Веб-бібліотека

Конфліктологія / За ред. В. М. Петюха:

Сутність конфлікту та його характерні риси. Кінцеві та проміжні цілі. Визначення конфлікту. Конфліктна ситуація та інцидент як передумови виникнення конфлікту. Характерні ознаки прояву конфлікту. Об'єктивні й суб'єктивні складові конфліктної взаємодії. Межі поширення конфлікту. Види та типи конфліктів. Висновки, практичні рекомендації та інструментарій керівникові для використання в професійній ситуації. Причини й наслідки конфліктів в організації. Кінцеві та проміжні цілі. Типові причини виникнення конфліктів в організації. Функції конфліктів і їхня спрямованість. Вплив конфлікту на соціальне оточення та його учасників. Позитивні наслідки конфліктів. Негативні наслідки конфліктів...

Карпіловська С.Я. та ін. Основи професіографії: Теоретичні основи професіографії. Професіографія та її місце в системі професійної орієнтації населення. Класифікація професій. Методичні основи професіографії. Методи професіографії. Опитувальні листи для виявлення професійно важливих якостей спеціалістів. Професії типу "людина - людина". Загальна характеристика типу професій. Професіограма контролеракасира. Професіограма медсестри широкого профілю. Професіограма вихователя дитячого садка. Професії типу "людина - техніка". Загальна характеристика типу професій. Професіограма наладчика. Професіограма водія (на матеріалі дослідження праці водія міського транспорту). Професіограма токаря...
Семків О. І. Політологія: Предмет і метод політології. Політика та її соціальність. Предмет політології. Методи і способи вивчення політики. Основні віхи історії політичної думки. Політична думка Стародавнього світу. Проблеми держави в країнах Стародавнього Сходу. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель. Римське право і політика. Становлення політичної науки нового часу. Проблеми теорії політики в епоху Відродження. Протиставлення політики богослов'ю. Н. Макіавеллі та макіавеллізм. Раціоналістичні концепції політики. Просвітництво. Ф. Бекон і Дж. Локк про державу та правові основи людського буття. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII- XIX ст...
Сморжанюк Т.П., та ін. Документарне забезпечення управління: Діловодство як галузь ведення документів. З історії документації управлінської діяльності в Україні. Особливості організації сучасного діловодства. Стилістика і службові документи. Класифікація документів. Організація документообігу на підприємстві. Нормативна база організації документування. Оформлення документів і їх реквізити. Організація документообігу на підприємстві та порядок зберігання документів. Службові документи виробничої та зовнішньоекономічної діяльності. Документування в управлінській діяльності. Документи з питань постачання і збуту. Розпорядчі, розрахунково-фінансові документи. Особливості номенклатури справ і порядок зберігання документів...

КОСМОС

(лат. mundus), термин др.-греч. философии для обозначения мира как структурно организованного и упорядоченного целого. В дофилос. употреблении значение слова К. варьирует от внешне зримого, тектонически организованного "строения", "украшения", "наряда" до понятия внутр. структуры, особенно социальной - политической (гос. строй, "порядок" - Геродот) я военной (воинский строй или ряд как противоположность беспорядочной рассеянности элементоввоинов - начиная с Гомера, а также "дисциплина" и "чинность" в поведении индивида; ср. рус. "ряд" и особенно "чин" в др.-рус. смысле). Пути проникновения термина "К." в филос. лексикон остаются неясными. Свидетельство "Мнений философов" (Plac. II 1,1) о том, что "Пифагор первым назвал универсум "космосом", исходя из порядка к-рый в нем наличен", не согласуется с тем, что термин" К." употребляется в космологич. контексте уже у милетских философов [несомненно, у Анаксимандра 12 А 9 DK о концентрич. сферах "элементов" внутри сферич. миранебосвода]. Впервые К. как "мирострой", "мир" бесспорно засвидетельствован ок. 500 до н. э. во фрагментах Гераклита (В 30, В 12451, 107 Marcovich), зависимость к-рого от Пифагора весьма сомнительна, и затем прочно входит в натурфилос. лексикон досократиков (Парменид, Эмпедокл, Анаксагор, Филолай, Демокрит, Диоген Аполлонийский и др.). В системах, допускающих множество "миров" (особенно в атомистич. традиции), К. всегда обозначает "упорядоченную часть" Вселенной и противополагается понятию- "универсум" (т. е. примерно соответствует понятию солнечной системы). У Платона и Аристотеля (особенно трактат "О небе") с термином К. конкурирует термин о?????? - "небо", окончательно уступающий место К. начиная с эпохи эллинизма.
Идея К. как разумной и прекрасной упорядоченности была изначально чревата, с одной стороны, телеологизмом и возможностью осмысления К. как результата целесообразной упорядочивающей деятельности демиурга (частично эти возможности были реализованы уже Анаксагором, полностью - Платоном в "Тимее"), с другой - обожествлением самого К.: пантеизмом или космотеязмом. Др.-греч. восприятие К. (особенно у Платона, Аристотеля и стоиков) как предельной полноты бытия, как эстетически прекрасного, совершенного, "всеобъемлющего" и невинного существа составляет историч. антитезу иудеохрист. концепции "ущербности" природы как результата грехопадения, равно как и неприятию мира как творения злого демиурга в гностицизме.


© 2009-2020  lib.ltd.ua