Веб-бібліотека - головна сторінка


Макарова О.В. Державні соціальні програми:

Теоретичні засади програмного регулювання соціальної сфери. Об'єктивно-історичні передумови застосування державних соціальних програм. Історичні корені застосування систем соціального захисту. Об'єктивні передумови застосування державних соціальних програм у сучасний період історії. Досвід застосування соціальних програм у країнах «загального добробуту». Особливості застосування соціальних програм в Україні у перехідний період. Сутність та методологічні основи програмного регулювання соціальної сфери. Програмування як інструмент реалізації соціальної політики. Сутність категорії «державна соціальна програма». Методологія розробки державних соціальних програм. Класифікація соціальних програм...

Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Сутність соціальної політики і основні напрямки її здійснення. Поняття, сутність і об'єкт соціальної політики. Мета і завдання соціальної політики. Умови реалізації соціальної політики. Суб'єкти соціальної політики. Людина як суб'єкт соціальної політики. Держава як суб'єкт соціальної політики. Політичні партії у структурі суб'єктів соціальної політики. Громадські організації як суб'єкти соціальної політики. Шляхи оптимізації діяльності суб'єктів соціальної політики. Принципи реалізації соціальної політики. Принцип єдності об'єктивного і суб'єктивного в реалізації соціальної політики. Принцип взаємозв'язку об'єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямованої діяльності у здійсненні соціальної політики...
Бойко О.Д. Історія України: Ще одне прочитання історії. первісне суспільство і перші державні утворення на території України. Початок формування людської цивілізації на території України. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Східні слов'яни у VI-XI ст. Київська русь. Походження Давньоруської держави. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.). Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець X - середина ХІ ст.). Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.). Монгольська навала та встановлення золотоординського іга. Політичний устрій. Соціально-економічний розвиток. Етнічний розвиток. Схрещення Русі. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі...
Шалагінов Б. Б. Зарубіжна література: Від античності до початку XIX ст: Антична література. Основні риси античної літератури. Давньогрецька міфологія. Гомерів епос. Лірика ранньої класики. Афінська трагедія. Давня аттична комедія. Греко-римський еллінізм. Література доби Августа. Література пізньої античності і початку середніх віків. Література середніх віків. Література раннього середньовіччя. Література високого середньовіччя. Данте Аліг'єрі. Література Відродження. Відродження в Італії. Відродження у Франції. Відродження в Німеччині і Нідерландах. Відродження в Англії. Вільям Шекспір. Відродження в Іспанії і Португалії. Література XVII століття. Естетика і поетика літератури Бароко. Творчість письменників Бароко. Класицизм у французькій літературі...
Оснач О.Ф. Товарознавство: Теоретичні основи товарознавства. Предмет, цілі і завдання товарознавства. Класифікація, кодування і асортимент товарів. Стандартизація, сертифікація і якість продукції. Основні властивості промислової продукції. Метали. Атомно-кристалічна будова і властивості металів. Механічні характеристики металів. Методи їхнього визначення. Чорні метали. Чавун. Склад чавуну. Класифікація чавуну. Характеристика видів та маркування. Умови постачання, транспортування, зберігання чавуну. Сталь. Склад, класифікація та характеристика. Вуглецеві сталі. Класифікація та характеристика видів. Леговані сталі. Класифікація і маркування легованих сталей. Металокерамічні інструментальні сплави. Підвищення якості сталі. Кольорові метали і сплави...
Старушенко Л.І. Анатомія і фізіологія людини: Історичний нарис. Основні відомості про структуру та функції клітин, тканин, органів і систем. Апарат руху й опори. Кістки. Осьовий скелет. Скелет голови. Кістки мозкового черепа. Кістки лицевого черепа. Хребтовий стовп. Грудна клітка. Додатковий скелет. Кістки верхньої кінцівки. Кістки нижньої кінцівки. Суглоби кінцівок. М'язи. М'язи частин тіла. Системи крові та кровообігу. Система крові. Склад, кількість і фізико-хімічні властивості крові. Клітини крові. Зсідання крові (гемокоагуляція). Групи крові. Система кровообігу. Діяльність серця. Кровоносна система. Лімфатична система. Дихальна система. Дихання. Вентиляція легенів. Газообмін в легенях і тканинах. Регуляція дихання. Травна система. Травлення. Обмін речовин...
Сокол Т. Г. Основи туристичної діяльності: Історія розвитку світового туризму. Періодизація історії туризму. Подорожі та мандрівки в епоху стародавнього світу. Подорожі епохи середньовіччя. Подорожі й туризм у XVII-XVIII ст. Туризм XIX - початку XX ст. Сучасний світовий туризм. Міжнародне туристичне співробітництво. Світові туристичні регіони. Історія туризму в Україні. Мандрівництво як джерело зародження туризму в Україні. Український туризм у XIX - першій половині XX ст. Зародження організованих форм. Туризм в Україні в 70-80-ті роки XX ст. Туризм в Україні на сучасному етапі. Теорія туристичної діяльності. Культурно-історичне та соціально-економічне значення туризму в розвитку суспільства. Основні теоретичні поняття та їх визначення. Функції туризму в суспільстві...
Основи митної справи / За ред. П.В. Пашка: Митна справа в Україні. Історія розвитку митної справи в Україні та створення митних органів. Перші відомості про мито на території сучасної України. Митні порядки на Запорізькій Січі та у гетьманській Україні. Україна в складі Російської імперії. Митна справа в Україні на початку XX ст. Поняття "митна справа". Органи державного регулювання митної справи. Структура митних органів України. Завдання митних органів. Роль та місце митної справи в економічному розвитку України на сучасному етапі. Взаємовідносини митних органів України з іншими органами та особами. Завдання для перевірки знань. Митний контроль. Організація митного контролю. Здійснення митного контролю товарів і предметів, транспортних засобів...
Калакура Я.С. Архівознавство: Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна. Предмет, об'єкти і методи архівознавства. Джерельна база та історіографія архівознавства. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців. Історія архівної справи в Україні. Початок архівів в Україні Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі. Архіви адміністративних та судових установ литовсько-польської доби (15 ст. - 1-а половина 17 ст.). Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика. Архіви судових установ. Магістратські архіви. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина 17-18 ст.). Український державний архів 17 ст...

КОЗЛОВ Алексей Александрович (1831-1901)

- русский философ и издатель. Учился на физико-математическом, затем на историко-филологическом факультете Московского университета. Учительствовал (преподавал словесность), был поклонником учений Фейербаха и Ш. Фурье, увлекался революционными идеями, арестовывался. Затем занимался сельским хозяйством. В возрасте примерно 40 лет увлекся философскими учениями - Шопенгауэра, Канта, Э. Гартма-на. Особенно ценил Дюринга, считал его одним из корифеев современной немецкой философии. В 1875 уехал во Францию, но получив приглашение Киевского университета вернулся. С 1876 - приват-доцент, с 1884 - профессор Киевского университета (докторская диссертация: "Генезис теории пространства и времени Канта"). В 1885-1887 издавал "Философский трехмесячник". В 1887 по болезни вошел в отставку, переехал в Петербург, где стал издавать "Свое слово" (1888-1898). К. явился основателем первых периодических философских изданий в России. Основные работы: "Сущность мирового процесса или философия бессознательного Э. фон Гартмана" (Вып. 1-2, 1873-1875); "Философия действительности. Изложение философской системы Дюринга с приложением критического обзора" (1878); "Философские этюды" (ч. 1-2, 1876-1880); Философия как наука" (1877); "Очерк из истории философии" (1887); "Религия графа Л.Н. Толстого, его учение о жизни и любви" (1895) и др. Своими непосредственными духовными учителями считал Лейбница, Р.Г. Лотце и Г. Тейхмюллера (преподавал философию в Дерптском университете (ныне Тарту). Разрабатывал концепцию панпсихизма ("монистического плюрализма"). Один из первых (наряду с Лопатиным) представителей персонализма в русской философии. Его непосредственными учениками были Е.Н. Бобров и С.А. Алексеев-Аскольдов (сын К.). Влияние К. признавали Бердяев, Шестов, Н.О. Лосский (продолживший персоналистскую традицию). К. выступил против гегелевской философии тождества бытия и мышления, считая, что бытие и мышление не представляет собой развивающихся одна из другой стадий. Дуализм должен быть заменен в философии последовательным монизмом. Поэтому одновременно как духовные явления могут рассматриваться в качестве продуктов или действий движущейся материи, так и наоборот - материальные явления могут быть поняты как продукты или действия духа. Отсюда его концепция панпсихизма - все сущее признается психическим и сознательным, даже если интенсивность этого сознания крайне мала. Фактически у К. речь идет о синтетической переинтерпретации идей Шопенгауэра и Бергсона о творящей прежде всего, а не познающей активности человеческого духа. Отсюда разделение реальной и являемой в познании действительности и тезис о том, что естествознание, по сути, никогда не соприкасается ни с чем реальным, которое пытается схватываться им в терминах грубого материализма. К. - сторонник концепции гносеологического символизма. Чувственный опыт не способен вывести нас на уровень подлинного бытия. Непосредственное знание невозможно, оно всегда символически опосредованно. Непосредственным может быть только сознание, предшествующее знанию ("сознание Бога" порождает "понятие о Боге", но не наоборот). Вещи материального мира, принимаемые за подлинную реальность, есть лишь символы тех субстанций, с которыми мы в действительности взаимодействуем (такими символами являются и пространство, и время, и движение). Это "идеальные иллюзии" как результаты бессознательной деятельности мышления и фантазии, рационализированные в понятия разума для соотношения и обобщения продуцируемого в познавательной активности. Подлинная действительность духовна. Следовательно, нет деятельности без деятеля, без его мыслительного и морально-ответственного усилия. Идеи сами по себе не существуют, они суть только акты мыслительной деятельности мыслящих существ. Понятие о бытии складва-ется из содержаний, получаемых в "первоначальном, простом и непосредственном сознании". Так как "первоначальное сознание" заключает в себе "непосредственно данное", оно абсолютно, тогда как всякое знание относительно, состоит из мыслимого нами. "Духовная действительность" субстанциональна и плюралистична. Существует множественность субстанциональных точек (монад) бытия, множественность "субстанциональных деятелей", не замкнутых самих на себя, но постоянно взаимодействующих. Так принцип панпсихизма срастается с принципом метафизического плюрализма. "Я" как духовные субстанции, взаимодействующие между собой, обладают неизменной индивидуальной природой, конституирующим личность изначальным непосредственным сознанием и свободой воли, т.е. возможностью действования сообразно природе, но независимо от конкретных обстоятельств места и времени, "внешних причин". В то же время неограниченность возможностей никогда не может быть полностью реализована - это основная антиномия любого общества. С точки зрения каждой отдельно взятой субстанции любые общественные ("надсубстанциальные") преобразования безрезультатны и бессмысленны, если не содержат в себе опоры на стремление личности к выполнению нравственного долга, ее моральное самоусовершенствование, расширяющее границы непосредственного сознания, увеличивая тем самым наши реальные связи с миром. Активность человека складывается из внутренних переживаний человеческого духа и из их перенесения в эмоционально-волевых актах за пределы субъективного мира с целью создания образов внешних вещей и процессов, т.е. создания определенного, "квалифицированного" бытия. В свою очередь, понять мир, отделить действительное от "видимого" можно лишь погружаясь в изучение собственного Я. Непосредственное сознание, однако, лишь частично ("фрагментарно") схватывает взаимодействие множественности субстанций. Мир же есть целое, субстанции составляют единую мировую систему. Обеспечивает реальную связь субстанций "Высочайшая Субстанция" - Бог. "Действительное сущее есть безвременно готовое целое". Все фазы (или ступени) того порядка, который мы мыслим как развитие, могут быть даны разом, он телеологически "предзадается" в своих пределах. Онтология К. ликвидирует разделение на субъект и объект, отождествляет самосознание с познанием мира. Идеальная цель познания - постижение метафизической связи субстанций и адекватное ее "схватывание". Решить эту задачу могут прежде всего науки о духе, занимающиеся предметами, "открытыми нам в нашем сознании". Цель философии - "объединение индивидуальных влечений и деятельностей в одну общую волю и гармоническую деятельность целого общества, человечества и через него... целого мира".
В.Л. Абушенко