ті роки. Поезія. Василь Мисик. Леонід Первомайський. Андрій Малишко. Дмитро Павличко. Ліна Костенко. Василь Симоненко. Микола Вінграновський. Іван Драч. Борис Олійник. Павло Мовчан. Борис Нечерда. Ірина Жиленко. Леонід Талалай. Володимир Забаштанський. Володимир Базилевський. Василь Голобородько. Василь Стус. Ігор Калинець. Іван Світличний. Василь Барка. Поезія діаспори ("нью-йоркська група" та інші). Емма Андієвська. Олег Зуєвський. Остап Тарнавський. ПРОЗА. Публіцистика. Олесь Гончар. Михайло Стельмах. Ірина Вільде. Григорій Тютюнник. Анатолій Дімаров. Павло Загребельний. Юрій Мушкетик. Іван Чендей. Василь Земляк...
Оснач О.Ф. Товарознавство: Теоретичні основи товарознавства. Предмет, цілі і завдання товарознавства. Класифікація, кодування і асортимент товарів. Стандартизація, сертифікація і якість продукції. Основні властивості промислової продукції. Метали. Атомно-кристалічна будова і властивості металів. Механічні характеристики металів. Методи їхнього визначення. Чорні метали. Чавун. Склад чавуну. Класифікація чавуну. Характеристика видів та маркування. Умови постачання, транспортування, зберігання чавуну. Сталь. Склад, класифікація та характеристика. Вуглецеві сталі. Класифікація та характеристика видів. Леговані сталі. Класифікація і маркування легованих сталей. Металокерамічні інструментальні сплави. Підвищення якості сталі. Кольорові метали і сплави...
Мальська М. П., Худо В. В. Туристичний бізнес: Історія розвитку туризму. Початковий етап. Становлення туристичного бізнесу. Туризм як галузь індустрії. Монополізація туристичної індустрії. Історія розвитку туризму в Україні. Туризм: види та форми. Поняття про туризм. Класифікації туризму. Туристичні ресурси. Туристично-рекреаційні ресурси. Історико-культурні рекреаційні ресурси. Природні рекреаційні ресурси. Туризм і екологія. Екотуризм. Туристичне районування світу. Туристичне районування України. Туристична індустрія. Організатори туризму. Перевезення. Готельна індустрія. Система громадського харчування. Страхування. Система розваг. Банківські та фінансові послуги. Інформаційні послуги в туризмі. Безпека туристичної подорожі. Небезпека травмування...
Бедь В.В. Юридична психологія, 2002: Предмет, завдання і система юридичної психології. Предмет і завдання юридичної психології. Історія розвитку юридичної психології. Система юридичної психології. Методологічні основи і методи юридичної психології. Методологічні принципи в юридичній психології. Методи пізнання в юридичній психології. Методи психологічного впливу на особистість. Загально-психологічні та соціально-психологічні основи в юридичній психології. Поняття про психіку і свідомість особистості. Психічні процеси. Психічні властивості особистості. Психічні стани особистості. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності. Правова психологія. Правова соціалізація. Правова соціалізація і правослухняна поведінка особистості...
Шевчук П. І. Соціальна політика: Сутність соціальної політики. Соціальна справедливість і соціальна рівність. Зміст і мета соціальної політики. Завдання соціальної політики. Об'єкти і суб'єкти соціальної політики. Інструменти соціальної політики. Складові соціальної політики. Ринок праці і зайнятість. Ринок праці. Робоча сила, її показники та методи їх визначення. Трудова мобільність. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці. Зайнятість і реалізація трудової активності. Види зайнятості. Безробіття, його види та форми. Неформальний сектор трудової активності. Ситуація на ринку праці України. Шляхи зниження безробіття. Бідність і шляхи її подолання. Бідність як соціально-економічне явище. Поширення бідності в Україні. Поняття мінімального споживчого бюджету...

Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика:

Загальні поняття про бухгалтерський облік. Визначення бухгалтерського обліку. Класифікація видів обліку. Предметі метод бухгалтерського обліку. Значення та завдання бухгалтерського обліку. Основні принципи та елементи бухгалтерського обліку. Технологічна структура процесу бухгалтерського обліку. Креативний облік. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Загальні засади бухгалтерського обліку. Поняття про бухгалтерські регістри. Поняття про бухгалтерські рахунки і подвійний запис. Оборотна відомість. Поняття про баланси. Інвентаризація. План рахунків та форми бухгалтерського обліку. План рахунків бухгалтерського обліку. Форми бухгалтерського обліку...

КУЛЬТУРА ДУХОВНАЯ

- одна из сторон общей культуры человечества, противопоставляемая и корреспондируемая с культурой материальной. Если под материальной культурой понимается предметно-физич. мир культуры (средства труда, жилище, одежда, обработанные руками человека природные вещества и объекты), то в качестве К.д. выступают те явления, к-рые связаны с сознанием, с интеллектуальной, а также с эмоционально-психол. деятельностью человека - язык, обычаи и нравы, верования, знания, искусство и т.п. Такое понимание К.д. пришло в отеч. практику из нем. литры в 19 в. Среди англ. и франц. эволюционистов того периода подобное деление на материальную и духовную культуру было также широко распространено. Так, Тайлор в работе "Первобытная культура" в одних случаях перечисляет "промышленную, умственную, полит., нравств. области культуры", в других - более отчетливо подразделяет культуру на две части - "материальную" и "умственную", подразумевая под последней идеи, обычаи, мифы, воззрения и верования.
Отеч. философы, социальные аналитики вдореволюц. период, а также в послереволюц. годы в зарубежном изгнании широко обращаются к понятию "К.д."; оно у них тесно соотнесено с духовной основой обществ, бытия. В работах рус. авторов к. 19 - пер. пол. 20 в. (в последнем случае, если они работали вне России) термин "К.д." переплетается с такими понятиями, как "духовная жизнь", "сфера духа", "духовное обновление" и др. Во всех указанных понятиях сфера и сущность духовного связывается с объективной, надиндивидуальной реальностью, к-рая одновременно укоренена также в сердце человека, открываясь ему через внутр. усилия и мистич. опыт. Это - реальность Добра, Красоты, Истины и в конечном итоге реальность Бога. Такое понимание природы духовного позволяет дифференцировать его не только на фоне материальных, но и на фоне социальных аспектов культуры, признавая вместе с тем, что материальное и социальное выступают как бы внешним выражением и воплощением духовного.
Отеч. научно-филос. мысль советского периода демонстрирует несколько этапов освоения понятия К.д. На первых порах развития советской науки и философии акцент делался на преодолении идеалистич. характера явлений К.д., все многообразие к-рой сводилось при этом к таким областям обществ, сознания и практики, как образование, просвещение, искусство, наука, философия. В понимании этих феноменов К.д. наиболее важным считалось преодоление гегелевского подхода к ним как к проявлениям абсолютного духа. Понятие "К.д." долгий период оставалось в советской научно-филос. лит-ре под подозрением, обращение к нему требовало непременного объяснения и оправдания его использования. Всякий раз необходимо было признать, что К.д. рассматривается в качестве вторичного явления, зависимого от материального бытия. Именно материально-трудовая деятельность людей, обусловливающая истор. развитие обществ, человека, признавалась основой всей человеч. культуры.
В 60-70-е гг. в рамках советской общественно-научной и филос. мысли акцент переносится на сложность, многообразие проявлений и творч. потенциал К.д. В отеч. обществознании в ходе дискуссий активно переосмысляются такие понятия, как "сознание", "идеальное", "мышление", "психика", "культура"; происходят сдвиги в понимании ряда фундаментальных филос. категорий, относящихся к сознанию. Постепенно понятие К.д. получает все права "гражданства" в советской науке. Анализ позволяет раскрыть его сложное внутр. строение, а сам феномен К.д. определить как явление, развивающееся в рамках обществ., группового, а также индивидуального сознания. Наряду с исследованиями К.д. анализируются такие явления, как "духовные процессы", "духовные блага", "духовное производство" , "духовная жизнь". Допускается, что отд. феномены К.д. могут выполнять по отношению к материально-производственной деятельности опережающе-прогностическую функцию. В целом К.д. выводится уже не столько непосредственно из материально-производств. деятельности, сколько рассматривается как имманентная сторона общественно-производств. организма, как функция об-ва в целом. Религ. трактовка К.д. продолжает в этот период считаться узкой и недопустимой. Напротив, понимание К.д. расширяется за счет привнесения в нее элементов политики, идеологии. Происходит сближение трактовки К.д. социалистич. об-ва с пониманием К.д. коммунизма. В качестве общих, сближающих черт выступают такие признаки, как народность, коммунистич. идейность, партийность, коллективизм, гуманизм, интернационализм, патриотизм, обеспечение культурной преемственности и возможности духовного творчества и т.п.
Советская социальная и гуманитарно-филос. мысль могла обращаться к рез-там исследований зап. авторов в осн. в критич. ключе. Только через критику отеч. аудитория имела возможность составить опр., далеко не полное представление, в каком направлении шел анализ проблем, обозначенных тематикой К.д. в зап. культурологии, социальной и культурной антропологии. Через подобное опосредствованное влияние зарубежной научной мысли в советских социальных науках (психологии, социологии, педагогике, теории пропаганды и др.) разрабатывается понимание сложной структуры феноменов К.д., к-рые содержат разл. аспекты умственной и психол. деятельности человека.
К этому периоду в рамках зарубежной мысли использование понятия К.д. сводится на нет. Здесь противопоставление понятий "культура материальная" и "К.д." теряет свою остроту. Признается, что онтология культуры базируется на материальной, социальной и ценностно-смысловой основе.
Т.о., духовный аспект в зарубежной культурологии, в социальной и культурной антропологии оказался репродуцированным к ценностно-смысловым, информационно-познават. аспектам культуры (в англояз. лит-ре он определяется как идеациональный аспект культуры от idea - идея, мысль, понятие, образ). Этот аспект исследуется в разных направлениях и с разных познават. позиций - признания наличия объективированного знания, научного объяснения, с позиций мифол., ре-лиг. или к.-л. иного типа ценностного сознания, как установка на действие и т.п. Тот или иной смысл в культуре изучается в рамках анализа знаков и символов, с позиций семиотич. или герменевтич. анализа. Т.о., понятие "К.д." или "умственная культура" в зап.-европ. знании 20 в. расчленилось на множество областей, аспектов, элементов умственно-волевой деятельности и эмоционально-психол. активности человека.
В наст. время отеч. социальная и филос. аналитика продолжает широко обращаться к понятию "К.д.". Однако содержание и смысловой объем этого понятия в нек-рых важных аспектах продолжают оставаться такими, какими они формировались в советский период. Хотя совр. авторы уже не связывают его понимание с политико-идеол. элементами, а скорее склоняются к тому, чтобы наделить К.д. нравственным, а порой и ре-лиг. содержанием, это понятие остается в отеч. научной практике достаточно размытым, оно заметно отличается от того, что понимали под К.д. Франк, Ильин, Федотов, Степун и др. аналитики рус. культуры дореволюц. и послереволюц. времени. Напр., совр. аналитики включают в К.д. все формы и виды активности, к-рые функционально связаны с развитием обществ, сознания (деятельность СМИ, искусства, образования и др.), тогда как для отеч. аналитиков прошлого было бы невозможно отнести к К.д. многие явления массовой культуры, порнографич. печатную продукцию, атеистич. воспитание молодежи и т.п.
Наконец, в отеч. научной практике заметно выступает стремление добиться освоения аналитич. аппарата совр. зарубежной культурологии, отказавшись, в частности, от использования К.д.и сходных с ним понятий как от устаревших или неточных. В наст. время ряд отеч. авторов даже в учебных материалах по культурологии не прибегают к понятию "К.д.", раскрывая ее тематизм посредством более эксплицитных понятий и аналитич. процедур (образ мышления, ментальность, понимание, идеалы и ценности, установки и др.).
Лит.: Франк С.Л. Духовные основы об-ва. М., 1992; Ильин И.А. Путь духовного обновления // Ильин И.А. Путь к очевидности. М., 1993.
Г.А. Аванесова