Веб-бібліотека - головна сторінка


Молдован В.В. Риторика загальна та судова:

Історико-теоретичні аспекти риторики. Феномен красномовства та його різновиди. Загальне поняття про красномовство. Види красномовства. Судове (юридичне) красномовство. Академічне красномовство. Політичне красномовство. Церковне красномовство. Суспільно-побутове красномовство. Нариси з історії красномовства. Розвиток ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Риторика Стародавньої Месопотамії. Риторика Стародавнього Єгипту. Риторика Стародавньої Індії. Риторика Стародавнього Ірану. Риторика Стародавнього Китаю. Виникнення і розвиток риторики у Стародавній Греції. Римський період античного красномовства. Красномовство в Біблії. Ораторське мистецтво епохи Середньовіччя...

Комова М.В. Складання ділових документів: Стилі сучасної української мови. Мовна норма. Загальна характеристика функціональних стилів. Науковий стиль. Офіційно-діловий стиль. Жанроструктурні різновиди офіційно-ділового стилю. Специфіка мовних засобів офіційно-ділового стилю. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Лексичні засоби стилістики ділових та інформаційних документів. Основні типи лексики за формою Вживання в системі функціональних систем. Стилістичні опозиції в лексичній системі мови. Сполучуваність слова. Багатозначність. Тропи. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Іншомовні слова. Неологізми. Застарілалексика. Діалектизми. Жаргонізми. Тірофесіоналізми. Терміни. Морфологічні засоби стилістики ділових та інформаційних документів...
Шепітько В. Ю. Психологія судової діяльності: Вступ до психології судової діяльності. Поняття психології судової діяльності та її закономірності. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві. Розвиток наукових основ психології судової діяльності. Методи психології та можливості їх застосування у правозастосовчій практиці. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві. Психологія особистості в судовій діяльності. Поняття про особистість. Структура психічних властивостей та їх характеристика. Емоції і почуття. Психічні стани. Психологія судді. Поняття професіографії та професіограми. Професійна деформація та шляхи її усунення. Психологія потерпілого і свідка. Провокуюча поведінка...
Роменець В. А. Історія психології: Алгебра і гармонія світової душі. Предмет і методологічні основи історії психології. Історичне формування предмета психології. Методологічні основи і становлення логічного осередку історії психології. Старовинна легенда як історико-психологічний феномен. Загальний поділ історії психології. Ситуативне визначення вчинку. Стародавній світ і Середні віки. Мотиваційне визначення вчинку - від Ренесансу до Просвітництва. Дійове визначення вчинку - від виникнення марксизму до сучасності. Ситуативне визначення вчинку в історії психології. СИТУАЦІЯ ЗНАЧЕНЬ: Міфологічна і народна психологія. Психологічна природа анімізму. Виникнення і суть анімізму. Метемпсихоз і метаморфоза. Тотемістичне тлумачення психічної діяльності живих істот...
Москаленко А. З. Теорія журналістики: Предмет і завдання курсу. Поняття «журналістика». Університетська підготовка журналістів. Нова журналістська формація. Журналістика як мистецтво і як наука. Інформаційний підхід у журналістиці. Суспільство і соціальна інформація. Відкритість інформаційного простору. Основні принципи інформаційних відносин. Доступ до інформації. Види інформації. Правила передачі інформації. Нормативна база діяльності преси. Свобода преси. Правові основи функціонування ЗМІ. Законодавче забезпечення захисту інформаційного простору. Норми професійної етики журналіста. Результативність журналістської діяльності. Функції як результат поєднання мети та засобів її досягнення. Принципи журналістики як основа ефективного функціонування ЗМІ...
Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Чи потрібна людині інформація. Етапи публікування повідомлень у ЗМІ. Чи потрібен редакційний етап?. Ефективність функціонування редакційного етапу. Місце едитології (науки про видавничу справу) в системі наук. Едитологія та її складові частини. Навчальні едитологічні дисципліни. Професія редактора. Сутність редагування. Об'єкт редагування. Предмет редагування. Методологічна база редагування. Методи й методики редагування. Мета й завдання редагування. Галузі редагування. Аспекти редагування. Історія розвитку редагування. Періодизація розвитку. Період існування редагування як практичної діяльності. Виникнення редагування. Стагнація в редагуванні. Відродження редагування...

КОТАРБИНЬСКИЙ Тадеуш

(З марта 1886, Варшава - 3 октября 1981, Варшава) - польский логик и философ, один из главных представителей Львовско-Варшавской школы". Закончил Львовский университет, где учился у К. Твардовского. Профессор Варшавского университета (1919 - 60), ректор Лодзинского университета (1945 - 49), президент Международного Института философии (1960 - 63), президент Польской АН (1957 - 63). Котарбиньский был близок номиналистическому материализму, сочетавшемуся с рационалистической теорией познания и аналитическим стилем, акцентирующим логическую реконструкцию языка философии и науки как условие освобождения от смутных и неоднозначных понятий. В 20-х гг. он сформулировал программу "реизма" или "конкретизма" (от лат. res - вещь, concrete - материя, вещество). Эта программа постулировала реальность существования только телесных объектов (вещей) и отвергала реальность существования свойств и отношений помимо вещей; значением имени является вещь, а общие имена, названия свойств и отношений должны рассматриваться как метафоры или сокращения, в принципе элиминируемые из языка науки. Вещь - любой предмет с пространственно-временными характеристиками, "Реизм" отвергает психофизический параллелизм и трактует психические процессы как деятельность организмов и состояния нервной системы. Номиналистическая программа "реизма" встретилась с принципиальными затруднениями: невозможностью "реистического" обоснования объективности познания, адекватности субъективных состояний познаваемым предметам; метафизическим разрывом между вещами, с одной стороны, и их свойствами и отношениями - с другой. В методологическом плане трудность состояла в интерпретации теоретических ("ненаблюдаемых") терминов: "реизм" должен был видеть в этих терминах "псевдоимена", но в то же время теоретические термины неустранимо существенны для развития научного познания. Номиналистическая трактовка логики и математики сталкивается с непреодолимыми препятствиями при "переводе" классических понятий (классы классов, кардинальные числа и пр.) в язык первопорядкового исчисления предикатов. В более поздних работах он признал объективность свойств и отношений, настаивая, однако, на вторичном, производном характере их существования.
Аналитический стиль мышления был перенесен Котарбиньским в сферу теоретической этики и понимания практической деятельности. Он сформулировал программу праксеологии как общей теории рациональной деятельности, привлекшую внимание логиков, экономистов, психологов, кибернетиков. Развитие этой программы должно было привести к общим решениям проблем организации и управления, которые можно было бы применить в различных конкретных сферах человеческой деятельности: в экономике, политике, производстве и др. Методологию науки он рассматривал как раздел праксеологии: общая методология рассматривает способы и методы успешной научной деятельности как таковой, конкретные методологии относятся к специальным научным областям: физике, математике, истории и т. п. Котарбиньский развивал концепцию "независимой этики", для обоснования положений которой нет необходимости обращаться к каким-либо источникам помимо оценок, вырабатываемых в межчеловеческих отношениях. Этические нормы не зависят от учений о бессмертии души или о взаимоотношениях духа и материи. Основным принципом "независимой этики" является "практический реализм": человек должен стремиться к уменьшению зла в жизни всех существ, на судьбы которых он может оказать влияние. Совесть человека в первую очередь зовет его к действию, направленному не на увеличение практической пользы, а на устранение несчастий. Высшие нравственные качества человека: отвага, добросердечие, стойкость в труде и борьбе, внутренняя дисциплина, справедливость. Принцип "минимизации зла" допускал различные прочтения: индивидуалистическое самоусовершенствование, непротивление злу насилием, активное сопротивление злу, включая борьбу за социальное равенство и справедливость. Поэтому его применение в жизни всегда должно быть конкретно ориентировано общей гуманистической установкой.
Соч.: Utylitarysm w etyce Milla i Spensera. Krakow, 1915; Wybor pism, т. 1 - 2. Warsz., 1957 - 58; Elementy teorji poznania, logiki formalnej I metodologii nauk 2. Wroclaw, 1961 ; Lecons sur lhistoire de la logique. P 1964, в рус. пер.: Развитие праксеологии. - "Польское обозрение", 1962,№ 12 - 13; Избр. произведения. М., 1963; Трактат о хорошей работе. М.,1975.
Лит.: Нарскии И. С., Берников М. И. Номиналистический материализм Т. Котарбиньского и С. Лесневского. - "философские науки", 1972, № 4; Верников M. H. Методологический анализ кризиса философского идеализма. На материалах польской философии конца 19-1-й трети 20 в. К., 1978.
В. H. Порус