Веб-бібліотека - головна сторінка


Євтух М. Б., Сердюк О. П. Соціальна педагогіка:

Загально дидактичні характеристики навчальної моделі соціально-педагогічної науки. Визначення об'єкта соціально-педагогічної науки. Визначення предмета соціально-педагогічної науки. Розробка методу соціально-педагогічної науки. Соціально-педагогічні закони саморозвитку суспільства. Соціально-педагогічні принципи самопізнання і саморозвитку суспільства. Народна педагогіка як джерело соціального виховання. Категоріальні засади соціально-педагогічної діяльності. Провідні категорії соціальної педагогіки. Соціальний педагог: професія та особистість. Соціальна педагогіка у саморозвитку економічного простору країни: саморозвиток трудових ресурсів. Соціально-педагогічні закономірності навчання персоналу...

Дубравська Д.М. Основи психології: Наука психологія. Вступ до психології. Корені психології: історичні погляди. Психологія в Україні. Поняття про душу. Предмет психології. Галузі психологічних знань. Методи психології. Завдання дослідження. Умови дослідження. Характеристика методів. Мозок, поведінка, свідомість. Мозок і психіка. Можливості людського мозку. Локалізація мозкової діяльності. Мозок й статеві відмінності. Функції мозку та вікові особливості. Еволюція психіки тварин. Інстинкти та навички. Інтелектуальна поведінка тварин. Стани свідомості. Рівні свідомості. Сон і сновидіння. Види снів. Людина і сон. Змінені стани свідомості. Гіпноз і медитація, алкоголізм і наркоманія. Психічні процеси. Відчуття. Поняття про відчуття. Загальна характеристика відчуттів...
Історія світової культури / За ред. В.М. Шейко: Культура первісної доби. Культура стародавнього єгипту. Культура дворіччя. культура стародавньої індії. Культура стародавньої греції. Культура стародавнього риму. Культура візантії. Культура стародавнього та середньовічного китаю. Культура середньовічного ісламського світу. Культура західнофропейського середньовіччя. Культура відродження. фропейська культура хvіі століття. Фропейська культура доби просвітництва. Культура XIX століття. Культура XX століття...
Злобін Ю.А. Основи екології: Загальна екологія. Екологія як загальнобіологічна та гуманітарна наука. Розвиток екологічних знань та їх роль у становленні цивілізації.Ідея системності в екології. Соціальні аспекти екології.Об'єкти вивчення в екології. Методи екологічних досліджень. Метод моделювання в екології. Короткий нарис історії екології. Українська екологічна школа. Екологія на межі XX та XXI століть. Біосфера. Поняття біосфери. Структура біосфери. Потік енергії на Земній Кулі. Біогеохімічні цикли. Місце людини в біосфері. Поняття середовища. Людська цивілізація як новий фактор в існуванні біосфери. Екосистеми. Екосистеми - основні структурні одиниці біосфери. Абіотичні компоненти біосфери...
Аляєв Г.Є. та ін. Лекції з релігієзнавства: Предмет релігієзнавства. Релігія і суспільство. Особливості релігієзнавства як науки та учбової дисципліни. Поняття релігії та класифікація релігій. Релігія і суспільство. Форми релігійного життя людини. Релігійний досвід: його сутність, форми і вияви. Культ і богослужіння. Релігія первісного суспільства. Походження та особливості первісних форм релігії. Поняття про міф і міфологію як специфічну форму сприйняття світу. Основні форми первісних культів. Релігія Стародавньої Греції. Архаїчний період становлення грецької міфології. Класичний період розвитку релігії стародавніх греків. Культ і храми. Зороастризм. Пророк Зароастар і його релігійне вчення. Зороастрійські релігійні обряди. Авеста...
Муромцева Ю.І. Демографія: Демографія. Предмет і методи дослідження. Об'єкт і предмет демографії. Методологічні засади демографії. Міжпредметні зв'язки демографії. Джерела даних про населення і демографічні процеси. Переписи населення. Вибіркові обстеження населення. Поточний статистичний облік населення. Чисельність населення та його склад. Абсолютна чисельність населення. Середня (середньорічна) чисельність населення. Статево вікова структура населення. Шлюбно-сімейна структура населення. Динаміка чисельності та складу населення України. Смертність і тривалість життя населення. Епідеміологічний перехід. Показники рівнів і структури смертності. Динаміка смертності й очікуваної тривалості життя в Україні. Народжуваність і репродуктивна поведінка...
Безпека життєдіяльності / За ред. В.Г. Цапка: Концепція розвитку науки і практики "Безпека життєдіяльності". Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності. Теоретичні основи дисципліни "Безпека життєдіяльності". Загальні положення. Базові уявлення дисципліни. Забезпечення безпеки від дії небезпечних та шкідливих факторів. Зміст основних елементів, що формують систему знань дисципліни "Безпека життєдіяльності". Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила. Закони та їх зміст. Основні принципи та їх зміст...

КОН (COHN) Йонас (1869-1947)

- нем. философ; в 1901-33 - проф. во Фрейбурге у Риккерта. В 1933 эмигрировал в Англию. Философия К. генетически связана с традициями фрейбургского неокантианства. Он испытал влияние Лотце и Вундта, но без свойственного им эклектизма, солидаризировался с философией позднего Зиммеля; в собств. построениях вплоть до нач. 20-х гг. разрабатывал философию ценностей школы Виндельбанда. Уже первая его большая работа "Общая эстетика" стала образцом т.н. нормативной эстетики "каккритич. науки о ценностях". Она "имеет целью исследование особого рода ценностей, господствующих в прекрасном и искусстве". Такая ценность переживается непосредственно (созерцается), оценивается ради нее самой (чисто интенсивная), в отличие от тех, к-рые служат средствами для другого (консекутивные ценности) и имеет характер требования (чтобы не смешиваться с приятным). В третьей части книги К. представил очерк аксиологии, как основание культурфилософии, исходя из эстетич. ценностей. Они входят у него в органич. систему, наряду с логическими и этическими; тем самым не допускается их иерархия и полагается их взаимная необходимость. Эстетич. переживание характеризуется единством выражения и формы и является чисто интенсивным сообщением. Именно через сообщение (социальную связь) соотносится оно с этическим и истинным, т.е. сообщаемость как культурная связь всех надиндивидуальных ценностей есть эстетич. спецификум. Чтобы совр. человеку не чувствовать себя "простым колесом в машине", он должен научиться непосредственно чувствовать то, чего он не может постигнуть путем мышления и поведения. "Но это возможно лишь в том случае, если форма и великое значение культурного целого, к-рому он принадлежит, раскроется ему непосредственно эстетически". Эти живые воплощения К. называет формами жизни или жизненными формами, поскольку в них жизнь отд. человека вдвигается в общую жизнь. Такой формой иногда может быть и произведение искусства как выражение нац. духа (напр., эпос). Жизненные формы являются необходимым выражением культуры общин, ибо несут в себе традицию преемственности.
Подробнее К. изложил свою культурфилософию в соч. "Смысл совр. культуры" как переосмысление положений кн. Фихте "Осн. черты совр. эпохи" на основе теории ценностей, причем даже "переживание" как нечто последнее, элементарное, зависит у К. не только от данного нам материала, но и от нашей способности переживать. В основе же последней лежат более или менее бессознат. ценности. Именно потому рациональное и иррациональное не две рядоположные области, но две части всякого процесса познания, частью рационального, частью иррационального, но в целом относительного.
Важнейшую цель нашего времени К. видит в "исполнении" освобожденным духом задачи, переданной нам прошлым. Освобожденный дух в совр. культуре реализует себя как сознат. личность в профессии, жизненных формах социальности, в отношении к миру и к Богу. В поел. случае возможно, напр., освобождение в религии и от религии; один путь ведет к отрицанию всякого нравств. долженствования, к абсолютному произволу самомощного Я, другой - к укоренению нравств. долженствования с ядром в самом Я. В 20-е гг. К. переосмысляет свою культурфилософию на основе восполнения трансцендентализма диалектикой. Именно с помощью диалектики как познават. средства философии, а не объективистской логики, могут быть выражены мировое целое, Я и его действия в акте полагания предмета. Мышление диалектично, т.к. есть самодвижение мысли, и ему как средству познания всегда лишь частично удается преодолеть противоречия, поэтому диалектика понимается К., в отличие от Гегеля, критически, никак не в виде догмы разумности и полной постижимости мира в понятиях. Всякое истинное суждение, как и всякий выступающий в содержании суждения предмет, содержит в себе мысленную форму и чуждый мышлению, т.е. ему лишь привходящий материал. Потому невозможна никакая целиком рац. или полностью рационалистич. теория целого, а попытки ее создания неосуществимы.
В аксиологии диалектика у К. проявилась след. образом: ценна не чистая ценность, но всегда лишь благо, несущее в себе устойчивые моменты, не произведенные и даже "чуждые ценности". Правда, как момент блага эти моменты, чуждые ценности, приобретают ценностную форму и тем самым, подобно диалектич. понятию "чуждое мысли", больше не являются "чуждыми ценности".
Каждая единичная ценность схватывается в своей истине лишь в связи со всеми ценностями, всякое идеальное благо обретает свою истину впервые в своей осуществленности. Это относится как к науке о ценностях вне общего учения о ценностях (аксиотика), так и к систематике ценностей и к учению об их осуществлении (эргетика). Эргетика в новой аксиологии К. становится основанием его культурфилософии. "В средоточии ее стоит личность, т.е. целиком самостоятельное Я, чей центр из ее самости переходит в другие самости и может лежать в сверхсамостном центре, который можно идентифицировать как с сообществами, так и с чисто познающим Я. Ниже личности находятся центры жизненности, чистого переживания и самости, над ней общность и дух. Толковать целое как смысловое целое, как высшую идею науки о ценностях, научно невозможно. Здесь прекращается научная философия и начинается вера, религиозная по своей сути".
Соч.: Der Sinn der gegenwartigen Kultur. Lpz., 1914; Theorie der Dialektik. Lpz., 1923: Darmstadt, 1965; Die Philosophic im Zeitalter des Spezialismus. Lpz., 1925; Wertwissenschaft. Bd. 1-2. Lpz., 1932-33; Selbstdarstellung // Philosophen-Lexikon. hrsg. von W. Ziegenfuss. Bd. 1. В., 1949; Wirklichkeit alsAufgabe. Stuttg., 1955; "Страннические годы Вильгельма Мейстера" // Логос. Кн. 2. М., 1910; То же//Лики культуры. Т. 1. М., 1995; Ганс фон Марэ // Логос. Кн. 2-3. М., 1911-12; Общая эстетика. М., 1921; Руководящие мыслители. Берлин, 1923.
Лит.: Marck S. Die Dialektik in der Philosophie der Gegenwart. Bd. 2. Lpz., 1931; Klockenbusch R. Husser! und Cohn: Widerspruch, Reflexion und Telos in Phaenomenologie lind Dialektik (Phaenomenologica. 117). Dordrecht, 1989.
А.Г. Вашестов