Веб-бібліотека - головна сторінка


Ярошовець В.І. Історія філософії:

Методологічна рефлексія історико-філософського процесу. Філософія та історія філософії: методологічні підходи до історико-філософської науки. Морально-гуманістичні параметри у світоглядному горизонті української філософії. Світоглядно-гуманістична парадигма у сучасній філософії (постмодерний вимір). Тенденції розвитку світової філософії. «Суміш реальностей» у філософському доробку Е. Дюркгейма. «Самотній голос людини» у філософії Г. Марселя. «Негативна діалектика» Т. Адорно. Структуралізм та постструктуралізм: К. Леві-Стросс та М. Фуко. Трансцендентальний емпіризм Ж. Дельоза. Реконструкція та деконструктивізм (Ж. Дерріда). Концепція метанаративів Ж.-Ф. Ліотара. Американський постмодернізм (Ф. Джеймісон). Італійський постмодернізм...

Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...
Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура XX століття: Світосприйняття людини XX століття і характерні риси культури цього часу. Формування нової картини світу та ідеалу особистості в XX ст. Особливості художньої культури XX ст. Нове в художній мові авангарду. Париж - батьківщина авангарду. Вплив примітивізму на мистецтво авангарду. Значення примітивізму для розвитку авангарду. Анрі Руссо - засновник примітивізму. Примітивізм в українському мистецтві. Фовізм - початок відходу від принципів класичного мистецтва. Основні принципи фовізму. Анрі Матісс - теоретик і відомий художник фовізму. Кубізм - нова ера в живописі. Нова концепція станкового живопису в кубізмі. Три періоди розвитку кубізму. Значення кубізму для розвитку мистецтва XX ст...

КСЕНОФАН из К о л о ф о н а

(ок. 570 - после 478 до н. э.), др.-грея, поэт и философ. После покорения греч. городов Ионии Гарпагом (540 до н. э.) эмигрировал и вёл жизнь "скитальца" в течение 67 лет. По ряду свидетельств, восходящих к полушутливому пассажу Платона в "Софисте", К.- основатель элейской школы и учитель Парменида. Однако древность знала и др. взгляд на К. (совпадающий с мнением большинства совр. исследователей) как на "одиночку" (Диоген Лаэртий). Как странствующий учитель "мудрости", а также по своим просветит. установкам, этич. утилитаризму, гносеологич. релятивизму и эристич. приёмам К. напоминает софистов 5 в. К. не выработал никакой филос. системы: взгляды, излагавшиеся им в различных стихотворениях, не свободны от противоречий. По своему стилю К.- полемист и сатирик, по своему этосу - ниспровергатель всех авторитетов эллинской культуры и религ.-нравств. реформатор. Осн. произв.- "Силлы" ("Сатиры") в 5 книгах, направленные "против всех поэтов и философов" его времени, прежде всего против Гомера и Гесиода и их антропоморфных богов. Мифологиич. политеизму К. противопоставляет монотеистич. концепцию: "Один бог, наивеличайший среди богов и людей, не похожих на смертных ни телом, ни разумом"; "он весь целиком видит, весь целиком мыслит, весь целиком слышит", правит миром "силой ума" и вечно пребывает неподвижным. Согласно надёжной традиции (Аристотель, Теофраст), К. отождествлял единого бога с универсумом. Учение о боге К. есть, т. о., пантеизм в его классич. оформлении. Гносеология, высказывания К.- первая в истории греч. мысли постановка вопроса о возможности и границах познания. Высшим и абсолютно достоверным знанием, по К., обладает только бог; человеч. знание не выходит за пределы субъективного "мнения" и имеет вероятностный характер. В сочетании с критикой всех филос. систем этот тезис делал К. в глазах антич. скептиков предтечей скептицизма. Впервые зафиксированное у К. противопоставление мнения и знания имело программное значение для антич. гносеологии. Утилитаризм К. имел не только социально-этич. (осуждение роскоши, бесполезность Олимпийских игр), но и космологич. следствия: "солнце полезно..., а луна не нужна".